Зіркові іменинники: хто народився у серпні. Частина 2
Наприкінці літа народилося чимало голлівудських зірок, серед яких режисери Роман Поланскі та Джеймс Кемерон, а також актори Блейк Лайвлі, Роберт Де Ніро та Едвард Нортон. Серед українських зіркових іменинників цього періоду — актор Богдан Ступка, письменник Сергій Жадан та співачка Джамала.
Читайте початок матеріалу Зіркові іменинники: хто народився у серпні. Частина 1
16 серпня
Джеймс Кемерон (1954), канадський кінорежисер.
Джеймс народився в канадському Капускасінгу (провінція Онтаріо) у сім’ї інженера-електрика та медсестри. Він був первістком пари, яка виховувала п’ятьох дітей. Коли майбутньому режисеру виповнилося 17, родина переїхала до США. Там він вступив до коледжу Фуллертона, де рік вивчав фізику, а потім перевівся на факультет англійської літератури. Зрештою і цю науку він закинув. Влаштувавшись далекобійником, у вільний час Джеймс Кемерон намагався писати сценарій для фільму.
У 1978 році разом із двома шкільними друзями він закінчив роботу над сценарієм та зняв фантастичну короткометражку «Ксеногенезис», завдяки якому вони потрапили на кіностудію New World Pictures. Там Джеймс працював помічником режисера, паралельно розробляв власні методи, а потім наважився на самостійну роботу.
Обирайте привітання на всі випадки життя
Першим повноформатним проектом, в якому Джеймс Кемерон виступив як професійний режисер, став фільм жахів «Пірання-2. Нерест» (1981). Сам фільм був прохідним. Однак кажуть, що під час роботи над стрічкою Джеймс зліг із харчовим отруєнням, і в гарячковому маренні йому наснився людиноподібний робот, який прилетів із майбутнього, щоб убити Кемерона. У результаті режисер використав цей сюжет у сценарії фільму «Термінатор». Цікаво, що студії не хотіли ризикувати, наймаючи режисера-новачка, проте йому вдалося продати сценарій продюсеру Гейлу Енну Херду лише за 1 долар. При цьому Кемерон поставив умову, згідно з якою сам хотів зняти кіно. Йому виділили досить скромний бюджет у 6 мільйонів доларів. Зрештою фільм зібрав у прокаті в 13 разів більше — 78 мільйонів доларів і досі вважається класикою жанру. У зйомках продовження фільму хотіли взяти участь вже чотири студії та виділили на це 102 мільйони. Тож фільм «Термінатор 2: Судний день» зібрав 520 мільйонів доларів та чотири «Оскари».
Джейс Кемерон прославився завдяки масштабним проектам. У тому числі драмі-катастрофі «Титанік» (1997). Це була найбюджетніша картина на той час, яка коштувала 200 мільйонів доларів. До речі, це на чверть більше, ніж обійшлося будівництво справжнього судна у 1912 році. Проте витрати окупилися з лишком. У кінотеатрах фільм зібрав 2 мільярди доларів та отримав 11 «Оскарів». Окрім того Джеймс Кемерон зняв фільми «Аватар» (2009) та «Чужі» (1986).
Мадонна, справжнє ім’я — Луїза Вероніка Чікконе (1958), американська співачка, танцівниця, актриса.
Коли майбутній зірці сцени було лише п’ять років, вона втратила матір. Відносини з мачухою не задалися, складно було також конкурувати з п’ятьма братами та сестрами, тож дівчинка вирішила стати знаменитою на весь світ, щоб більше не змагатись за увагу. У 14 років вона виступила на шкільному конкурсі талантів у топі та коротких шортах, чим на той час шокувала педагогів та загриміла під домашній арешт. Однак це не зменшило її пристрасть до сцени. Через кілька років Луїза Чікконе переїхала до Нью-Йорка і влаштувалася танцівницею до гастролера. Там її помітили, і згодом Мадонна стала танцюючою співачкою.
У 1983 році вона записала дебютний альбом Madonna, який посів 8-й рядок у чарті Billboard 200. Другий диск Like a Virgin миттєво опинився на вершині престижних чартів США. Згодом Мадонна набула світової популярності. Кілька десятиліть вона утримувала звання поп-діви і не втомлювалася епатувати публіку образами, витівками та численними романами.
17 серпня
Роберт Де Ніро (1943) — американський кіноактор, режисер та продюсер.
Його батько був абстрактним експресіоністом, а мати — поетесою та художницею. Батьки розлучилися, коли хлопчикові було лише два роки, проте обоє активно брали участь у його вихованні. Роберт зростав у мультикультурному середовищі Мангеттена (Нью-Йорк, США), де з юних років захопився театром та кінематографом.
Акторську кар’єру він розпочав на сцені, а потім навчався в акторській студії Стелли Адлер та у Лі Страсберга, де опанував техніку «методу», що стала його фірмовим стилем. Першу відомість йому принесла роль у фільмі «Здрастуй, мамо!» (1969), але справжній прорив стався після виходу «Хрещеного батька 2» (1974), де він зіграв молодого Віто Корлеоне й отримав свого першого «Оскара» за найкращу чоловічу роль другого плану.
У 1970-х і 1980-х Роберт Де Ніро став обличчям нового американського кіно, співпрацюючи з режисером Мартіном Скорсезе. Разом вони створили такі шедеври, як «Таксист» (1976), «Шалений бик» (1980), «Славні хлопці» (1990).
Кар’єру актора Де Ніро успішно поєднує також із ролями режисера та продюсера. Він зняв фільми «Хибна спокуса» (2006) і «Бронкська історія» (1993), а також став співзасновником престижного кінофестивалю Трайбека.
Кузьма Скрябін, справжнє ім’я — Андрій Кузьменко (1968-2015), український співак, письменник, телеведучий, продюсер, лідер гурту «Скрябін».
