Зіркові іменинники: хто народився у січні. Частина 2

У другій половині січня День народження святкують одразу троє відомих режисерів — Федеріко Фелліні, Девід Лінч та Джим Джармуш. Також у цей період народилися шостий президент України Володимир Зеленський та 32-й очільник США Франклін Рузвельт. Sara-fun.com зібрав цікаві факти про життя та кар’єру зіркових іменинників.

Читайте початок матеріалу «Зіркові іменинники: хто народився у січні. Частина 1»

16 січня

Кейт Мосс (1974), британська супермодель та актриса.

Цікаво, що підкорювачка подіумів має зовсім не модельний зріст (168 см) і далекі від класичних риси обличчя. Однак це не завадило їй здійснити на подіумі маленьку революцію та зламати існуючі модельні шаблони.

У 16 років Кейт Мосс вперше потрапила на обкладинку журналу, а в 20 заробила перший мільйон. До 40 років статок моделі оцінювали вже у $86 млн. Вона прославилася не тільки дефіле, але й скандалами та численними залицяльниками, серед яких звучали прізвища Джонні Деппа та праправнука рейхканцлера Німеччини Отто фон Бісмарка Миколи.

17 січня

Мохаммед Алі, ім’я при народженні — Кассіус Марселлус Клей-молодший (1942-2016), американський боксер, олімпійський чемпіон (1960), абсолютний чемпіон світу у важкій вазі.

Займатися боксом Кассіус Клей почав у 12-річному віці після крадіжки велосипеда. Коли злодій «увів» транспорт, Кассіус заявив поліцейському, що поб’є того. На що отримав відповідь, що для початку варто навчитися битися, та запрошення тренуватися в залі, де той самий коп навчав дітей боксу.

Перший бій хлопець провів за шість тижнів після початку занять. Побивши старшого і досвідченішого суперника, Кассіус Клей заявив, що стане найславетнішим боксером в історії. Перший турнір у аматорській кар’єрі він виграв у 1956 році, при цьому вчився дуже погано. Однак на момент закінчення школи в 1960 році у нього за плечима було вже 100 перемог і лише вісім поразок у аматорському боксі. У тому ж році він успішно виступив на Олімпійських іграх у Римі, після чого боксера зустріли на батьківщині як героя. При цьому за кілька днів чемпіона, який відстоював честь країни на найпрестижніших змаганнях, відмовилися обслужити в кафе через колір шкіри. Кассіус розсердився і викинув медаль у річку. Але цей інцидент не завадив йому перейти у професійний бокс і побудувати карколомну спортивну кар’єру.

У 1960-ті, коли США брали участь у війні у В’єтнамі, Кассіус відмовився йти в армію і брати до рук зброю. Він прийняв мусульманство і змінив ім’я на Мохаммеда Алі, що у перекладі означає «коханий богом». За відмову від служби його засудили до п’яти років в’язниці та штрафу у 10 000 доларів. Через три роки після вироку боксера виправдали і він зміг повернутися до спортивної кар’єри. Мохаммед Алі увійшов в історію як один із найкращих боксерів усіх часів.

Джим Керрі (1962), канадо-американський актор, комік, сценарист, продюсер, лауреат «Золотого глобуса».

Шлях Джима Керрі до слави був не гладким. У 15-річному віці він залишив школу, щоб утримувати сім’ю. Хлопець з дитинства любив пародіювати зірок та своїх знайомих, тому перші гроші заробляв завдяки стендапу. Дебютні виступи отримали змішані відгуки, але Джим не здався і до 1979 удосконалив свій виступ і заробляв на життя як комік.

У 1983 році Керрі вперше з’явився в кіно, а в 1990-ті його обличчя буквально не сходило з екранів. У його фільмографії — десятки стрічок, серед яких «Маска» (1994), «Ейс Вентура: Розшук домашніх тварин» (1994), «Брехун, брехун» (1997), «Брюс Всемогутній» (2003), «Шоу Трумана» (1998), «Вічне сяйво чистого розуму» (2004) і «Грінч — викрадач Різдва» (2000).

