Зіркові іменинники: хто народився у серпні. Частина 1
В останній місяць літа День народження відзначають голівудські актори Дженіфер Лоуренс, Джейсон Момоа, Кріс Хемсворт та Шарліз Терон. А серед українських іменинників значаться гімнастка Лілія Подкопаєва, а також співачки Олександра Зарицька та Даша Астаф’єва.
1 серпня
Ів Сен-Лоран (1936-2008), французький модельєр.
Ів Сен-Лоран народився та виріс в Алжирі, який на той час ще вважався французькою колонією. У віці 11 років хлопчик захопився театром та створював домашні театральні постановки, для яких самостійно робив декорації, ляльок та вбрання персонажів. Шити він ще не вмів, тому всі сукні та костюми створював за допомогою тканини та клею.
У 17 років Ів Сен-Лоран переїхав до Парижа, де вступив на курси малювання «від кутюр». Через два роки він влаштувався в модний дім Christian Dior і працював помічником відомого кутюр’є. Після несподіваної смерті модельєра у 1957 році 21-річний Сен-Лоран очолив легендарну імперію Діора, ставши художнім керівником модного дому. Перше ж поставлене ним дефіле у 1958 році принесло приголомшливий успіх. За два роки креативного молодого чоловіка призвали до армії та відправили до Африки, проте вже через три тижні у нього стався нервовий зрив. Після цього Сен-Лорана демобілізували та відправили до психлікарні, де намагалися лікувати за допомогою електрошоку. Виписавшись з лікарні, модельєр повернувся до улюбленого заняття.
Дізнавшись, що його хочуть звільнити з дому Christian Dior, Ів Сен-Лоран створив власний Дім моди на гроші американського мільйонера Мака Робінсона, який погодився вкластися в підприємство. Модельєр не лише створював модні колекції для подіумів, але й розробляв та шив сценічні костюми для театральних постановок та фільмів. Серед зірок, яких одягав Ів Сен-Лоран, були Ромі Шнайдер та Катрін Денєв.
Ів Сен-Лорана по праву називають генієм, який зробив найбільший внесок у розвиток моди ХХ століття. Одного разу сам кутюр’є сказав: «Найкращий одяг для жінки — це обійми коханого чоловіка. Але для тих, хто не має такого щастя, є я».
Підписуйся на наш Telegram канал
Джейсон Момоа, повне ім’я — Джозеф Джейсон Намакеаха Момоа (1979), американський актор, режисер, сценарист і продюсер гавайського походження.
Джейсон виріс у родині художника та фотографа. Його батько родом з Гаваїв (США), а в матері є німецьке, ірландське та американське коріння. У коледжі та університеті Момоа вивчав біологію морів та дикої природи, а в молодості багато подорожував. Він бував у Парижі (Франція), де займався пастельним живописом, і Тибеті, де його захопив буддизм. У 1998 році Джейсон приїхав на Гаваї, де на пляжі його помітив відомий дизайнер Такео Кікучі і запросив стати моделлю. Так юнак із науки потрапив у модельний бізнес. На той час Джейсон поєднував позування та продаж футболок для серфінгістів і несподівано для себе потрапив до акторського складу серіалу «Рятувальники Малібу», в якому грав два останні сезони. Сам Момоа сказав, що після виходу цього серіалу його ще довго не сприймали серйозно.
Потім були зйомки в серіалах «Зоряна брама: Атлантида» (2005-2009) та «Гра» (2007). Однак всесвітньо відомим його зробила роль брутального Кхала Дрого у серіалі «Гра престолів» (2011-2011). Також у фільмографії Джейсона Момоа значаться стрічки «Аквамен і втрачене царство» (2023), «Країна снів» (2022), «Аквамен» (2018), «Вовки» (2014), «Конан-варвар» (2011).
2 серпня
Наталя Могилевська, справжнє прізвище — Могила (1975), українська співачка, актриса та телеведуча, продюсерка.
Майбутня співачка народилася та виросла у Києві. Після закінчення дев’ятого класу Могилевська вступила до Київського естрадно-циркового училища. Паралельно з навчанням у виші, Наталя працювала у Театрі естради та єврейському театрі «Штерн». У 1995 році вона почала співпрацювати з продюсером Юрієм Рибчинським, тоді ж розпочалася її сольна кар’єра. У той період Наталя Могилевська взяла участь у фестивалі «Червона рута», а згодом здобула перше місце на «Слов’янському базарі».
Згодом Наталя змінила продюсера і просувати артистку став уже Олександр Ягольник, який написав для підопічних багато хітів. Під його керівництвом Могилевська випустила альбом «Ла-ла-ла», який набув великої популярності. Пізніше артистка вирішила працювати без сторонньої протекції і сама подалася в продюсери. На початку 2000-х вона стала співведучою шоу «Шанс», в рамках якої разом із Кузьмою Скрябіним розкривала співочі таланти українців.
Наталя Могилевська не лише співала та продюсувала молодих артистів, але також брала участь у різних розважальних шоу: танцювала у проекті «Танці з зірками», була тренером у проектах «Голос країни. Діти» та «Ліга сміху» сиділа в суддівському кріслі шоу «Маскарад».
3 серпня
Еванджелін Ліллі (1979) — канадська акторка, яка здобула широку популярність завдяки ролі Кейт Остін у серіалі «Загублені».