Андрій народився та виріс в містечку Новий Розділ (Львівська область) в родині вчительки музики та інженера. Він закінчив музичну школу по класу фортепіано, а от по-справжньому захопився музикою після того, як у 1983 році почув на польському радіо передачу «Вся ця доля», де прозвучала композиція шотландської групи The Exploited. Після того він полюбив панк-рок та вирішив творити в такому ж стилі. Так виникла група «Ланцюгова реакція», яка проводила репетиції у школі, де навчався Кузьма.
Свого часу Андрій навчався у Львівському медінституті на стоматолога, проте його тягло до творчості, тож з медичною кар’єрою не склалося. Познайомившись з гітаристом Володимиром Шкондою, Кузьма створив гурт «Скрябін». Він побудував успішну музичну кар’єру, був телеведучим і продюсером та навіть написав автобіографічну книгу «Я, Побєда і Берлін». Остання мала шалену популярність та кілька разів перевидавалася.
У 2015 році талановитий Кузьма Скрябін загинув у ДТП в Дніпропетровській області. 2 лютого його авто протаранило вантажівку на трасі. Андрій загинув на місці пригоди.
18 серпня
Роман Поланскі, справжнє ім’я — Раймунд Роман Лібліґ (1933) — американський кінорежисер, актор, продюсер і сценарист польського походження.
Майбутній режисер народився в Парижі (Франція) в родині польських євреїв. Його батько був художником, а мати — вчителькою. Невдовзі після його народження сім’я повернулася до Кракова (Польща), де їх застала Друга світова війна. Під час нацистської окупації Польщі всі вони опинилися в краківському гетто. Незадовго до ліквідації гетто батько допоміг Романові втекти через дірку в паркані й віддав усі заощадження, аби його прихистила католицька родина. До кінця війни Поланскі переховувався в польському селі, виживаючи завдяки допомозі селян і чужому імені. Водночас його мати й тітка загинули в концтаборі Аушвіц, а батько пережив концтабір Маутгаузен і возз’єднався з сином після війни.
Інтерес до кіно в Романа Поланскі з’явився ще в підлітковому віці, коли він, уже переживши жахи війни, із захопленням дивився фільми у вцілілих кінотеатрах Кракова. У 1954 році він вступив до престижної Лодзинської кіношколи — одного з головних кінематографічних центрів Польщі. Там він зняв кілька короткометражок, зокрема «Двоє людей і шафа» (1958), які одразу привернули увагу нестандартною формою та похмурим гумором.
Читайте також. Красиві тости до Дня народження
Дебют у повнометражному кіно — психологічний трилер «Ніж у воді» (1962) — став сенсацією: стрічка отримала номінацію на «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою й відкрила Поланскі шлях у міжнародне кіно. Відтоді він працював за кордоном — спочатку у Великобританії, а потім у США та Франції, знімаючи стрічки, які швидко зробили його одним із найвпізнаваніших авторів свого покоління. У США він зняв один із культових трилерів — «Дитина Розмарі» (1968).
Однак після тріумфу настала нова трагедія: у 1969 році його вагітну дружину, актрису Шерон Тейт, жорстоко вбили члени секти Чарльза Менсона. Цей шокуючий епізод глибоко вплинув на режисера та його творчість.
У 1970-х Поланскі опинився в центрі скандалу — його звинуватили в сексуальному зв’язку з неповнолітньою. Він частково визнав провину, але, побоюючись суворого вироку, втік із США і відтоді живе в Європі (переважно у Франції та Швейцарії), уникаючи країн, звідки його можуть екстрадувати. Попри це, режисер продовжує знімати фільми й отримувати престижні нагороди, зокрема «Сезар» і «Срібного лева». Він зняв фільми «Палац» (2023), «Офіцер і шпигун» (2019), «Венера в хутрі» (2013), «Примара» (2009), «Олівер Твіст» (2005), «Піаніст» (2002), «Дев’яті врата» (1999), «Макбет» (1971).
Едвард Нортон (1969) — американський актор, кінорежисер та сценарист.
Театром Едвард зацікавився буквально з пелюшок і вже в п’ятирічному віці заявив, що хоче стати актором. Зрештою він закінчив Єльський університет, отримавши ступінь з історії, проте переїхав до Нью-Йорка, де почав активно працювати в театрі й пройшов шлях від офісного працівника до зірки Голлівуду.
Акторський дебют Нортона на великому екрані виявився тріумфальним: за роль у трилері «Первісний страх» (1996) він отримав номінацію на «Оскар» і премію «Золотий глобус». За фільм «Американська історія Ікс» (1998) він знову отримав номінацію на «Оскар» — цього разу за головну чоловічу роль. А от широку відомість йому принесла роль цинічного, харизматичного Тайлера Дердена в «Бійцівському клубі» (1999), який став символом покоління кінця 1990-х. Його персонажі часто суперечливі й психологічно складні — це стало візитівкою актора.
Нортон також працює як сценарист, продюсер і режисер. У 2000 році він зняв свій перший фільм «Зберігаючи віру», а в 2019-му — кримінальну драму «Сирітський Бруклін», у якій також виконав головну роль і виступив автором сценарію. Окрім кар’єри в кіно, Нортон відомий своєю соціальною активністю — він є одним із співзасновників краудфандингової платформи Crowdrise і активно підтримує екологічні та гуманітарні проекти.
19 серпня
Ґабрієль «Коко» Шанель (1883–1971) — французька модельєрка, законодавиця моди.
Ґабрієль була другою дитиною з шести. Родина жила дуже скромно — батько вів кочовий спосіб життя, торгуючи на ярмарках, а мати працювала прачкою. Коли Ґабрієль було 11 років, її мати померла, і батько влаштував синів працювати на ферму, а дочок відправив до сирітського притулку при монастирі. Відтоді Шанель більше не бачила батька.
У монастирі Ґабрієль навчилася шити, завдяки чому влаштувалася помічницею продавця до крамниці білизни. Дівчина мріяла стати балериною, співачкою або танцівницею, відвідувала всілякі кастинги, але безуспішно, тому у вільний час виступала в кабаре. Саме тоді вона отримала своє прізвисько Коко, бо часто співала пісню «Ко-ко-рі-ко». Вона переїхала до міста Мулен, де зустріла французького коняря й багатого спадкоємця Етьєна Бальсана. Пара перебралася до його маєтку в передмісті Парижа, де Шанель насолоджувалася розкішшю й роздумувала, чим їй зайнятися. Саме тоді вона почала створювати незвичайні капелюшки.