Олександр Усик (1987), український боксер-професіонал, олімпійський чемпіон (2012), чемпіон світу та Європи.

Майбутній боксер народився у Сімферополі (АРК Крим, Україна), потім родина переїхала до Чернігівської області, де п’ятирічний Сашко підхопив туберкульоз. У дитинстві хлопець був досить кволим.

Шкільні предмети давалися Усику легко, а от дисципліна кульгала. Він зізнавався, що бігав по підворіттям, крав у бабусь насіння і докучав усім сусідам, які скаржилися матері. На щастя, Усик вчасно спрямував свою невгамовну енергію в мирне русло і почав виплескувати її в боксерському рингу, а не на вулиці. Це принесло йому олімпійське «золото» та чемпіонські пояси у важкій та суперважкій вазі.

18 січня

Кевін Костнер (1955), американський актор, двічі володар премії «Оскар» та «Золотий глобус».

Кевін народився і виріс на околиці Лос-Анджелеса у релігійній родині. Як мама та бабуся, він співав у церковному хорі. Крім того, на вимогу матері займався співом і вчився грати на фортепіано, але покинув музику, мріючи про кар’єру бейсболіста. Однак батьки наполягли, щоб він здобув вищу освіту у сфері маркетингу та фінансів. Так Кевін Костнер вступив до Каліфорнійського університету та кинув бейсбол. На той час у нього з’явилося нове захоплення — гра у студентському театрі.

Закінчивши вищий навчальний заклад, Кевін влаштувався в маркетингову фірму, але через кілька років усвідомив, що офісна робота йому не підходить. Вечорами він відвідував акторські курси та кинув роботу заради кар’єри в Голлівуді. Щоб оплачувати навчання, Кевін підробляв водієм вантажівки, туристичним гідом та рибалкою.

Пік кар’єри Костнера припав на рубіж 1980-х та 1990-х. Він знімався у фільмах «Кровні узи» (2020), «Неймовірний світ очима Енцо» (2019), «Велика гра» (2017), «Три дні на вбивство» (2014), «Послання у пляшці» (1999), « Охоронець» (1992).

Хосеп Гвардіола (1971), іспанський футболіст, олімпійський чемпіон (1992), тренер. У 2012 році отримав титул найкращого тренера.

Батько майбутнього футболіста та тренера працював муляром, а мати присвятила себе вихованню чотирьох дітей. Хосеп влюбився у м’яч в той момент, коли вперше його побачив. Згодом батьки віддали його до футбольного клубу Манреса, де його помітив селекціонер із «Барселони». Під час перегляду 13-річний підліток не справив особливого враження на тренерів «Барси», але його таки взяли. Гвардіола грав у дитячій команді і мріяв здобути славу свого кумира Мішеля Платіні, чий портрет висів у нього над ліжком.

У грудні 1990 року Гвардіола дебютував в основному складі «Барселони». Тоді він провів чотири зустрічі у сезоні та за безрезультативність потрапив до другого складу. Це не підрізало крила футболістові-початківцю і згодом він став капітаном і символом каталонського клубу, якого обожнювали вболівальники. Окрім «Барселони» Гвардіола в різний час захищав емблеми «Брешії», «Роми», «Аль-Ахлі», «Дорадос де Сіналоа» та збірної Іспанії. Як футболіст Хосеп шість разів ставав чемпіоном Іспанії, двічі вигравав кубок країни, чотири рази тримав у руках Суперкубок Іспанії та Суперкубок УЄФА.