Ніколь Еванджелін народилась у глибинці канадської провінції Альберта та з дитинства жила за суворими правилами глибоко релігійної родини — без телевізора, гучних компаній та розваг. Замість ляльок і мережив — гірські схили, каное та велоперегони. Але за зухвалою зовнішністю ховалася душа волонтерки: в юності Ліллі викладала у недільній школі, а у 18 років вирушила на Філіппіни, де жила в хатині серед джунглів і допомагала знедоленим.
Повернувшись до Канади, вона не мріяла про Голлівуд — вступила на факультет міжнародних відносин у Ванкувері. Щоб оплатити навчання, дівчина працювала, де могла: офіціанткою, стюардесою, працівницею на заправці. На останній роботі познайомилася з майбутнім чоловіком — хокеїстом Мюрреєм Хоуном, який порадив їй скористатися своєю природною привабливістю. Так Еванджелін опинилася в модельній агенції, а згодом — на кастингу серіалу «Загублені» (2004-2010), де отримала роль, що змінила її життя. Серіал тривав шість сезонів і зробив Ліллі зіркою екрану.
Читайте також. ТОП-20 найкращих привітань із минулим Днем народження
Згодом вона знімалася у фільмах «Людина-мураха та Оса: Квантоманія» (2023), «Трафік» (2021), «Людина-мураха» (2015), «Володар бурі» (2008). Вона не гналася за славою, проте вміння залишатися собою зробило її однією з найяскравіших канадських акторок нового покоління.
Олександра Зарицька (1992), українська співачка, солістка гурту KAZKA.
Олександра народилася у Харкові в сім’ї юристів: її батько був адвокатом, а бабуся 40 років обіймала посаду судді. Проте продовжувати сімейну династію дівчина не хотіла і з дитинства мріяла про музику та сцену. Втім диплом Національної юракадемії Зарицька таки здобула.
У студентські роки Олександра підпрацьовувала співачкою у місцевих клубах та караоке-барах. А переломним у кар’єрі артистки став 2014 рік, коли вона взяла участь у телешоу «Голос країни». Тоді Олександра Зарицька потрапила до команди Ані Лорак, проте вибула на етапі «Нокаутів».
Після цього співачку помітив продюсер Андрій Уренєв та запросив з Одеси, де вона на той момент жила, до Києва. У столиці Олександра зустріла гітариста Микиту Будаша, разом із яким у 2017 році вони заснували гурт KAZKA. Пізніше до дуету приєднався музикант-віртуоз Дмитро Мазуряк. Справжнім тріумфом KAZKA стала пісня «Плакала», яка підкорила не лише українських слухачів, а й світові чарти. Трек увійшов до десятки найкращих у Shazam, а кліп на YouTube набрав понад 450 мільйонів переглядів.
4 серпня
Рейчел Меган Маркл (1981), герцогиня Сассекська, дружина принца Гаррі.
Рейчел народилася в Лос-Анджелесі (США) у сім’ї ірландця та афроамериканки. Її батько працював телеоператором-постановником, а мати стала інструктором з йоги. Закінчивши школу, Меган Маркл здобула акторську освіту та диплом з міжнародних відносин. Під час навчання вона підробляла фотомоделлю, а після закінчення вишу працювала за другою спеціальністю та влаштувалася до департаменту зв’язків із громадськістю посольства США у Буенос-Айресі (Аргентина). А ось акторська біографія розпочалася після того, як один із друзів заради інтересу запросив дівчину піти на кастинг для телесеріалу.
Меган успішно пройшла проби і в 2002 році дебютувала на екрані в одній із серій популярного медичного серіалу «Головний шпиталь». Після успішного старту вона вирішила поєднувати кар’єру моделі з акторством і бралася за невеликі ролі. Водночас впізнаваність акторці приніс серіал «Форс-мажори» (2011-2018), в основному складі якого вона провела сім сезонів. Окрім того, вона знімалася у фільмах «Нестерпні боси» (2011) та «Втеча з Вегаса» (2010).
Актриса двічі була одружена. Офіційний шлюб із першим чоловіком кінопродюсером Тревором Енгельсоном тривав лише два роки. А в 2016 році Меган Маркл почала зустрічатися з представником британської корони — принцом Гаррі. Спочатку пара приховувала стосунки, коли ж королева Великобританії Єлизавета II — бабуся Гаррі — дала згоду на шлюб, закохані оголосили про заручини.
Читайте також. Річниці весілля від 1 до 100 років: назви, значення і подарунки для кожної дати. Частина 1
Щоб стати частиною королівської родини, Меган змінила громадянство та релігійну конфесію. Королівське весілля Гаррі та Меган відбулося 19 травня 2018 року. Через рік у пари з’явився первісток — Арчі Харрісон Маунтбеттен-Віндзор, а в березні 2011 року Меган народила доньку, яку назвали Лілібет Діана на честь бабусі — принцеси Діани та прабабусі Єлизавети II.
Зі зміною статусу, Меган перестала брати участь у зйомках, змінила імідж та стиль життя, а також переїхала зі Штатів до Великобританії. Однак стосунки принца Гаррі з королівською ріднею почали псуватися. Пізніше він звинуватив родичів у расизмі та тиску на дружину, оскільки з’ясувалося, що при дворі робили ставки на те, який колір шкіри матимуть його діти від мулатки Меган. Окрім того, журналісти писали, що популярність Меган викликала роздратування у Кейт Міддлтон, подружжя наслідного принца та старшого брата Гаррі — Вільяма.