Якось до маєтку приїхав англійський підприємець Артур Кейпел, якого захопила впевненість і талант Коко. Між ними зав’язалися романтичні стосунки. Завдяки цьому зв’язку в 1910 році Шанель відкрила власну крамницю капелюшків у Парижі, які купували відомі француженки. Вона увійшла до аристократичного товариства, спілкувалася з відомими режисерами, художниками, письменниками й акторами. Згодом Коко створила колекцію одягу й стала законодавицею моди — саме вона першою запропонувала жінкам брючні костюми, створила маленьку чорну сукню, яка й досі входить до базового гардеробу модниць. Завдяки їй увійшло в моду й намисто з перлів. У 1921 році вона випустила культовий парфум Chanel №5 — композицію з нот жасмину, травневої троянди, іланг-ілангу й сандалового дерева.
Читайте також. Свята серпня: що відзначають в останній місяць літа
На початку 1930-х Коко співпрацювала з голлівудськими студіями, а з початком Другої світової війни вона закрила бутики в Європі, оскільки людям було не до моди. Цей період — темна пляма в її біографії: після війни її звинуватили в співпраці з нацистами й колабораціонізмі. У вересні 1944 року Коко Шанель арештували, але невдовзі звільнили за умови переїзду з Франції. Їй довелося поїхати до Швейцарії, де вона жила до 1953 року. За цей час її слава зникла, а в Парижі вже сяяли нові дизайнери.
У 70 років Коко вирішила повернутися до Франції й відкрила дім моди в столиці. Критики не шкодували пера, але вона не реагувала на випади й саме тоді презентувала твідовий костюм, який і сьогодні вважається класикою. Щоб повноцінно повернутися у світ моди, їй знадобилося три роки. Наприкінці 1960-х модна імперія Шанель щороку приносила 160 мільйонів доларів.
20 серпня
Емі Адамс (1974), американська актриса та співачка.
Емі народилася в Італії, де на той час її батько — професійний військовий — проходив службу. Коли дівчинці було вісім, глава сімейства вийшов у відставку і численна родина (пара виховувала сімох дітей) повернулася до США. Там батько Емі виступав у ресторанах як співак, а мати зайнялася бодібілдінгом. Сама ж Емі співала у шкільному хорі, займалася акробатикою та відвідувала балетну студію. Дівчинка мріяла стати балериною, проте для професійної кар’єри її даних виявилося замало. Емі Адамс вдень підробляла продавчинею-консультанткою та офіціанткою, а ввечері виступала у аматорському музичному театрі. На підмостках її помітив керівник популярного «Вечірнього театру Шанхассена з Міннесоти» Майкл Бріндісі та запросив у власну трупу.
Згодом Емі вирішила спробувати себе в кіно і вирушила до Лос-Анджелеса, щоб підкорити Голлівуд. Адамс дебютувала у фільмі «Вбивчі красуні» (1999). Пізніше акторка знімалася у фільмах «Ліга справедливості» (2017), «Великі очі» (2014), «Афера по-американськи» (2013), «Майстер» (2012), «Ніч у музеї 2» (2009), «Зачарована »(2007), а також серіалах «Гострі предмети» (2018) та «Офіс» (2005).
Ендрю Гарфілд (1983), британо-американський актор.
Майбутній актор народився в США — на батьківщині батька, коли ж хлопчику виповнилося три роки, сім’я вирішила перебратися на батьківщину матері у Велику Британію. Тут — в Епсомі графства Суррей, де в його батьків був невеликий бізнес, пов’язаний з дизайном інтер’єрів — і пройшло дитинство Ендрю. У ранньому дитинстві хлопчик ходив на гімнастику, у 9-річному віці почав відвідувати уроки акторської майстерності, а пізніше закінчив Центральну школу промови та драми, після випуску з якої планував побудувати кар’єру на театральних підмостках. Він успішно стартував у виставах Королівського театру Манчестера та отримав за дебютні ролі нагороди та звання перспективного обдарування.
Пізніше Ендрю займався моделінгом і почав зніматися в кіно. У фільмографії Гарфілда вже кілька десятків ролей. У числі стрічок — «Ми живемо в часі» (2024), «З міркувань совісті» (2016), «Нова Людина-павук» (2012), «Соціальна мережа» (2010), «Імаджинаріум доктора Парнаса» (2009), «Ще одна з роду Болейн» (2008). У 2022 році журнал Time включив його до списку 100 найвпливовіших людей світу.
21 серпня
Керрі-Енн Мосс (1967), канадська кіноактриса. Здобула світову популярність після виконання ролі Трініті у серії фільмів «Матриця». Також відома за роллю Джері Хогарт у телесеріалах Кінематографічного всесвіту Marvel.
Керрі народилася та виросла у Ванкувері (Канада), де стартувала і її акторська кар’єра. У 11 років вона почала грати у Дитячому музичному театрі, водночас у школі вона займалася співом, а у старших класах у складі хору вирушила у турне Європою. Мосс мріяла пов’язати життя з акторством, тому закінчивши школу, вступила на курси, проте залишила їх через брак фінансів. Щоб виправити матеріальне становище, дівчина влаштувалася офіціанткою в одному з ресторанів рідного міста.
На щастя, такий поворот долі не змінив її планів і у 1991 році, перебуваючи в Іспанії, вона отримала роль у серіалі «Темне правосуддя», зйомки якого проходили у Барселоні. Разом із командою серіалу Керрі-Енн Мосс незабаром переїхала до Лос-Анджелеса (США), де вступила до Американської академії драматичних мистецтв та почала ходити на кастинги. Вона отримувала невеликі ролі у телесеріалах, у тому числі у популярних «Рятувальниках Малібу». У 1994 році актрису помітив знаменитий продюсер Аарон Спеллінг і запропонував роль у серіалі «Модельне агентство». На жаль, проект швидко закрився і актриса перебралася до Торонто (Канада).
