Головна › Тости › З приводу
З приводу
Жінка йшла вулицею. Чоловік уважно подивився на неї та пішов слідом. Жінка зупинилася та поцікавилася:
— Навіщо ви мене переслідуєте?
— Тому що я закохався у вас, — відповів він.
— Чому ви це раптом закохалися в мене? — Запитує жінка. — Моя сестра набагато красивіша за мене, вона йде ззаду. Підійдіть до неї і освідчіться в коханні.
Чоловік пішов назад і побачив, що то була не гарна жінка. Розчарувавшись, він наздогнав першу жінку і почав допитуватись, чому вона його обдурила.
— Я це зробила тому, — відповіла вона, — що ви сказали неправду. Якби ви справді закохалися в мене, навіщо вам треба було бігти за іншою?
Тож вип’ємо ж за сталість чоловічих поглядів!
Вирушаючи на війну, король надів пояс вірності на свою чарівну дружину. Сідаючи на коня, щоб скакати в похід, він покликав до себе вірного друга та слугу:
— Я вручаю тобі ключ від моєї найголовнішої скарбниці. Якщо мене вб’ють на війні, ти розстебнеш їм пояс вірності, одягнений на мою дружину. І зробиш це рівно за рік після моєї смерті. Тільки тобі я можу довірити цей ключ, бо не сумніваюся у твоїй чесності та шляхетності.
Удостоєний такої довіри, друг і слуга вклонився королю, поцілував руку володаря і взяв ключ. Не встиг король від’їхати далеко від замку, як почув цокіт копит: його наздоганяв вірний друг і слуга.
— Що трапилося, мій вірний друже? — спитав його король.
— Ваша величносте, сталася жахлива помилка. Ви вручили мені не той ключ. Він не підходить до пояса вірності вашої найдорожчої дружини.
Тож вип’ємо за відданих і вірних друзів!
Зібралися за столом поважні люди. І виникло у жінок питання: «Що ж таке кохання?»
Одна жінка каже: «Кохання — це, напевно, хвороба».
Встає лікар: «Ні, це не хвороба. Швидше за все, це робота, бо виділяється дуже багато енергії».
Встає архітектор: «Ну яка ж це робота? Адже все так досконало. Скоріше, це мистецтво».
Встає мистецтвознавець: «Та ні. Мистецтву потрібен глядач. А це відбувається віч-на-віч. Радше, це процес».
Встає юрист: «Який це процес, коли дві сторони задоволені. Скоріше, це наука».
Встає старенький професор: «Яка ж це наука, коли кожен молодий студент може, а я, старий професоре, не можу!»
Тож вип’ємо за вічних студентів! У коханні!
Пливли на кораблі купець та вчений. Купець був багатий і віз багато товарів, а вчений нічого не мав. Піднялася на море буря, і корабель потонув. Врятувалися лише купець та вчений. Вони вчепилися за колоду, і хвиля винесла їх на берег. Бачить купець, що вчений зажурився, і каже йому:
— А що тобі сумувати? Це я своє багатство втратив, а твоє все з тобою.
Піднімемо келихи за те багатство, яке не можна втратити, за розум!
Був у батьків єдиний син. Він весело жив, щасливо ріс, солодко їлося йому і спалося. Були в нього друзі, як він їх називав. І ось одного разу він зустрів прекрасну дівчину, ту, яку шукають все життя — єдину і неповторну.
У передвесільних клопотах батько підійшов до сина і каже:
— Давай, синку, я покличу твоїх друзів.
І син погодився.
Настав урочистий день одруження. Були всі родичі, але друзів сина не було. Нічого не розуміючи, він підійшов до батька. На його запитання батько відповів:
— Я покликав усіх твоїх друзів, але замість запрошення на весілля я надіслав прохання про допомогу тобі. І ти бачиш, що з того вийшло.
Тож вип’ємо за тих друзів, які завжди прийдуть на допомогу і ніколи не полишать у біді!
Поїхали якось двоє сусідів на базар вино продавати. По дорозі вони сіли перепочити і закусити.
— Добре було б зараз випити по чарці винця, — зітхнув один.
— Добре то добре, але вино ми веземо продавати і не можна витрачати даремно ні краплі! — Розсудив другий. Тоді перший обшарив кишені, знайшов мідний п’ятак і говорить сусідові:
— Налий мені винця на п’ятачок. Налив йому сусід одну склянку, потім повернув той самий п’ятак і попросив:
— А тепер ти мені налий. Так ходив цей п’ятак з рук у руки, доки не спорожніли обидва бурдюки, і їхні господарі захропіли, хмільні та задоволені торгівлею.
Тож вип’ємо за вдалу угоду!
Є кохання студентське: коли є з ким, є чим, але ніде.
Є кохання самотнє: коли є де, є чим, але нема кого.
Є кохання нещасливе: коли є де, є з ким, але нема чим.
Є філософське кохання: коли є де, є з ким, є чим, але — навіщо?
Так вип’ємо за ту любов, на яку кожен з нас заслуговує!
Дружили хлопець з дівчиною. І одного разу хлопець запропонував дівчині вийти за нього заміж.
Вона погодилася, але за однієї умови:
— Я йтиму від тебе один раз на рік.
Хлопець подумав та погодився. Незабаром вони побралися та жили щасливо. Один раз на рік дружина йшла від чоловіка на один день. Чоловік спочатку не надавав цьому значення, але потім його розібрала цікавість. І ось настав день, коли дружина зібралася від нього йти. Чоловік починає за нею стежити: і бачить, як його дружина приходить у ліс, перетворюється на змію і починає шипіти. Тож давайте вип’ємо за те, щоб усі дружини шипіли тільки раз на рік і тільки в лісі!
Пливе річкою черепаха, на спині в неї сидить змія.
Змія думає: «Укушу — скине!»
Черепаха думає: «Скину — вкусить!»
Тож вип’ємо за вірну жіночу дружбу, яка допомагає долати всі перепони!
На питання про те, кого він більше любить — брюнеток чи блондинок, справжній чоловік має відповідати: «ТАК!»
Тож вип’ємо за справжніх чоловіків!