У 2020 році Меган та Гаррі офіційно відмовилися від претензій на престол і склали повноваження. Після цього вони перебралися з туманного Альбіону до Канади, а потім до США. Герцогський титул подружжю залишили, проте через відмову від фінансування з британської скарбниці, Меган вийшла на роботу і прийняла пропозицію вести весільне телешоу на американському ТБ.
Даша Астаф’єва (1985) — українська модель, співачка (вокалістка попгурту NikitA) та телеведуча.
Даша народилася й виросла в місті Орджонікідзе (нині — Покров Дніпропетровської області) у звичайній українській родині: мама працювала вихователькою, тато — металургом. Дитинство Астаф’євої минуло під суворим наглядом бабусі, яка намагалася прищепити онуці скромність і вихованість.
З ранніх років Даша займалася вокалом, танцями та театром. У 2003 році вона дебютувала на сцені конкурсу «Нова хвиля», а вже у 2007 році стала переможницею українського конкурсу «Playboy Playmate of the Year». За рік дівчина отримала особисте запрошення від засновника й головного редактора журналу «Playboy» Г’ю Гефнера знятися для американського видання. Так вона стала першою українкою на обкладинці легендарного журналу й навіть офіційною дівчиною Гефнера на кілька місяців.
У 2008 році Астаф’єва стала солісткою українського попгурту NikitA, відомого своїми провокаційними образами та кліпами. Колектив проіснував до 2017 року, після чого співачка розпочала сольну кар’єру й зосередилася на акторстві. Знімалася у фільмах «Продюсер», «Анна», «Максим Оса».
5 серпня
Ілля Рєпін (1844-1930) — художник-передвижник українського походження, уродженець Чугуєва Харківської губернії.
Дитинство майбутнього художника минуло в атмосфері ремесел і православних традицій: мати вчила сина розписувати великодні яйця, а батько займався перегоном табунів. Талант до малювання в Іллі помітили ще змалку — у підлітковому віці він працював іконописцем і помічником художника Івана Бунакова. Згодом вирушив до Санкт-Петербурга, де вступив до Академії мистецтв.
На початку 1870-х приєднався до об’єднання «передвижників» — художників, які виступали за реалізм і життєву правду в мистецтві. Саме в цей період створив свої знакові полотна: «Бурлаки на Волзі», «Хресна хода у Курській губернії», «Іван Грозний і син його Іван», «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Роботи Рєпіна поєднують психологічну глибину, історичний масштаб і увагу до побуту простих людей.
У 1900 році художник переїхав до садиби «Пенати» в Куоккалі (Фінляндія), яку сам спроектував та облаштував. Після революції він відмовився повертатися до СРСР і залишився жити за кордоном до самої смерті. Попри серйозні проблеми зі здоров’ям, не припиняв творити: коли майже відмовила права рука, продовжував писати лівою, пристебнувши палітру ременем. Садиба згодом стала музеєм, а ім’я Рєпіна носять населені пункти, вулиці й навіть мис на Новій Землі.
6 серпня
Енді Воргол, справжнє ім’я Андрій Варгола (1928-1987), американський художник, продюсер, дизайнер, письменник, видавець.
Батьки Андрія були родом із села Микова за сто кілометрів від Ужгорода (Україна) на Закарпатті. Наразі ця територія належить Словаччині. А сам майбутній художник народився вже у США.
У восьмирічному віці хлопчик захворів на хорею, відому також як «Танець святого Вітта». Захворювання супроводжується безладними, уривчастими, нерегулярними рухами і в деяких випадках може бути навіть смертельним. Хорея на вісім місяців прикувала Андрія до ліжка. Щоб розважити сина, мати давала йому перші уроки малювання. У той же час він захопився фотографією. Коли хвороба відступила, Андрію подарували камеру, на яку він знімав усе, що бачив, а знімки проявляв у імпровізованій лабораторії у підвалі будинку.
Окрім школи Андрій на той час відвідував безкоштовні уроки малювання в Інституті Карнегі. Коли хлопцеві було 14 років, від хвороби печінки помер його батько, який заповів усі свої заощадження на навчання Андрія живопису. Закінчивши Технологічний інститут і отримавши ступінь бакалавра витончених мистецтв, у 1949 році він переїхав до Нью-Йорка. На той час з Андрія Варголи він перетворився на Енді Воргола. Отримавши роботу в журналі Glamour, Енді став одним із найуспішніших художників 1950-х.
Читайте також. Річниці весілля від 1 до 100 років: назви, значення і подарунки для кожної дати. Частина 2
У 1961 році Воргол почав творити у стилі поп-арт. Він зображував на полотнах пляшки Coca-Cola, пилососи, гамбургери та банки з консервованим супом Кемпбелл. Крім того, художник писав портрети знаменитостей у яскравих кольорах. Серед його моделей були Мерилін Монро, Елізабет Тейлор, Мік Джаггер, Мао Цзедун. Його полотна продавалися за сотні мільйонів доларів. У Нью-Йорку Воргол відкрив власну художню студію, яку назвав «Фабрикою». Це був величезний, пофарбований у сріблястий колір склад, який став одним із головних культурних центрів міста, що приваблював знаменитостей.