Читайте також. ТОП-20 найкращих привітань із минулим Днем народження
Кілька років вона продовжувала зніматися у малобюджетних фільмах та серіалах. А ось проривом у її кар’єрі став науково-фантастичний фільм «Матриця» (1999), де вона зіграла роль Трініті. Після цього на неї посипалися вигідні пропозиції. Так, у фільмографії Керрі-Енн Мосс з’явилися захоплююча кримінальна драма «Пам’ятай» (2000) режисера Крістофера Нолана, стрічка «Червона планета» (2000), а також продовження «Матриця» — «Перезавантаження» та «Революція» (2003). Цікаво, що після зйомок у цих фільмах актриса в житті перестала носити темні окуляри і говорила, що її неодмінно впізнавали на вулиці.
Серж Танкян (1967), вокаліст американського рок-гурту System of a Down.
За національністю Серж — вірменин, проте народився у столиці Лівану — Бейруті. Коли хлопчикові було 8 років, родина переїхала до Лос-Анджелеса (США). Там майбутній музикант освоїв гру на гітарі та почав співати. Паралельно Танкян отримав диплом у галузі ділового управління, пробував сили у торгівлі та програмуванні, хотів здобути юридичну освіту, проте усвідомив, що має поклик до музики і у 20 років основним заняттям обрав сцену.
На початку 1990-х у Лос-Анджелесі Серж приєднався до вірменської громади та познайомився з гітаристом та вокалістом Дароном Малакяном. У 1994 році вони організували перший музичний гурт, назвавши його Soil. За рік група змінила кілька складів і отримала остаточну назву System Of A Down (SOAD). Паралельно з виступами в SOAD Серж розпочав сольну кар’єру та у 2007 році презентував дебютний альбом Elect The Dead. За час музичної кар’єри Серж випустив уже п’ять альбомів у складі SOAD та шість сольних платівок.
22 серпня
Рей Бредбері (1920–2012) — американський письменник-фантаст.
Майбутній письменник почав проявляти пристрасть до вигадування ще в дитинстві. Кажуть, що він придумував історії ще до того, як навчився писати. Перший гонорар у 15 доларів за письменство Рей Бредбері отримав у підлітковому віці, коли в журналі опублікували одне з його оповідань.
У юності Бредбері не здобув формальної вищої освіти, але проводив по кілька годин на день у бібліотеці, читаючи все підряд. Пізніше він жартував, що отримав диплом у бібліотеці за 10 років, а не в коледжі. У той час вдень він працював рознощиком газет, а вечори проводив за друкарською машинкою. Бредбері писав щодня, без вихідних, усе життя — і в результаті залишив по собі понад 600 оповідань, десятки повістей, есе та кіносценаріїв.
Читайте также. Про що «розкаже» букет: значення квітів та таємні послання
Першу відомість йому принесла книга «Марсіанські хроніки» (1950) — збірка взаємопов’язаних оповідань про колонізацію Марса, написаних у дусі соціальної фантастики. А от світова слава прийшла до автора після публікації антиутопічного роману «451 градус за Фаренгейтом» (1953), у якому він описав суспільство, де книги спалюють, а мислення інакодумців придушують. Сам Бредбері стверджував, що роман — не про цензуру як таку, а про наслідки відмови суспільства від самостійного мислення. У 1957 році він опублікував роман «Вино з кульбаб» — ностальгічну й ліричну повість про дитинство, у якій відобразив спогади про рідне містечко.
Бредбері також працював у кіно — він написав сценарії до фільмів «Мобі Дік» та «Кабінет доктора Калігарі». Окрім того, за його власними оповіданнями зняли десятки фільмів і телеспектаклів. Цікаво, що, незважаючи на технічний прогрес, він завжди писав на друкарській машинці й не користувався інтернетом.
Ольга Сумська (1966) — українська акторка, телеведуча, народна артистка України.
Українська Роксолана виросла в творчій родині — її батьки працювали в Національному академічному драмтеатрі ім. Івана Франка у Львові. Уже в п’ять років майбутня акторка вперше вийшла на сцену. Тоді вона виступила в постановці «Дженні Ґергардт» на сцені запорізького театру ім. Щорса. Вочевидь, акторське майбутнє було зумовлене: у 1987 році Сумська закінчила Київський держінститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого і увійшла до акторської трупи Нацтеатру ім. Лесі Українки. Вона виступала на театральних підмостках до 2006 року, зігравши безліч ролей. Однак широку відомість їй принесла роль у серіалі «Роксолана: Улюблена дружина Халіфа» (1997).
Також акторка знімалася у фільмах «Я, ти, він, вона» (2018), «Іван Сила» (2013), «Тіні незабутих предків» (2013), «Чотири листи фанери» (2002), «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (1983) та серіалах «Кріпосна» (2019), «Гречанка» (2015).
23 серпня
Сергій Жадан (1974) — український письменник, співак і музикант.
Жадан виріс у місті Старобільськ Луганської області, а після закінчення філфаку Харківського педуніверситету вирішив осісти в Харкові. У літературі він починав як поет, а пізніше почав писати прозові твори. Романом, який приніс Сергієві Жадану першу популярність, став «Депеш Мод». Він став знаковим завдяки нестандартній стилістиці — вуличній лексиці, змішанню суржику та постпанковій атмосфері.
Пізніше він також написав «Інтернат», «Месопотамія» і «Ворошиловград». Останній отримав премію BBC «Книга року», а у 2018 році його екранізували. Окрім того, Сергій Жадан відомий і в музичних колах, оскільки активно виступає з колективами «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма», з якими випустив кілька альбомів.
Кобі Браянт (1978–2020) — американський баскетболіст, дворазовий олімпійський чемпіон.