У 2006 році Хосеп Гвардіола офіційно закінчив футбольну кар’єру та перейшов до тренерського штабу «Барселони Б», яка на той момент виступала у третьому дивізіоні чемпіонату Іспанії. З Хосепом команда здобула шанс поборотися за місце у другому іспанському дивізіоні. І за два роки Гвардіола очолив уже основний склад синьо-гранатових. Пізніше він був наставником футболістів мюнхенської «Баварії» (Німеччина) та «Манчестер Сіті» (Великобританія).

Віта та Валентина Семеренко (1986), українські біатлоністки, олімпійські чемпіонки та чемпіонки Європи.

Віта та Валя народилися у невеликому містечку Краснопілля (Сумська область). Саме там вони робили свої перші кроки у спорті: спочатку у лижних перегонах, потім у біатлоні. Сестри неодноразово розповідали, що мріють фінішувати разом. Одного разу їм випала така можливість.

Під час Універсіади-2007 у гонці переслідування сестри першими перетнули фінішну лінію, тримаючись за руки. Проте судді мали обрати переможницю. Тоді Віта стала першою, а Валентина — другою. На той час Віта поверталася з медалями буквально з кожного чемпіонату світу, а її сестра мала трохи менше заслуг.

На Олімпіаді 2014 року Віта здобула для України «бронзу» у спринтерських перегонах, а разом із Валентиною — командне «золото» у жіночій естафеті. Після цього Віта взяла паузу, а ось для Валі наступний сезон став одним із найяскравіших у кар’єрі. Тоді їй вдалося посісти третє місце у загальному заліку, здобувши «золото» чемпіонату світу. У 2017-му з декретної відпустки у великий спорт тріумфально повернулася Віта Семеренко.

У підсумку на двох сестри Семеренко вибороли вже 82 медалі (дані на 2023 рік) на дорослому рівні. У Валентини – 44, у Віти – 38.

19 січня

Сергій Міхалок (1972), білоруський вокаліст, автор пісень, засновник гурту «Ляпіс Трубецькой».

Сергій народився у Дрездені (тоді — ФРН), де його батько служив у радянській армії. Сім’я військового часто переїжджала, тому до школи майбутній музикант пішов на Алтаї, а закінчив — у Норильську. При цьому канікули він проводив у Мінську (Білорусь). Після закінчення школи Міхалок хотів вступити на істфак у Красноярську, але у результаті опинився у білоруському інституті культури.

У 1989-му Міхалок створив панк-рок-гурт «Ляпіс Трубецькой», а за три роки вперше потрапив на білоруське телебачення з піснею «Ти кинула». Сергій не приховує, що провів дуже бурхливу молодість: на останніх курсах вишу практично не виходив із запою, через що розлучився з першою дружиною, а пізніше потрапив до психіатричної лікарні після передозування самопальним наркотиком та клінічної смерті. Сергій довгий час міг творити лише у стані сп’яніння, від якого його намагалася рятувати друга дружина та колишня однокурсниця Олеся Берулава. У 2004 році музикант переосмислив спосіб життя, взявся за фізичне та ментальне здоров’я.

У Білорусі «Ляпіс Трубецькой» потрапив до чорного списку артистів, за якими «спостерігали» силовики. У 2014 році Сергій Міхалок перебрався в Україну, де заснував українсько-білоруський гурт Brutto, а його пісня «Воїни світла» стала неофіційним гімном Євромайдану. Зараз Міхалок гастролює із гуртом «Ляпіс 98».

20 січня

Федеріко Фелліні (1920-1993), італійський кінорежисер, сценарист, лауреат п’яти премій «Оскар» та «Золотої пальмової гілки».

Майбутній режисер народився у невеликому італійському місті Ріміні у родині комівояжера. Він з дитинства любив створювати карикатури, тож у 18 років уже почав заробляти завдяки смішним картинкам. З карикатуристів у 20 років він потрапив у кінематограф, де спочатку працював мультиплікатором, потім почав писати сценарії, а згодом знімати фільми.

