Головна › Тости › З приводу
З приводу
Якось, посварившись із дружиною, Гіві поставив риторичне запитання:
— Дивно! Чому у найбільших дурнів найкрасивіші дружини?
— Ну ти й підлабузник! — відповіла йому дружина з усмішкою.
Тож давайте вип’ємо за наївних жінок, які в кожному слові чують комплімент!
Грузин складає іспит на отримання посвідчення водія. Інспектор пояснює дорожню ситуацію:
— Ти їдеш у машині вузькою дорогою. Зліва — висока гора. Праворуч — крутий обрив. Раптом назустріч дорогою йдуть красива дівчина і стара жінка. Що давитимеш?
— Звичайно, стару, вона вже пожила! — каже молодик.
— Дурень! Гальмо давити треба!
Тож вип’ємо ж за те, щоб у складній ситуації ми не забували натиснути на гальмо!
Здавна на Кавказі чоловіка та жінку уподібнювали двом нотам, без яких струни людської душі не дають правильного та повного акорду. Тож давайте вип’ємо за жінок, які, доповнюючи нас, народжують небесну музику!
Одна грузинка приходить додому і з обуренням каже чоловікові:
— Валіко, ти уявляєш, наш сусід поміняв свою дружину на породистого коня! Адже ти б ніколи не зробив цього, любий?
— Що ти, — відповідає Валіко, — у крайньому разі на дорогий автомобіль та пляшку старого грузинського вина.
Так вип’ємо за наших улюблених дружин, які цінніші за будь-якого породистого коня, красивіші за будь-яку машину і солодші від будь-якого старого вина!
Господь створив жінку з ребра Адама, але якби Він призначив їй бути повелителькою чоловіка, то створив її з голови; якби рабою, то зробив би з ноги; але оскільки Він призначив їй бути подругою і рівною чоловікові, то й зробив із ребра. Тож вип’ємо за те, щоб від цього ребра, як від справжнього друга, йшло лише добро!
У гірських народів є одне гарне прислів’я: «Верблюдиця верблюденя народила — не чув і сусід. Яйце курка знесла — кудахче на весь світ». Давайте ж піднімемо келихи за нашого скромного іменинника, який добре знає свою справу, але не сповіщає про це весь світ!
Жив-був на високій-високій горі один старий. Будинок його знаходився дуже високо, у вічних снігах. Щоранку і щовечора старий виходив з дому і розчищав у снігу доріжку до свого будинку. Давайте вип’ємо за те, щоб до нашого будинку, де б він не знаходився, дорогу не доводилося розчищати — її протоптуватимуть наші друзі!
Якось князь запросив до себе музиканта, щоб той розважав його. Став музикант грати.
— Ех, будь благословенна твоя рука! — похвалив його князь. — Дарую тобі срібну арфу. Подякував йому музикант і сів грати далі.
— Свого коня тобі не пошкодую! — Розійшовся князь.
Ще більше старається музикант.
— Дарую тобі корову, — розщедрився господар.
Наступного дня музикант прийшов за обіцяними дарами.
— Яка арфа, який кінь? — відповів протверезілий князь. — Ти вчора зробив мені приємне своєю грою, а я тобі своїми обіцянками. Те саме, що залишилося сьогодні від твоєї гри, залишилося тобі від моїх подарунків.
Наповнимо ж келихи та вип’ємо за те, щоб ми завжди і за будь-яких обставин вміли тримати своє слово.
У далекі часи в Індії жив падишах, який мав трьох дружин. У падишаха був також астроном, який передбачав йому долю. І ось одного разу викликав падишах до себе астронома і каже:
— Ти довго жив у мене, але жодного разу не пророкував мені нічого поганого. І тому мені захотілося тебе нагородити. Обирай будь-яку з моїх дружин.
І ось підходить астроном до першої дружини і запитує:
— Скажи мені, жінко, скільки буде двічі по два?
— Три, — каже вона.
Яка ощадлива дружина, — подумав чоловік.
Друга відповіла: — Чотири.
Яка розумна дружина, — подумав звіздар.
Третя відповіла: — П’ять.
А це щедра дружина, — подумав астроном.
Як ви вважаєте, яку дружину він обрав? Він обрав найкрасивішу!
Тож вип’ємо за наших прекрасних дам, що сидять за цим столом.
Якось на краю прірви зустрілися Орел та Ягуар. Почали вони сперечатися, хто з них сильніший. Орел каже:
— Давай влаштуємо змагання: хто перестрибне цю прірву, той виграв. А переможець зможе забрати собі шкіру чи пір’я переможеного.
Ягуар був дурний і погодився. Орел перелетів прірву. Ягуар теж стрибнув, але впав на дно і розбився.
Орел виклював усе м’ясо, а шкуру звалив на себе і полетів додому.
Коли Орлиця відчинила двері, на порозі стояв Ягуар. Не встиг Орел сказати і слова, як Орлиця клюнула його в голову і вбила.
Так вип’ємо ж за проникливе кохання, яке допомагає жінкам впізнавати своїх коханих у будь-якій подобі!