Один із легендарних баскетболістів в історії НБА народився у Філадельфії (США), але дитинство провів в Італії, де його батько грав у професійній баскетбольній лізі. В НБА Кобі потрапив одразу після школи, оминувши коледж — у 1996 році він став наймолодшим гравцем в історії «Лос-Анджелес Лейкерс». Його фірмовий стиль — агресія, холодний розрахунок і шалена працездатність — зробив його іконою ще за життя.
За свою кар’єру Браянт виграв 5 чемпіонських титулів НБА, 18 разів брав участь у Матчі всіх зірок, а також двічі ставав олімпійським чемпіоном у складі збірної США (2008, 2012). Його клатч-кидки, легендарні 81 очко в одному матчі та філософія Mamba Mentality (ідея самого Кобі Браянта, заснована на щоденному прагненні ставати кращим за себе вчорашнього; це підхід, за якого головне — не змагатися з іншими, а постійно перевершувати власні досягнення) стали символами абсолютного прагнення до досконалості. Він завершив кар’єру у 2016 році, набравши у прощальному матчі 60 очок.
Після завершення спортивної кар’єри Кобі Браянт писав дитячі книжки, продюсував короткометражки і навіть отримав премію «Оскар» за анімаційну роботу Dear Basketball. Кобі трагічно загинув в авіакатастрофі 26 січня 2020 року. Тоді розбився вертоліт, на борту якого перебували баскетболіст із донькою Джіанною та ще семеро пасажирів.
24 серпня
Пауло Коельйо (1947) — бразильський письменник-прозаїк і поет.
Майбутній автор бестселерів народився в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) в родині інженера та домогосподарки. У юності батьки вважали його мрії стати письменником дивними й навіть небезпечними — майбутнього автора двічі поміщали до психіатричної клініки, щоб «вилікувати» від творчих фантазій. У 1970-х він брав участь у контркультурних рухах, писав пісні для популярних бразильських виконавців та навіть був заарештований за «підривну діяльність».
Світову славу йому приніс роман «Алхімік» (1988), який спочатку відхилили більшість видавництв. Попри це, книга, написана простою мовою й наповнена філософськими притчами, стала міжнародним феноменом. Роман перекладено більш ніж 80 мовами, що зробило Коельйо одним із найперекладеніших авторів в історії.
Читайте також. Подарунок за датою народження: поради нумеролога
Згодом він написав ще кілька бестселерів, зокрема: «11 хвилин», «Вероніка вирішує померти», «Заїр», «Диявол і сеньйорита Прим», «На березі Ріо-П’єдра я сіла й заплакала». Загальний наклад його книжок усіма мовами перевищує 300 мільйонів.
Руперт Грінт (1988) — британський актор. Найбільш відомий за роллю Рона Візлі у фільмах про Гаррі Поттера.
Руперт народився в передмісті Лондона та з дитинства захоплювався театром, хоча не мріяв про велику акторську кар’єру — він просто обожнював книжки про Гаррі Поттера. Коли хлопець дізнався про відкритий кастинг до фільму, то записав відеопробу, де в стилі репу пояснив, чому саме він має зіграти Рона. Схоже, він справді вразив творців стрічки, адже потрапив до акторського складу, ставши в 11 років одним із найвпізнаваніших дітей планети.
За десять років зйомок у «поттеріані» Руперт Грінт заробив, за різними оцінками, від 40 до 50 мільйонів доларів. Ці кошти він вкладав у нерухомість і бізнес, ніколи не марнував їх, і навіть зараз живе доволі скромно. Пізніше актор зізнавався, що слава в дитинстві його дещо лякала, а після завершення зйомок він відчував розгубленість і навіть думав про завершення акторської кар’єри.
Однак поступово Грінт почав повертатися на екран у нестандартних проєктах. Він знявся в похмурій комедії «Місячна афера» (2015), грав у серіалі «Дім із прислугою» (2020-2023), а також з’явився в трилері «Стук у двері» (2023).
25 серпня
Сер Шон Коннері (1930-2020) — британський та американський актор театру й кіно, продюсер, лауреат премії «Оскар».
Актор виріс у родині водія вантажівки та прачки. У юності підробляв доставником молока, рятувальником і навіть натурником у художній школі. Його шлях до кіно був нетривіальним: спочатку армія, потім бодибілдинг, де він навіть посів третє місце на конкурсі «Містер Всесвіт». І тільки потім — театр і екран. Світовою зіркою Шона зробила роль Джеймса Бонда, з якої він стартував у 1962 році у фільмі «Доктор Ноу».
Цікаво, що Шон Коннері був не лише першим, а й улюбленим Бондом для мільйонів глядачів. Але сам актор довгий час ненавидів свого героя і намагався позбутися амплуа, обираючи більш серйозні та різнопланові ролі. Шон Коннері знявся в десятках стрічок, серед яких «Ліга видатних джентльменів» (2003), «Знайти Форрестера» (2000), «Перший лицар» (1995), «Знахар» (1992), «Робін Гуд: Принц злодіїв» (1991), «Індіана Джонс і останній хрестовий похід» (1989), «Ім’я рози» (1986), «Горець» (1986).
Попри голлівудську славу, він завжди залишався пристрасним шотландцем: говорив з акцентом, підтримував незалежність Шотландії та відмовлявся від лицарського титулу до 2000 року, вважаючи, що Британія «ігнорує волю народу». Його кар’єра завершилася на піку — актор сам пішов з кіно, залишившись у пам’яті глядачів як один із найхаризматичніших чоловіків в історії кінематографа.
Тім Бертон (1958) — американський кінорежисер, продюсер, мультиплікатор.
Майбутній режисер виріс у передмісті Лос-Анджелеса (США). Він з дитинства надавав перевагу самотності, а не галасливим компаніям і посиденькам з однолітками. Тім любив ходити в кіно, де на той час часто показували фільми жахів. Разом із цим на його світогляд і режисерський почерк вплинули твори Вінсента Прайса та Едгара По.