У його фільмографії — 18 повнометражних художніх кінофільмів. У списку — «Амаркорд» (1973), «Вісім з половиною» (1963), «Солодке життя» (1960), «Дорога» (1954), «Мамині синки» (1953). Він увійшов до списку ста визначних режисерів в історії кінематографу.

Девід Лінч (1946-2025), американський кінорежисер, сценарист, лауреат «Оскара».

Девід виріс у сім’ї вченого, який вивчав властивості органіки. Тому з дитинства хлопчик мав дивне на перший погляд хобі — він колекціонував дохлих мух, жуків та інших комах. У шкільні роки майбутній режисер загорівся ідеєю стати художником. А сприяв цьому дуже неприємний інцидент. Якось Девід підривав із друзями саморобні гранати, і його приятелеві після невдалого вибуху відірвало ногу. Поки хлопчик чекав на друга в лікарні, замалював цей епізод. Пізніше картинку побачив батько постраждалої дитини та порадив Лінчу розвивати талант. У результаті Девід відвідував Пенсільванську академію мистецтв, а потім зацікавився мультиплікацією та кінематографом.

У 1967 році Девід Лінч зняв анімаційний фільм «Шість фігур, що блюють» у стилі авангарду. А прославився він уже у 1972 році після виходу повнометражного фільму «Голова-ластик». У результаті в його скарбничці з’явилися фільми «Дюна» (1984), «Шосе в нікуди» (1997), «Проста історія» (1999), «Малхолланд Драйв» (2001), «Леді в блакитному. Шанхай» (2010), а також серіал «Твін Пікс» (1990-1991).

Підписуйся на наш Telegram канал

Зіркові іменинники: 21 січня

Крістіан Діор (1905-1957), французький кутюр’є.

Майбутній законодавець моди народився в Нормандії (північний регіон Франції) у сім’ї власника фабрики з виробництва добрив. Рідні розраховували, що Крістіан стане дипломатом, оскільки він вступив до престижного паризького Інституту політичних досліджень. Паралельно з навчанням Діор цікавився мистецтвом і малював ескізи нарядів, які продавав по десять центів.

Коли батько зрозумів, що сина більше приваблює живопис, дав йому гроші на відкриття власної галереї. Однак через три роки бізнес Діора-старшого пішов на спад, водночас померли мати та брат майбутнього модельєра, тож галерею довелося закрити. У 1937 році Крістіан Діор влаштувався на роботу до модельєра Робера Піке, який дозволив йому створити три колекції. Коли ж почалася Друга світова війна, Діор вирушив на фронт.

У 1942 році модельєр повернувся до Парижа і влаштувався на роботу до модельєра Люсьєна Лелонга. Це «темна» сторінка в біографії дизайнера, оскільки в окупованому нацистами місті він створював колекції для дружин німецьких офіцерів та французьких колабораціоністів. Водночас його сестру нацисти заарештували та відправили до концтабору Равенсбрюк (Німеччина).

Після закінчення війни у 1946 році Крістіан Діор відкрив у Парижі власний будинок моди. Серед шанувальниць його таланту були молодша сестра королеви Єлизавети II принцеса Маргарет, а також актриси Грейс Келлі, Ава Гарднер та Марлен Дітріх.

Бенні Гілл, справжнє ім’я Альфред Хоторн Гілл (1924–1992), британський комедійний актор.

Батько і дядько Бенні до Першої Світової війни працювали у цирку клоунами, тому не дивно, що сам хлопчик у результаті перетворив гумор на професію. Однак це сталося не одразу. Під час Другої світової війни Бенні Гілл служив в армії, а після її закінчення працював комівояжером, молочником та помічником режисера. У 1955 році на телеекрани вийшло «Шоу Бенні Гілла», де він поєднував ролі актора, режисера та композитора.