Окрім того, Енді знімав нестандартні фільми у стилі відео-арту. Так, в одній зі стрічок, яка триває 45 хвилин, чоловік просто жує гриб. У 1968 році Енді Воргол пережив замах: три кулі в нього випустила актриса і письменниця-початківець Валері Соланас як помсту за відмову знімати фільм за її сценарієм. Після поранення у живіт Воргол переніс кілька операцій і до кінця життя носив жорсткий хірургічний корсет.
Віра Фарміга (1973), американська актриса українського походження.
Віра народилася у сім’ї комп’ютерного аналітика та вчительки, які мігрували з Української РСР перед народженням доньки. У США родина жила в українській громаді, тож до шести років дівчинка не розмовляла англійською. Пізніше вона навчалася в україномовній школі, відвідувала скаутську організацію «Пласт» та виступала у групі українського народного танцю «Сизокрилі».
А ось акторкою Фарміга стала завдяки випадку. Коли у школі настав час обирати гурток, дівчинка записалася на футбол, проте їй відмовили. Тоді, за порадою подруги, вона пішла до театрального гуртка, де підкорила педагогів своїм талантом і здобула головну роль у п’єсі. Саме тоді Віра Фарміга зрозуміла, що хоче пов’язати своє життя з акторством.
Професійна кар’єра актриси розпочалася з театру на Бродвеї, де вона виступала у мюзиклах. А поштовх для кар’єри на екрані дала стрічка «Осінь в Нью-Йорку» (2000), де вона зіграла дочку головного героя, буквально на кілька хвилин з’явившись на екрані. Завдяки роботі над картиною, Фарміга потоваришувала з відомим на той момент актором Річардом Гіром, який радив режисерам придивитися до актриси. Нині її фільмографія налічує понад півсотні фільмів та серіалів. Серед кращих робіт: «Усі святі Ньюарка» (2021), «Пасажир» (2018), «Суддя» (2014), «Код доступу «Кейптаун» (2012), «Хлопчик у смугастій піжамі» (2008).
7 серпня
Девід Духовни (1960), американський актор. Дворазовий володар премії «Золотий глобус» (1997, 2008).
Мати Девіда — шотландка за походженням — була вчителькою, а батько — нащадок євреїв, які мігрували з України та Польщі, — працював видавцем, редактором та письменником. У юності Духовни хотів піти стопами батька і вивчав англійську літературу, проте згодом вибрав акторську професію.
Вперше на сцену він вийшов у 27 років під час навчання у Єльському університеті. А на великому екрані Девід дебютував у 1988 році, зігравши в епізоді популярного фільму «Ділова жінка». Після цього йому пропонували невеликі ролі на телебаченні та в серіалі «Твін Пікс». При цьому найбільшу популярність йому принесли ролі агента Фокса Малдера в серіалі «Секретні матеріали» (1993-2002) та письменника-ловеласа Хенка Муді в серіалі «Хтива Каліфорнія» (2007-2014).
Шарліз Терон (1975), голлівудська актриса, володарка «Оскара» та «Золотого глобуса».
Шарліз народилася у Південно-Африканській республіці, де її батьки володіли невеликою фермою та компанією з будівництва доріг. Дитинство майбутньої актриси пройшло на фермі неподалік Йоганнесбурга. З шести років вона займалася танцями, а у 13 вступила до балетної школи-інтернату. Коли Шарліз Терон було 15 років, її мати застрелила батька, котрий систематично випивав. Суд виправдав жінку, визнавши інцидент самообороною. Сама ж Шарліз довго приховувала обставини смерті батька, говорячи, що він загинув у автокатастрофі.
У 16-річному віці дівчина потрапила до модельного бізнесу. На той час вона перемогла у конкурсі моделей, потім успішно виступила на міжнародному конкурсі в Італії, після чого уклала річний контракт із модельною агенцією в Мілані. Вона об’їздила всю Європу і вирішила осісти у Нью-Йорку, де вступила до престижної танцювальної школи, щоб повернутися до балету. Однак у 19 років Шарліз травмувала коліно, що поставило хрест на професійному занятті балетом.
Читайте також. Подарунок за датою народження: поради нумеролога
Засмучена цією обставиною, дівчина намагалася знайти шляхи заробітку аби не повертатися до ПАР. Фінанси закінчувалися і одного разу банкір відмовився перевести в готівку надісланий матір’ю чек, після чого Шарліз Терон влаштувала грандіозну сцену. Свідком скандалу став імпресаріо Джон Кроссбі, який представляв інтереси різних знаменитостей. Він влаштував Шарліз в акторську школу і представив її у різних агенціях. За кілька місяців Шарліз Терон дебютувала у фільмі «Два дні в долині» (1996), виконавши епізодичну роль. Першою помітною роботою актриси стала картина «Адвокат диявола» (1997), після якої кар’єра пішла вгору. Зараз у її фільмографії десятки стрічок, серед яких — «Доктор Стрендж: У мультивсесвіті божевілля» (2022), «Скандал» (2019), «Вибухова блондинка» (2017), «Мільйон способів втратити голову» (2014), «Білосніжка і мисливець» (2012), «Пограбування по-італійськи» (2003).
8 серпня
Дастін Хоффман (1937), американський актор, володар двох «Оскарів».