Художній стиль Тіма Бертона сформувався всупереч студійному мейнстриму. Спершу він працював аніматором у Disney, проте відчував, що його стиль — надто дивний і похмурий, щоби вписатися в традиційні рамки. Недовго думаючи, Тім пішов у авторське кіно й почав культивувати естетику абсурду, мороку й казкового гротеску.
Читайте також. Тварина в подарунок: як обрати друга для дитини
Широку відомість Тім Бертон отримав після виходу фільму «Бітлджус» (1988). Потім послідувала дилогія «Бетмен» (1989) і «Бетмен повертається» (1992), де режисер уперше представив супергероя в більш похмурому, готичному стилі. Серед інших знакових фільмів Тіма Бертона — «Едвард Руки-ножиці» (1990), «Сонна лощина» (1999), «Велика риба» (2003), мультфільм «Труп нареченої» (2005). Його роботи завжди вирізняються візуальним стилем, абсурдом, театральністю та любов’ю до дивакуватих персонажів. Бертон також активно працює в анімації, на телебаченні й у літературі. У 2022 році він випустив серіал «Венздей» для Netflix, який став хітом і відкрив режисера для нового покоління глядачів.
Блейк Лайвлі, ім’я при народженні — Блейк Еллендер Браун (1987), американська акторка й фотомодель.
Блейк народилася в родині актора і кастинг-директорки, тож не дивно, що вона також з’явилася на екрані. Уже в десятирічному віці дівчинка дебютувала у фільмі батька «Піщаний чоловік» (1998). Після закінчення школи Блейк отримала роль у фільмі «Джинси-амулет» (2005) і стала впізнаваною акторкою, однак справжня популярність прийшла до неї після виходу на екрани серіалу «Пліткарка» (2007-2012), у якому вона зіграла Серену ван дер Вудсен. Цікаво, що спочатку Блейк відмовлялася приймати запрошення на зйомки, оскільки тоді планувала вступати до університету, але організатори шоу дозволили їй поєднувати навчання з роботою над проектом.
Після успіху на телебаченні акторка почала активно зніматися в кіно. Серед помітних робіт — мелодрама «Століття Адалін» (2015), де вона зіграла жінку, що перестала старіти, і кримінальний трилер «Проста послуга» (2018), у якому Лайвлі постала в несподівано провокаційному образі. Також вона з’явилася у супергеройському фільмі «Зелений ліхтар» (2011), де познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Раяном Рейнольдсом. Зараз пара виховує трьох доньок і сина. При цьому Блейк продовжує активно зніматися в кіно і навіть встигає займатися різними бізнес-проектами. Наприклад, вона заснувала два успішні бренди напоїв — Betty Buzz (безалкогольні мікси) та Betty Booze (консервовані коктейлі), а також косметичну лінію по догляду за волоссям Blake Brown.
26 серпня
Маколей Калкін (1980), американський актор та музикант. Один із найуспішніших дітей-акторів в історії Голлівуду.
Маколей виріс у багатодітній родині, де окрім нього батьки виховували ще шістьох дітей. З раннього дитинства хлопчик дивував рідних та друзів акторським талантом. Він влаштовував домашні постановки, після яких вражені знайомі запропонували спробувати сили на професійній сцені. Так Маколей Калкін потрапив на театральні підмостки та грав у дитячих спектаклях, де його помітили рекламні агенти, які запропонували зніматися у рекламних роликах. Вже у шість років у молодого актора був власний агент, а у дев’ять років він користувався послугами адвоката.
Кінодебют Калкіна відбувся 1985 року, коли на екрани вийшов фільм «Північ». Натомість юний актор продовжував удосконалювати майстерність. У восьмирічному віці він вступив до балетної школи, а згодом отримав першу головну роль у кіно. Це був фільм «Дядечко Бак» (1989). Саме на зйомках цієї стрічки він познайомився з художником Джоном Худжесом, який згодом привів його на проби у кінострічку «Сам удома» (1990). Саме цей фільм зробив його світовою зіркою, сама ж стрічка потрапила до Книги рекордів Гіннеса як найкасовіша комедія в історії кінопрокату (фільм зібрав 467,7 мільйона доларів при бюджеті у 18 мільйонів). За цим послідували зйомки в другій частині фільму. Цікаво, що з популярністю зростали й гонорари юного актора. Якщо за першу частину культової комедії він отримав 100 тисяч доларів, то за продовження вже 5 мільйонів. Наступним успіхом актора була стрічка «Багатенький Річі», за яку юний Маколей отримав гонорар у 8 мільйонів доларів.
Читайте також. Конструктор у подарунок: ТОП-10 найбільших наборів Lego
У дорослому віці Маколей зізнавався, що отримував задоволення тільки від зйомок перших картин, після цього хотів би повернутися до школи і жити життям звичайної дитини, проте батько, який став його агентом, вже не міг зупинитися. Окрім того, що він не давав хлопцю перепочинку, так ще й намагався просувати інших дітей і часто нав’язував творцям фільму сестру чи молодших братів юної зірки.
За піком стався різкий спад. Стрічки «Багатенький Річі», «Володар сторінок» та «Нарівні з батьком» отримали номінацію на премію «Золота малина», яку вручають за «найгірші стрічки». Натомість батько Маколея продовжував вимагати багатомільйонні гонорари. Такий невгамовний апетит відлякував кінопродюсерів, тому Калкіна все рідше запрошували на зйомки. У результаті 1995 року батьки Маколея розлучилися і довго судилися за право опіки над дітьми і можливість розпоряджатися статками сина. У результаті діти залишилися з матір’ю. Після цього протягом 10 років Маколей не брав участі у зйомках, а на екрани повернувся лише у 2003 році у фільмі «Клубна манія».
27 серпня
Богдан Ступка (1941-2012) — український актор театру і кіно, міністр культури України (1999-2001).
Ступка — спадковий артист: він виріс у родині соліста Львівської опери Сильвестра Ступки, який вивів сина на велику сцену, дозволивши зіграти епізодичну роль у виставі. Для Богдана серйозний шлях до акторського визнання почався у Львівському драмтеатрі імені Марії Заньковецької, а потім продовжився в Київському театрі імені Івана Франка, де він став одним із провідних акторів. Його сценічні роботи відрізнялися потужною енергетикою, глибоким психологізмом та неймовірною харизмою.