Спочатку це була кумедна пародія на життя, потім Бенні почав висміювати поліцію, чиновників та політиків. Через це тодішня прем’єрка Великобританії Маргарет Тетчер запровадила проти коміка жорстку цензуру. Комік на екрані, у реальному житті Бенні Гілл був дуже закомплексованою та самотньою людиною. Він не мав сім’ї та дітей, тому вільний час проводив на самоті перед телевізором у власній квартирі. За свою кар’єру комік зміг заробити та накопичити 10 мільйонів фунтів стерлінгів, які згодом розділили між його сімома племінницями та племінниками.

22 січня

Лев Ландау (1908-1968), фізик, академік, лауреат Нобелівської премії (1962). Працював у Харківському національному університеті.

Лев Ландау народився в Баку (Азербайджан), його мати була лікаркою, а батько — інженером-нафтовиком. З дитинства він був обдарованим хлопчиком, схильним до точних наук, і вже у 14 років Ландау вступив до Бакинського університету одразу на два факультети — хімічний та фізико-математичний. Згодом він багато часу проводив у відрядженнях, де познайомився зі знаменитими колегами: Альбертом Ейнштейном, Нільсом Бором, Вернером Гейзенбергом.

У 1930-ті Лев Ландау керував теоретичним відділом Українського фізико-технічного інституту в Харкові, а у 1937 році переїхав до Москви, де завідував теоретичним відділом Інституту фізичних проблем. За рік його заарештували за антирадянські погляди — вчений брав участь у написанні листівки, яка закликала повалити сталінський режим. Фізик вийшов із в’язниці через рік завдяки листу на його захист від Нільса Бора. З 1955 року до кінця життя він викладав на кафедрі квантової теорії та електродинаміки фізичного факультету МДУ. У 1962 році Ландау потрапив в автокатастрофу і два місяці пробув у комі, тож повністю відновитись йому так і не вдалося.

Лев Ландау зробив великий внесок у науку, його ім’я носять кілька десятків фізичних теорій.

Джим Джармуш (1953), американський кінорежисер, сценарист та музикант, призер Каннського кінофестивалю.

Майбутній музикант та режисер вивчав журналістику в Чикаго, але змінив спеціалізацію на англійську літературу та продовжив навчання у Парижі. Саме у столиці Франції він захопився кіно. Ця любов привела Джима Джармуша в результаті до кіношколи Нью-Йоркського університету. Водночас він влаштувався асистентом до знаменитого режисера Ніколаса Рея.

Паралельно Джармуш почав працювати над власним повнометражним дебютом «Відпустка без кінця» (1980). Бюджет картини становив лише 15 тисяч доларів, але фільм заслужив похвалу критиків. Інші його кінороботи також не залишилися поза увагою. У фільмографії Джима Джармуша — стрічки «Мертві не вмирають» (2019), «Виживуть тільки коханці» (2013), «Мрець» (1995), «Дивніше, ніж у раю» (1984).

23 січня

Кароліна, повне ім’я — Кароліна Луїза Маргарита Ганноверська (1957), принцеса Монако, старша дочка князя Реньє III та голлівудської кінозірки Грейс Келлі.

Після загибелі принцеси Грейс у 1982 році Кароліна де-факто стала першою леді Монако. На прохання батька вона взяла на себе кілька важливих ролей: очолила Фонд принцеси Грейс, Садовий клуб Монако, Весняний Фестиваль Мистецтв та Червоний Хрест Монако. Вона навчалася в паризькій Сорбонні, де отримала диплом з філософії, з додатковою спеціалізацією з психології та біології.

Кароліна тричі була одружена. Перший шлюб розпався лише за два роки, другий тривав сім та обірвався досить неочікувано. У 1990 році Кароліна овдовіла, оскільки її чоловік, італійський бізнесмен і гонщик Стефано Казірагі, загинув під час водних перегонів. Від цього союзу у принцеси Монако залишилося троє дітей: Андреа (1984), Шарлотта (1986) та П’єр (1987). Після трагедії принцеса перевезла дітей до французького села Сен-Ремі-де-Прованс, подалі від уваги преси. Через дев’ять років вона знову пішла під вінець. Цього разу обранцем Кароліни став князь Ернст Август Ганноверський, від якого принцеса народила четверту дитину — Олександру Ганноверську.