Майбутній актор народився у Лос-Анджелесі (США) у єврейській родині. Його мати була джазовою піаністкою, а батько асистентом декоратора на студії Columbia Pictures. Дастіну з дитинства подобалося займатись музикою: спочатку він навчився грати на фортепіано, а потім вступив до коледжу Санта-Моніки на факультет мистецтв. Щоправда, навчання там не закінчив, оскільки у графіку було багато акторських предметів та мало занять музикою. Коли ж перейшов до Лос-Анджелеської консерваторії, то її покинув, навпаки, через брак уроків з акторської майстерності. Пізніше Дастін Хофман навчався у знаменитій школі Лі Страсберга, звідки свого часу випустилися Мерилін Монро та Марлон Брандо.
Паралельно з навчанням Хофман працював асистентом лікаря в психіатричній лікарні, наборщиком текстів у видавництві, посудомийником у ресторані та продавцем іграшок у супермаркеті.
На екран Дастін Хофман потрапив на початку 1960-х, коли почав зніматись у серіалах. А повноцінним дебютом сам актор називає драму «Випускник» (1967). Наступною знаковою стрічкою у його біографії став фільм «Опівнічний ковбой» (1969). Критики називали фільм провалом року, проте зрештою він зібрав колекцію нагород та увійшов до списку кращих стрічок XX століття. Пізніше Дастін Хофман знімався у фільмах «Дівчина в лабіринті» (2019), «Історії сім’ї Майровиць» (2017), «Кухар на колесах» (2014), «Персонаж» (2006), «Знайомство з Факерами» (2004), «Епідемія» (1995), «Людина дощу» (1988), «Крамер проти Крамера» (1979).
Роджер Федерер (1981), швейцарський тенісист, екс-перша ракетка світу в одиночному розряді.
Майбутня зірка тенісного корту народив у швейцарському Базелі. Його батьки вели активний спосіб життя, спільно займалися тенісом та гольфом. Тому Роджер вперше взяв у руки ракетку вже у трирічному віці і відтоді не випускав її. Бачачи пристрасть сина до тенісу, батьки віддали його до професійного наставника Адольфа Качовського. Захоплення Федерера-молодшого коштувало сім’ї близько 30 тисяч швейцарських франків на рік. Однак ці вкладення виправдали себе, оскільки вже у 12 років юний спортсмен взяв участь у юнацьких змаганнях, а у 16 вийшов на світову арену, перемігши на Вімблдоні в юнацькій категорії.
Прорив у спортивній кар’єрі тенісиста стався у 19 років, коли він став призером Milan Indoor, а ще через рік на Вімблдоні виграв у кумира свого дитинства Піта Сампраса. З того часу Роджер Федерер успішно виступав на турнірах, хоча у професійній кар’єрі спортсмена були травми та невдачі. Він 20 разів ставав переможцем турнірів Великого шолома та шість разів — Підсумкового турніру ATP в одиночному розряді. У складі національної збірної Швейцарії тенісист завоював Кубок Девіса (2014), «золото» Олімпіади в Пекіні (2008) та «срібло» на Олімпіаді в Лондоні (2012). Загалом Роджер Федерер виграв 111 турнірів ATP (з них 103 в одиночному розряді). Упродовж 310 тижнів він був першою ракеткою світу. У першому рядку рейтингу тенісист протримався рекордні 237 тижнів поспіль. У 2022 році Роджер Федерер завершив професійну кар’єру.
За підрахунками, за час професійної кар’єри спортсмен заробив на корті 130 мільйонів доларів, які йому виплатили як призові. Окрім того, тенісист мав рекламні контракти з різними брендами. У 2022 році статки Роджера Федерера оцінювали в 1,1 мільярда доларів. Можна вважати, що тенісист повернув усі інвестиції батьків.
9 серпня
Одрі Тоту (1976), французька актриса театру та кіно.
У дитинстві Одрі захоплювалася біологією та відвідувала музичну школу, де навчилася грати на фортепіано та гобої. За порадою батьків, під час навчання у школі, дівчинка приєдналася до театральної групи та остаточно вирішила зробити акторство своєю професією. У 17 років вона вже мала власного агента, а за рік юна актриса дебютувала на телебаченні, знявшись у драмі «Серце мішені» (1996).
А ось найбільш помітною акторською роботою Одрі Тоту стала роль Амелі в однойменному фільмі, який у 2001 році завоював дві премії Британської кіноакадемії, чотири премії «Сезар» і номінувався в чотирьох категоріях на «Оскар». Після такого успіху актрисі почали пропонувати головні ролі. У фільмографії Одрі Тоту — стрічки «Санта і компанія» (2017), «Одіссея» (2016), «Ніч у Парижі» (2016), «Коко до Шанель» (2009), «Код да Вінчі» (2006), «Брудні принади» (2006).
Анна Кендрік (1985), американська актриса та співачка.
Анна народилася в сім’ї бухгалтерки та вчителя історії. Має старшого брата, Майкла Кука Кендріка, який захопився акторською грою. Якось, коли Анні було 10 років, вона вирушила з братом з Портленда до Нью-Йорка, щоб разом відвідувати кастинги. Через два роки вона отримала другорядну роль у бродвейському мюзиклі «Вище товариство». У результаті роль принесла Анні Кендрік нагороди Theatre World Award, Drama Desk Award, а також номінацію на премію Tony Award. Вона стала третьою за рахунком наймолодшою актрисою, яка коли-небудь висувалась на дану нагороду.
