Грузинські

Невірний чоловік та жіноча вигода

Коли Гогі почав пізно приходити додому, напідпитку, не віддавати зарплату, його дружина поскаржилася подрузі:
— Я схудла через це на десять кілограмів.
Подруга поспівчувала і вигукнула:
— Що ж ти так мучишся, не кинеш його?
— Розумієш, — відповіла дружина Гогі, — я хочу схуднути ще на два кілограми.
Тож давайте вип’ємо за жінок, які здатні у будь-якій ситуації бачити користь та вигоду!

Вибір нареченої

Дуже давно у кавказьких селах існував звичай — коли у сім’ї сільського князя виростав син і треба було обирати дружину, селяни приводили на княжий двір своїх дочок. Батьки нареченого ставили дівчатам різні питання — перевіряли, наскільки вони хазяйновиті, працьовиті та економні. В результаті вони обирали одну-єдину. І як ви думаєте: якою мала бути дружина майбутнього князя? (Можна дати можливість гостям висловити свою думку до того, як скажете правильну відповідь з тосту).

А ось відповідь — обирали найкрасивішу.
Так вип’ємо ж за жіночу красу, яка перемагає у будь-яких змаганнях!

Тур на горі

Забрався тур на високу гору. А чим вище тури забираються, тим краще почуваються. Побачив тура гірський орел, зробив одне коло, друге, каменем упав на нього і почав клювати. Тур упав і розбився.
Вип’ємо за те, щоб, як би високо ми не піднімалися в гору, ніхто нас не клював і не змушував падати.

Султан-довгожитель

Жив-був на світі султан, і був у нього гарем, який знаходився за 100 кілометрів від палацу. І був у нього слуга, якого султан щодня посилав по дівчину. Слуга помер у 30 років, а султан у 90.

Тож вип’ємо за те, щоб не ми бігали за жінками, а вони за нами. Бо не жінки вбивають чоловіків, а біганина за ними.

Приручення барана

Дуже давно на Кавказі існував такий звичай. Дівчина, перш ніж вийти заміж, мала приручити гірського барана. Вона брала з собою оберемок свіжої трави і піднімалася рано-вранці високо в гори. Якщо їй вдавалося побачити гірського барана, вона виявляла свою присутність і кидала йому траву, сама ж ішла геть. Так тривало якийсь час. Зрештою баран звикав до дівчини і, з’ївши принесену траву, лягав до її ніг і блаженно дрімав.

Тільки після того, коли дівчина зуміла приручити горду волелюбну тварину, вона могла вийти заміж. Адже в кожному кавказькому чоловікові живе неприборканий гірський баран.
Тож вип’ємо ж за жінок, щоб їм вдавалося нас приручати!

Шота та вірні друзі

Жили Суліко та Шота, вони покохали одне одного і побралися. Тільки-но відгуляли весілля, як Шота довелось їхати у відрядження. — Не хвилюйся, — каже він молодій дружині, — за три дні повернуся. Минуло три дні, тричі три дні, а Шота не повертається. Минуло десять разів по три дні, а Шота все нема. Захвилювалася молода дружина, відправила десятьом вірним друзям у десять різних міст телеграми. І всі десятеро відправили зворотні листи з текстом «Не хвилюйся, Шота у нас».

Так вип’ємо за вірних друзів, які завжди прийдуть на допомогу і прикриють тил.

Подібне породжує подібне

Стародавня мудрість говорить: в ідеальному світі подібне створює подібне. Так, добро породжує добро, а зло чинить зло. Тож давайте піднімемо келихи за цю прекрасну жінку, яка, творячи добро, примножує його кількість у світі!

Ціна людини

У Грузії кажуть: щоб дізнатися ціну людини, потрібно запитати про неї у біди, у радості, у жінки та у пляшки. Нещодавно я спитав у біди: — Як ставиться до тебе наш іменинник? Вона відповіла: — Він завжди долає мене. Потім я запитав те саме в радості. Вона відповіла: — Він не скупий, завжди ділиться з іншими. Потім я спитав його дружину, і вона відповіла: — Він чуйний і уважний, дарує мені своє кохання, не витрачаючи його на інших жінок. А пляшка сказала: — Він добрий, але непостійний друг. Якщо треба, то завжди підтримає мою компанію. То ж вип’ємо за нашого дорогого ювіляра!

Лотерея та пальто

Коли дружина Вано купила лотерейний квиток, вона сказала:
— Якщо я виграю, то куплю собі нове пальто.
— А якщо не виграєш? — поцікавився Вано.
— Тоді тобі доведеться купити його!
Тож вип’ємо за жінок, які завжди майстерно знаходять вихід з будь-якої ситуації!

Орел у тигриній шкірі

Високо в горах Кахетії жив орел із орлицею та маленькими орлятами. Одного разу, повертаючись з полювання, вирішив орел випробувати свою орлицю і перевірити, наскільки вона хоробра, як захищає гніздо та пташенят від чужинців… Він натяг на себе шкуру тигра і почав повільно підбиратися до гнізда… Орлиця, побачивши тигра, відважно накинулася на нього. Вах, як вона його клювала, била крилами і рвала кігтями! І, не давши навіть схаменутися, скинула на дно глибокої ущелини.
Хочу підняти цей келих за те, щоб дружина завжди впізнавала чоловіка, у якому б стані він не приходив додому!