Принцеса Монако завжди привертає увагу своїм бездоганним смаком, хоча не балує публіку частими появами, воліючи вести закритий спосіб життя.

24 січня

Шерон Тейт (1943-1969), американська актриса, дружина режисера Романа Поланскі.

Шерон народилася в сім’ї військового, тому вони часто змінювали країни і ніде не затримувалися надовго. Завдяки красивій фігурі та миловидній зовнішності, вже у 16 років вона завоювала корону «Міс Річланд» і могла поборотися за звання головної красуні Америки, але сім’я знову зібрала речі та перебралася до Італії. Там Шерон запросили знятися у масовці фільму «Розбійник Варрава». Її імені не було в титрах, але з того часу Тейт марила зйомками.

У 1962 році вона повернулася до США і підписала контракт із кіностудією. Шерон зіграла головну роль у британському хорорі «Око диявола» (1966), після чого її популярність набирала обертів. Білява красуня привертала увагу багатьох чоловіків, поки не познайомилася з молодим режисером Романом Поланскі. Він запросив її виконати одну з головних ролей у своєму фільмі «Бал вампірів» (1967). Шерон зіграла дочку господаря заїжджого двору в Трансільванії, а Роман — асистента професора, який приїхав вивчати вампірів. Після цього почуття між ними спалахнули не лише на екрані, а й у житті. Через рік Тейт і Поланскі одружилися і стали однією з найяскравіших голлівудських пар.

Влітку 1969 року Роман Поланскі закінчував у Лондоні роботу над фільмом, а вагітна Шерон чекала на нього в Лос-Анджелесі. Щоб не нудьгувати, 8 серпня вона запросила додому близьких друзів — Войтека Фріковскі, Джея Сербінга та Ебігейл Фолгер. Після вечері в ресторані компанія приїхала до будинку Тейт і Поланскі, а вночі туди увірвалися члени секти на чолі з фанатиком Чарльзом Менсоном, які жорстоко розправилися з актрисою та її гостями. Вбивць у результаті засудили до довічного ув’язнення. Пізніше трагічна історія життя Шерон Тейт лягла в основу фільму Квентіна Тарантіно «Одного разу в Голлівуді» (2019).

Жан Беленюк (1991), український борець греко-римського стилю, олімпійський чемпіон (2020), депутат Верховної Ради ІХ скликання.

Жан народився у Києві. Його батько був льотчиком родом із Руанди, тож поїхав на батьківщину, коли там почалася громадянська війна, і загинув. Майбутнього чемпіона виховували мама-українка та бабуся. У 9-річному віці він почав займатися боротьбою та здобув перші перемоги вже на юніорських змаганнях. На чемпіонаті світу у 2010 році Жан Беленюк був другим, а за рік став чемпіоном Європи серед юніорів та здобув бронзову медаль на чемпіонаті світу з греко-римської боротьби.

Перше досягнення на дорослих змаганнях прийшло до Жана у 2012 році. На чемпіонаті Європи у Белграді (Сербія) український борець став бронзовим призером турніру. У серпні 2020 року Беленюк став Олімпійським чемпіоном, вигравши «золото» у Токіо (Японія). Жан приніс перше «золото» для України з греко-римської боротьби.

25 січня

Володимир Висоцький (1938-1980), поет, автор-виконавець пісень та актор.

Майбутній кумир мільйонів народився у родині військового зв’язківця та перекладачки з німецької. Коли хлопчикові було вісім, батьки розлучилися і маленький Володя два роки жив у місті Еберсвальде-Фінов (на той час — НДР) із батьком та його другою дружиною.