Після вдалого дебюту Анна виступала в інших театральних виставах на Бродвеї. А 2003 року відбувся її кінодебют у музичній комедії «Табір». Пізніше у її фільмографії з’явилися стрічки «Далекий космос» (2021), «Просте прохання» (2018), «Весільний погром» (2016), «Мій хлопець — кілер» (2015), «Брудні ігри» (2012), «Життя прекрасне» (2011), «Мені б у небо» (2009), «Сутінки» (2008).
10 серпня
Антоніо Бандерас, справжнє ім’я — Хосе Антоніо Домінгес Бандера (1960), іспанський та американський актор, кінорежисер, продюсер і співак.
Антоніо виріс у місті Малага на півдні Іспанії в родині шкільної вчительки та поліцейського. У дитинстві мріяв стати футболістом, але після травми захопився акторським мистецтвом. Навчався у театральній школі в Малазі, а згодом переїхав до Мадрида, де почав працювати в Національному театрі Іспанії.
Кар’єра в кіно розпочалася на початку 1980-х після знайомства з режисером Педро Альмодоваром. Перший успіх прийшов із фільмами «Лабіринт пристрастей» (1982), «Матадор» (1986) та «Зв’яжи мене!» (1990). У 1990-ті Бандерас переїхав до США і швидко став одним із найвідоміших акторів Голлівуду, зігравши в таких стрічках, як «Філадельфія» (1993), «Інтерв’ю з вампіром» (1994), «Відчайдушний» (1995), «Маска Зорро» (1998).
Окрім акторства, Бандерас займається режисурою, бізнесом та театром. Він знімав власні фільми, запустив парфумерний бренд, а у 2019 році зіграв головну роль у фільмі «Біль і слава», що принесла йому визнання на Каннському кінофестивалі та номінацію на «Оскар». Також активно підтримує благодійні й культурні ініціативи в Іспанії.
11 серпня
Кріс Гемсворт (1983), австралійський актор.
Кріс народився в австралійському Мельбурні в компанії двох братів — Луки та Ліама, які також стали акторами. Сім’я часто переїжджала, доки остаточно не осіла на острові Пилипа. Вільний час Кріс Гемсворт присвячував спорту: займався у тренажерному залі, плавав та катався на серфі. А у 18 років хлопець почав ходити на різні кастинги за компанію зі старшим братом Лукою. Так він отримав роль короля Артура в австрало-канадському дитячому серіалі «Гвен Джонс». А у 26 років Кріс Гемсворт вирушив підкорювати Голлівуд.
Першою помітною роботою актора став фільм «Тор» (2011), знятий за популярними у США коміксами про супергероїв. У його фільмографії значаться також фільми «Фуріоса: Хроніки Божевільного Макса» (2024), «Тайлер Рейк 2» (2023), «Люди в чорному: Інтернешнл» (2019), «Нічого гарного в готелі «Ель Рояль» (2018), «Месники: Війна нескінченності» (2018), «Білосніжка та мисливець 2» (2016), «Гонка» (2013), «Хатина в лісі» (2012).
12 серпня
Кара Делевінь (1992), англійська супермодель та кіноактриса.
Майбутня модель народилася в аристократичній британській родині. Її дід був головою державної комісії «Англійська спадщина», а бабуся — фрейліною принцеси Маргарет (рідна сестра королеви Єлизавети II). Батьки Кари Делевінь — архітектор та персональна шопперка, тому з дитинства вона перебувала в атмосфері краси та гламуру.
Ще школяркою вона потрапила до модельного бізнесу. На той час струнку і фотогенічну Кару побачила голова однієї з лондонських модельних агенцій. У 2020 році її називали однією з найбільш високооплачуваних моделей. Кара Делевінь посідала п’яте місце у рейтингу «50 супермоделей світу» від професійного порталу Models.com.
Підкоривши модний подіум, Кара вирішила підкорювати світ кіно. На великому екрані вона дебютувала з невеликою роллю у фільмі Анна Кареніна (2012). Пізніше у її фільмографії з’явилися стрічки «Життя за рік» (2020), «Загін самогубців» (2016), «Обличчя ангела» (2014).
13 серпня
Альфред Гічкок (1899-1980), англо-американський режисер, король жахів, володар «Оскара».
Знаменитий майстер трилера народився у Лондоні. Першою роботою майбутнього режисера стала телеграфна компанія. Паралельно він вивчав живопис у Лондонському університеті та зацікавився кінематографом. У 31 рік Альфред Гічкок влаштувався дизайнером титрів до лондонської філії голлівудської кінокомпанії (майбутньої «Paramount»). Через три роки компанія закрилася і він перейшов до одного із засновників англійського кіно — продюсера Майкла Белкона.
Спочатку Гічкок працював сценаристом, художником кіно та асистентом режисера. А його режисерський дебют відбувся 1925 року. Тоді на екрани вийшла стрічка «Сад насолод», яка вирізнялася голівудським стилем монтажу і стала початком особливого почерку. З самого початку творчої кар’єри Альфред Гічкок тяжів до трилера і багато його картин стали еталонними для наступних поколінь режисерів. Серед улюблених кіноприйомів режисера виділяють зйомку з боку персонажа, щоб глядач бачив сцену його очима. Ще одним винаходом Гічкока став швидкий та дробовий монтаж.