У кіно Ступка дебютував наприкінці 1960-х і встиг зіграти понад сто ролей. Йому доводилося втілювати образи представників найрізноманітніших національностей: українців, поляків, росіян, казахів, чехів, грузинів, німців. Сам Ступка говорив, що національність ролі не має значення — важлива суть людини. Цікаво, що Богдан Ступка тричі грав Богдана Хмельницького, втіливши образ гетьмана у фільмах «Чорна рада» (2000), «Вогнем і мечем» (1999) та «Молитва за гетьмана Мазепу» (2001).
Окрім того, Богдан Ступка також працював міністром культури України (1999-2001), активно підтримуючи театральне та кінематографічне мистецтво. Ступка залишив по собі спадщину, яка й досі надихає акторів і глядачів по всьому світу.
Аарон Пол (1979) — американський актор.
Аарон народився в маленькому містечку і був наймолодшим з п’яти дітей. Із юних років мріяв про акторську кар’єру — вже в підлітковому віці почав зніматися в рекламних роликах і брав участь у шкільних виставах. У 1996 році, закінчивши школу, Пол поїхав до Лос-Анджелеса з 6000 доларів і непохитною впевненістю, що досягне успіху.
Спочатку Аарон підробляв і знімався в епізодах, поки не отримав свою головну роль — Джессі Пінкмана в серіалі «Пуститися берега» (2008-2013). За сценарієм його персонаж помирав наприкінці першого сезону, однак творці шоу змінили плани, побачивши хімію між Полом і Браяном Кренстоном. У підсумку за цю роль Аарон отримав три премії «Еммі» як найкращий актор другого плану.
Згодом він знімався в серіалах «Чорне дзеркало» (2023), «Краще подзвоніть Солу» (2022), «Світ Дикого Заходу» (2020-2022), «Шлях» (2016-2018), а також у фільмах «Попіл» (2025), «Знайди мене, якщо зможеш» (2016), «Всевидюще око» (2015), «Вихід: Царі та боги» (2014).
Джамала, справжнє ім’я — Сусана Джамаладінова (1983), українська співачка, переможниця конкурсу «Євробачення-2016».
Сусана народилася в Киргизстані в кримськотатарській родині, куди її предків депортували ще в 1944 році. Коли дівчинці було шість років, родина змогла повернутися на історичну батьківщину — до Криму. Це стало можливим після часткового пом’якшення радянської політики щодо кримських татар. Саме там Сусана почала займатися музикою і робити перші кроки на сцені.
Свого часу вона закінчила Національну музичну академію імені Чайковського за класом опери. Справжня слава прийшла до Джамали після перемоги на «Євробаченні-2016» з піснею «1944», у якій вона розповіла про депортацію кримських татар. Цей виступ став не лише музичним, а й політичним висловлюванням, що викликало міжнародний резонанс.
Після тріумфу на «Євробаченні» вона продовжила активну музичну кар’єру, записала кілька альбомів, брала участь у проєктах з оркестрами та сучасними продюсерами. Джамала також стала тренеркою в шоу «Голос країни», де допомагала молодим виконавцям знаходити власний стиль.
28 серпня
Джек Кірбі, справжнє ім’я — Джейкоб Курцберг (1917-1994) — американський письменник, художник і редактор коміксів.
Батьки Джейкоба емігрували до США з Австро-Угорщини після того, як його батько отримав виклик на дуель. Бенджамін Курцберг одного разу образив німецького аристократа, який виявився вправним стрільцем і бажав покарати кривдника під час дуелі. Недовго думаючи, той зібрав речі й разом із сім’єю перебрався через океан.
На новій землі юний Джейкоб підробляв рознощиком газет, а зароблене витрачав на квитки в кіно й купівлю журналів. Надихнувшись картинками в журналах, хлопець почав самостійно малювати. Перші малюнки він робив на клаптях паперу й коробках з-під продуктів. Не маючи доступу до художньої освіти, він учився на ходу — копіюючи, спостерігаючи та вигадуючи.
Читайте також. Календар свят на 365 днів: іменинники, важливі дати та події
У 1930-ті Джейкоб Курцберг потрапив у світ коміксів, почавши працювати під псевдонімом Джек Кірбі. У співавторстві з Джо Саймоном він створив Капітана Америку в 1941 році. У 1960-ті він працював разом зі Стеном Лі в Marvel, де брав участь у створенні таких культових персонажів, як Халк, Тор, Люди Ікс, Фантастична четвірка. Пізніше Кірбі перейшов у DC Comics, де продовжив експериментувати з формами та сюжетами, створивши цілу міфологію під назвою Fourth World. Його новаторський стиль вплинув на кілька поколінь художників, а сам він був визнаний одним із найвидатніших авторів в історії графічної літератури.
Джейсон Прістлі (1969), американо-канадський актор.
Джейсон Прістлі народився у Ванкувері, виріс у Британській Колумбії (Канада) і вже з дитинства почав зніматися в рекламі та телешоу. Справжній прорив у його кар’єрі стався в 1990 році, коли він отримав роль ідеального старшокласника Брендона Волша в культовому серіалі «Беверлі-Гіллз, 90210» (1990-2000). Цей образ зробив його кумиром підлітків усього світу і приніс дві номінації на «Золотий глобус». Цікаво, що пізніше Прістлі став не лише виконавцем головної ролі, але й продюсером і режисером окремих серій шоу.
Після «90210» актор різко змінив амплуа і зіграв зухвалого й цинічного продавця вживаних авто Річарда Фітцпатріка в серіалі «Кличте мене Фіц» (2010-2013). Ця роль показала, наскільки широкий його акторський діапазон. Окрім акторства, Джейсон активно працює як режисер і займається автоперегонами. Зараз він живе в Канаді з дружиною і двома дітьми.
29 серпня
Майкл Джексон (1958-2009) — американський співак, танцівник, композитор, «король попмузики».