З дитинства Висоцький захоплювався музикою. За успіхи у школі батько презентував йому піаніно та найняв репетиторку. Саме викладачка з’ясувала, що Володимир має абсолютний музичний слух. А от при вступі до МХАТу йому винесли вердикт про відсутність співочого голосу, без якого йому не стати артистом. Але це не завадило Висоцькому стати популярним виконавцем та актором. Цікаво, що публіці сподобалися вже ранні пісні Висоцького, тоді як колеги постійно критикували його, називаючи музику «похмурою та нудною». За музичну кар’єру він написав близько 600 пісень та дав близько 1500 концертів.

Окрім того він багато років грав у театрі, а однією з найкращих ролей Висоцького на підмостках називають Гамлета за трагедією Вільяма Шекспіра. У кіно він дебютував в епізодичній ролі студента Петі в мелодрамі «Ровесниці» (1959), а популярність йому принесли роль радиста у драмі «Вертикаль» (1966) та Гліба Жеглова у телесеріалі «Місце зустрічі змінити не можна» (1979).

Володимир Зеленський (1978), український актор, сценарист, продюсер, телеведучий, шостий президент України.

Майбутній президент України родом із Кривого Рогу. Його батько — доктор технічних наук, а мати — інженерка. У випускному класі школи Володимир виграв грант на безкоштовне навчання в Ізраїлі, але на навчання за кордон його не пустив батько, тож Зеленський закінчив юридичний факультет філії Київського національного економічного університету імені Гетьмана. Однак за фахом йому працювати не довелося. Ще у студентські роки Володимир Зеленський захопився гумором. У 1997 році він створив команду «95 квартал», яку назвали на честь одного з районів Кривого Рогу. Зеленський був капітаном команди, яка брала участь у КВК та гастролювала не лише Україною, а й сусіднім країнам.

У 2005 році хлопці з «кварталу» пішли у самостійне плавання: створили телепроект «Квартал 95» та «Вечірній квартал». Окрім того, Зеленський створив продюсерський центр, який знімав фільми. У 2015 році на телеекрани вийшов серіал «Слуга народу», в якому Володимир Зеленський виконав головну роль вчителя історії Василя Голобородька, який несподівано стає президентом України. Після цього кіносюжет став втілюватись у реальності. У новорічну ніч-2019 Володимир Зеленський записав звернення, в якому заявив, що балотуватиметься у президенти України. В другому турі виборів він обійшов чинного президента Петра Порошенка із розгромним відривом, набравши 73,23% голосів виборців.

На період його правління припав найтрагічніший період у житті незалежної України — 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення. Завдяки красномовству Зеленського Україні вдалося заручитися підтримкою світових лідерів, які постачають озброєння і допомагають протистояти агресору. Водночас президент має чимало критиків, яким не подобається кадрова політика і деякі рішення глави держави.

Тіна Кароль, ім’я при народженні Тетяна Ліберман (1985), українська співачка, актриса, телеведуча.

Співачка народилася у сім’ї інженерів. Її дитинство та юність пройшли в Івано-Франківську. З юних років Таня мріяла про велику сцену, тому, закінчивши дев’ятий клас школи, вступила до вищого музичного училища імені Глієра в Києві. Ще на початку музичної кар’єри вона взяла собі сценічний псевдонім Тіна Кароль, а згодом офіційно змінила ім’я та прізвище.

На зорі кар’єри Тіна Кароль двічі брала участь у телепередачі «Караоке на Майдані», але жодного разу не стала переможницею. Натомість на пісенному конкурсі «Нова хвиля» в Юрмалі (Латвія) у 2005 році її талант таки роздивились. Серед найкращих вокалістів вона посіла друге місце, водночас отримала спецприз від співачки Алли Пугачової — $50 тисяч, які пішли на зйомки дебютного відеокліпу на пісню «Вище хмар». Вже у травні 2006 року Тіна Кароль представляла Україну на Євробаченні у Греції. Тоді вона виконала пісню Show me your love та посіла сьоме місце.

