Справжні друзі та весілля

Був у батьків єдиний син. Він весело жив, щасливо ріс, солодко їлося йому і спалося. Були в нього друзі, як він їх називав. І ось одного разу він зустрів прекрасну дівчину, ту, яку шукають все життя — єдину і неповторну.

У передвесільних клопотах батько підійшов до сина і каже:

— Давай, синку, я покличу твоїх друзів.

І син погодився.

Настав урочистий день одруження. Були всі родичі, але друзів сина не було. Нічого не розуміючи, він підійшов до батька. На його запитання батько відповів:

— Я покликав усіх твоїх друзів, але замість запрошення на весілля я надіслав прохання про допомогу тобі. І ти бачиш, що з того вийшло.

Тож вип’ємо за тих друзів, які завжди прийдуть на допомогу і ніколи не полишать у біді!