Майкл виріс у багатодітній родині в містечку Ґері, штат Індіана. Він був сьомою дитиною з дев’яти. Батько працював кранівником на заводі, а у вільний час створив музичний гурт Jackson 5 зі старших синів, згодом долучивши й Майкла. Уже у віці восьми років хлопчик став центром уваги завдяки потужному вокалу та харизмі. Репетиції були суворими — за найменшу помилку батько суворо карав хлопців.
У складі The Jackson 5 Майкл підкорив Америку, але вже в підлітковому віці розпочав сольну кар’єру. Дебютний альбом вийшов, коли йому було 13, а проривним став диск Off the Wall (1979). Згодом світ побачив легендарний Thriller (1982), що розійшовся тиражем понад 70 мільйонів копій і став найпродаванішим альбомом в історії. Завдяки кліпам до синглів Thriller та Billie Jean Джексон фактично започаткував епоху MTV і перетворив музичне відео на окремий жанр мистецтва. Він став першим темношкірим артистом, якого регулярно транслювали на MTV, зруйнувавши расові бар’єри на телебаченні. Його знаменита «місячна хода» стала знаковою для попкультури, а шоу встановили нову планку якості в попіндустрії.
Читайте також. Значення популярних жіночих та чоловічих імен
Майкл Джексон отримував премії Grammy, бив рекорди з продажів і збирав арени по всьому світу. Він рідко давав інтерв’ю, жив усамітнено в маєтку Neverland і до кінця життя залишався суперечливою фігурою — предметом як обожнювання, так і критики. Із часом до слави додавались і скандали. Його зовнішність змінювалась: шкіра ставала світлішою через вітиліго, а обличчя — через численні пластичні операції. Особисте життя оточували таємниці, судові процеси й плітки. Попри два шлюби, трьох дітей і масштабну благодійну діяльність, Джексон залишався самотнім генієм. Його смерть у 2009 році від передозування пропофолом сколихнула світ і спричинила хвилю чуток, теорій та документальних розслідувань. Утім, «король попмузики» залишився іконою, а його творчість — безсмертною.
30 серпня
Кемерон Діаз (1972) — американська топмодель і акторка.
Майбутня зірка екрана з 16 років працювала моделлю: знімалась у рекламних кампаніях Calvin Klein, Levi’s і Coca-Cola. У кіно Кемерон Діаз потрапила у 21 рік без акторського досвіду та освіти. Її дебютом став фільм «Маска» (1994), після якого на неї посипалась любов публіки й запрошення до нових ролей.
У другій половині 1990-х і на початку 2000-х Діаз знялася у низці популярних стрічок, серед яких «Весілля найкращого друга» (1997), «Усі шаленіють від Мері» (1998), «Ангели Чарлі» (2000), «Ванільне небо» (2001), «Банди Нью-Йорка» (2002), «Канікули за обміном» (2006), «Погана вчителька» (2011). Вона отримувала номінації на премії «Золотий глобус» та BAFTA, а її гонорари сягали десятків мільйонів доларів — Кемерон була однією з найвисокооплачуваніших актрис свого часу.
У 2014 році Діаз оголосила про завершення акторської кар’єри, пояснивши, що хоче зосередитись на особистому житті, родині та власних проєктах. Згодом вона вийшла заміж за музиканта Бенджі Меддена і почала розвивати підприємництво — зокрема виноробство та видання книжок про здоров’я та саморозвиток. У 2022 році з’явилися чутки про її повернення в кіно — і справді, акторка знялась у стрічці «Знову в грі» (2025) з Джеймі Фоксом, що стало її першою роллю після тривалої перерви.
31 серпня
Річард Гір (1949) — американський актор, лауреат премії «Золотий глобус».
Зірка Голлівуду виріс у штаті Пенсильванія (США) в родині методистів. У молодості Гір серйозно захоплювався музикою, грав на кількох інструментах і навіть розмірковував про кар’єру композитора. Утім, обрав акторську стежку — і не помилився. Перші ролі на сцені й у кіно з’явилися в 1970-х, а справжня популярність прийшла до нього після фільму «Американський жиголо» (1980), який зробив Гіра іконою сексуальної харизми 1980-х.
Міжнародним проривом стала роль Едварда Льюїса у фільмі «Красуня» (1990), де він знявся в дуеті з Джулією Робертс. Цікаво, що спочатку Гір відмовлявся від цієї ролі — і лише після наполегливості продюсерів погодився, зробивши фільм культовим. Згодом актор зіграв у стрічках «Арбітраж» (2012), «Хатіко: Найвірніший друг» (2009), «Невірна» (2002), «Чикаго» (2002), «Осінь у Нью-Йорку» (2000), «Первісний страх» (1996), «Містер Джонс» (1993).
Андрій Медведєв (1974) — український тенісист, колишня четверта ракетка світу.
Зірка українського спорту виріс у Києві. Займатися тенісом почав у шість років під керівництвом старшої сестри Наталі. Уже за десять років виграв юніорський «Ролан Гаррос», а в 18 років — свій перший титул ATP. У 1993 році увійшов до десятки найкращих тенісистів світу, ставши наймолодшим гравцем у топ-10 рейтингу ATP на той час.
Найвизначнішим моментом кар’єри став фінал Відкритого чемпіонату Франції — «Ролан Гаррос» 1999 року. На шляху до вирішального матчу Медведєв переміг кількох зірок, зокрема Піта Сампраса і Густаво Куертена. У фіналі він вів у Андре Агассі з рахунком 2:0 за сетами, але поступився в п’яти партіях. Попри поразку, цей турнір став кульмінацією його кар’єри й довів, що навіть після спадів спортсмен здатний на прорив.
За кар’єру Медведєв виграв 11 турнірів ATP в одиночному розряді та тричі доходив до чвертьфіналу турнірів Великого шолома. Завершив професійну кар’єру у 2001 році, після чого почав розвивати український теніс. Його ім’я досі асоціюється з першою «золотою хвилею» українських гравців на світовій арені.