Читайте також. Старовинні українські імена: що насправді означають імена, які ми даємо дітям
У 1939 році він переїхав до США, де зняв 32 фільми. Альфреда Гічкока прийнято вважати майстром фільмів жахів, хоча в його фільмографії є лише один фільм, який підходить під цю категорію — «Психо» (1960). Цікаво, що багато студій відмовилися продюсувати таку страшну картину, тому режисер зняв її буквально за три копійки. Водночас фільм зробив Гічкока мільйонером, що дозволило йому надалі самостійно продюсувати власні картини та не кланятися перед інвесторами.
Альфред Гічкок встиг зняти 55 повнометражних фільмів. Серед бестселерів називають стрічки «Марні» (1964), «Птахи» (1963), «На північ через північний захід» (1959), «Запаморочення» (1958).
Кейсі Аффлек (1975), американський актор.
Кейсі — молодший брат іншого відомого актора Бена Аффлека, який відзначає День народження за два дні — 15 серпня. Після закінчення школи він вивчав в університеті фізику, астрономію та західну філософію, проте диплома так і не отримав. Замість студентської лави Аффлек-молодший обрав акторську кар’єру та почав грати невеликі ролі в телесеріалах.
На великому екрані Кейсі Аффлек дебютував у 1995 році, зігравши підлітка-соціопата у фільмі «Померти заради» («За що варто померти»). За два роки він опинився на одному знімальному майданчику з братом, оскільки обидва знімалися у фільмах «Розумник Вілл Гантінґ» та «У гонитві за Емі». А ось проривом у кар’єрі Кейсі Аффлека стала роль у вестерні «Як боягузливий Роберт Форд убив Джессі Джеймса» (2007). Ця робота принесла йому номінацію на «Оскар», «Золотий глобус» та премію Гільдії кіноакторів у категорії найкращий актор другого плану та премію Satellite. Пізніше у його фільмографії з’явилися стрічки «Зачинщики» (2024), «Опенгеймер» (2023), «Інтерстелар» (2014), «Як вкрасти хмарочос» (2011), «Убивця всередині мене» (2010).
14 серпня
Холлі Беррі, повне ім’я — Марія Холлі Беррі (1966), американська кіноактриса та модель, володарка премії «Оскар».
Батьки Марії — представники різних рас. Її батько — афроамериканець, а мати — світлошкіра. Через це у дитинстві вона мала чимало проблем. З народження до третього класу Марія із сім’єю жила в районі для чорних, тому однокласники вважали, що мати удочерила дівчинку. Коли ж з матір’ю та сестрою Холлі Беррі переїхала на околицю міста, там уже саму темношкіру дівчинку суспільство світлошкірих сприймало неоднозначно.
Закінчивши школу, Марія вступила до коледжу, де вивчала журналістику. Водночас, вона почала брати участь у конкурсах краси та мала успіх на сцені. У 1985 році Холлі Беррі здобула титул Miss Teen All-American, а за рік одягла корону «Міс Огайо», стала «Першою віце-міс США» та посіла шосте місце на конкурсі «Міс світу — 1986». Наприкінці 1980-х вона продовжувала кар’єру моделі та прагнула потрапити до кіноіндустрії. На екрані Холлі Беррі дебютувала у серіалах, де грала непомітні епізодичні ролі. Проривом для неї стали зйомки у фільмі «Лихоманка джунглів» (1991). Нині ж у її фільмографії понад 40 стрічок. Серед кращих фільмів — «Kingsman: Золоте кільце» (2017), «Хмарний атлас» (2012), «Ідеальний незнайомець» (2007), «Жінка-кішка» (2004), «Помри, але не зараз» (2001), «Люди ікс» (2000).
Міла Куніс, ім’я при народженні — Мілена Куніс (1983), американська кіноактриса українського походження.
Мілена народилася у місті Чернівці. Коли дівчинці було сім, сім’я мігрувала до Лос-Анджелеса (США). За два роки Куніс почала відвідувати акторську школу, а на екрані з’явилася ще дитиною. Тоді вона взяла участь у зйомках кількох рекламних роликів, зокрема рекламувала ляльки «Барбі». На екрані Міла дебютувала у 1994 році, коли знялася в одному з епізодів серіалу «Дні нашого життя». За цим послідували другорядні ролі у різних телесеріалах та фільмах. А ось знаковою роботою для Міли Куніс стала одна з головних ролей у ситкомі «Шоу 70-х» (1998-2006), де вона грала протягом восьми сезонів.
У 2002 році Міла Куніс потрапила на великий екран, зігравши головну роль у картині «Американський психопат-2». Окрім того, у її фільмографії значаться стрічки «Дати дуба в окрузі Юба» (2021), «Шпигун, який мене кинув» (2018), «Оз: Великий та Жахливий» (2013), «Друзі по сексу» (2011), «Чорний лебідь» (2010), «Божевільне побачення» (2010).
15 серпня
Бен Аффлек, ім’я при народженні — Бенджамін Геза Аффлек-Болдт (1972), американський актор, режисер, володар двох «Оскарів».
Бенджамін народився у Берклі (штат Каліфорнія, США). Коли хлопчикові було вісім, його батьки завелися і Бен разом із мамою та молодшим братом — Кейсі — переїхав до Массачусетсу. Там він познайомився зі своїм кузеном та сусідом, десятирічним Меттом Деймоном, з яким згодом знімався у багатьох фільмах.
Акторську кар’єру Бен Аффлек розпочав у дитинстві, ставши ведучим науково-популярного дитячого серіалу «Подорож Мімі». У 1992 році разом із Меттом він зіграв у фільмі для підлітків «Шкільні узи». Через рік він отримав роль у гучній драмі «Під кайфом і в сум’ятті», а популярність йому принесла комедія «Тусівники з супермаркету» (1995). На початку 1990-х у парі з Меттом Деймоном він написав сценарій до фільму про молодого геніального математика, за яким згодом зняли фільм «Розумник Вілл Гантінґ», який завоював два «Оскари» (найкращий актор другого плану — Робін Вільямс і найкращий оригінальний сценарій — Метт Деймон та Бен Аффлек).
Читайте також. Привітання з Днем народження
Фільмографія Бена Аффлека налічує кілька десятків робіт. Серед кращих — «Air: Великий стрибок» (2023), «Остання дуель» (2021), «Розплата» (2016), «Бетмен проти Супермена: На зорі справедливості» (2016), «Зникла» (2014), «Обіцяти — не означає одружитися» (2009), «Пережити Різдво» (2004), «Перл-Харбор» (2001), «Армагеддон» (1998).
Бен Аффлек не лише знімається в кіно, а й знімає фільми, пише сценарії та продюсує стрічки. Так, він став режисером фільмів «Закон ночі» (2016), «Операція «Арго» (2012), «Місто злодіїв» (2010), «Прощавай, крихітко, прощай» (2007). Втім, за створення проекту з нуля Бен береться не часто. В одному з інтерв’ю він розповідав, що керується принципом, згідно з яким проект має захоплювати його понад півроку. Якщо запал швидко минає, то фільм виходить нудним.
Лілія Подкопаєва (1978), українська гімнастка.
Майбутня володарка олімпійського «золота» народилася у Донецьку, де її виховували мама та бабуся. У п’ятирічному віці бабуся відвела Лілію на спортивну гімнастику, визначивши таким чином майбутнє онуки. До восьми років дівчинка мала по три тренування щодня. Вже у 1993 році юна спортсменка вперше взяла участь у чемпіонаті України, де виборола перше місце. За рік вона взяла срібну медаль на Чемпіонаті світу, а в 1995-му — «золото».
Під час Олімпійських ігор в Атланті (1996) Лілія Подкопаєва стала чемпіонкою в абсолютній першості та вільних вправах і взяла «срібло» за виступ на колоді. За рік на Чемпіонаті Європи Лілія виступила не так вдало через старі травми, тому гімнастка вирішила закінчити спортивну кар’єру. На той час вона вже встигла завоювати 45 золотих, 21 срібну та 14 бронзових медалей. Після цього спортсменка закінчила Національний університет фізичного виховання та спорту, здобувши спеціальність «тренер», відкрила мережу гімнастичних шкіл у рідному Донецьку та почала проводити спортивний фестиваль «Золота лілія».
Лілія Подкопаєва тричі була одружена. Її першим обранцем став донецький бізнесмен Тимофій Нагорний. Медики говорили, що через перенесені травми спортсменка не зможе мати дітей, тому пара всиновила хлопчика Вадима. Проте за рік Лілія народила дочку, яку назвали Кароліною. Другим обранцем гімнастки став київський бізнесмен Віктор Костирко, але й ці відносини швидко зійшли нанівець.
Втретє під вінець Лілія Подкопаєва пішла у 2019 році. Її третім чоловіком став бізнесмен Ігор Дубинський, у парі з яким вона народила дочку Евеліну. Нині родина мешкає в Атланті (США), де свого часу спортсменка здобула олімпійські медалі.
Дженніфер Лоуренс (1990), американська актриса, володарка «Оскара».
Майбутня актриса народилася у багатодітній родині власника будівельної фірми. З дитинства вона захоплювалася дизайном, займалася спортом, входила в команду з черлідінгу та хокею на траві. А мріяла стати лікаркою, проте плани на майбутнє змінив випадок. Коли Дженніфер Лоуренс було 14 років, на вулиці в неї попросили зробити фото. Як з’ясувалося згодом, незнайомцем виявився один із найвпливовіших людей у фірмі американського бренду одягу Abercrombie & Fitch. Після цього вона задумалася про кар’єру в шоу-бізнесі та вирушила до Нью-Йорка у пошуках агента. При цьому школу Дженніфер закінчила екстерном.
На екрані Дженніфер Лоуренс дебютувала у фільмі «Міська компанія» (2006). А ось першою значущою роботою юної актриси стала роль у серіалі «Шоу Білла Інгвалла» (2007-2009). Популярність їй приніс «Будинок покеру» (2008), за гру в якому актриса отримала нагороду за головну жіночу роль. Окрім того, в її фільмографії значаться стрічки «Без образ» (2023), «Міст через озеро» (2022), «Не дивіться нагору» (2021), «Афера по-американськи» (2013), «Голодні ігри» (2012), «Мій хлопець — псих» (2012).
Читайте продовження матеріалу «Зіркові іменинники: хто народився у серпні. Частина 2».