У 2008 році Тіна вийшла заміж за свого продюсера Євгена Огіра, народила сина Веніаміна і будувала музичну кар’єру. Однак у 2013 році у чоловіка виявили рак і впоратися з недугою він не зміг. Трагедія вплинула не лише на подальше життя, а й на образ співачки. Вона почала використовувати яскраво-червону помаду, яка відволікає шанувальників від туги у її очах. З того часу Тіна не відзначає власного дня народження, який прагне провести в роботі.

26 січня

Жозе Моурінью (1963), португальський футболіст та коуч.

Він народився Португалії, у сім’ї професійного спортсмена. У юності Жозе грав у футбол, а згодом став тренером. Під час навчання в Інституті фізичного виховання в Лісабоні створив авторську методику тренувань. Він вважає, що успіх полягає у мотивації, амбіціях, команді та спортивному дусі. Моурінью був головним тренером багатьох престижних футбольних клубів — «Інтернаціональ», «Челсі», «Порту», «Манчестер Юнайтед». Вигравав чемпіонати у всіх країнах, де працював. У 2017 році він увійшов до десятки найкращих тренерів європейського футболу.

27 січня

Розамунд Пайк, повне ім’я — Розамунда Мері Елізабет Пайк (1979), британська актриса, володарка премій «Золотий глобус» та «Еммі».

Розамунд народилася в Лондоні в сім’ї скрипалів, тож дитинство провела, гастролюючи з батьками Європою. Майбутня актриса навчалася у закритій школі для дівчаток у Брістолі, де також вивчала музику та грати на віолончелі. Після цього вона вступила до коледжу Уодхем при Оксфордському університеті та почала виступати у Національному молодіжному театрі.

Під час постановки «Ромео і Джульєтта» її помітив агент, який підписав контракт із актрисою. У 23 роки відбувся кінодебют Розамунд: вона знялася у фільмі про Джеймса Бонда «Помри, але не зараз» (2002). З того часу в її фільмографії з’явилися десятки касових фільмів — «Аферистка» (2021), «Зникла» (2014), «Гордість і упередження» (2005).

28 січня

Джексон Поллок (1912-1956), американський художник-абстракціоніст.

Джексон народився у штаті Вайомінг (США) у багатодітній пресвітеріанській родині. Його батько був фермером, а мати займалася ткацтвом. У дитинстві Поллок подорожував із батьком країною, вивчаючи культуру корінних американців. Після невдалої спроби зробити кар’єру військовослужбовця, у 1928 році хлопець вступив до Лос-Анджелесської школи прикладних мистецтв, де познайомився з абстракцією та окультизмом. Закінчити навчання йому не вдалося: Джексона відрахували за зловживання алкоголем та погану поведінку.

Через два роки він переїхав до Нью-Йорка, де продовжив вивчати живопис. Надихнувшись творчістю мексиканського художника-мураліста Давида Альфаро Сікейроса, Поллок почав працювати в експериментальній майстерні, де освоїв техніку використання рідкої фарби, яка стала його візитною карткою.

Пізніше він виробив власну техніку створення полотен, наслідуючи процес створення індійських пісочних картин. Джексон Поллок розташовував полотна на підлозі, щоб можна було вільно пересуватися навколо. Кидаючи, капаючи, наливаючи і розбризкуючи фарбу, Джексон енергійно рухався полотном, майже як у танці. При цьому техніка не передбачала випадковості, художник чітко знав, яка кольорова пляма має з’явитися на певній ділянці полотна. Така манера малювання картин одержала назву «живопис дії».

Наприкінці життя художник експериментував із конструкціями з дроту, марлі та гіпсу з текстурованими поверхнями та закинув малювання. Останніми художніми роботами Джексона стали полотна «Запах» та «Пошук», написані у 1955 році.

Елайджа Вуд (1981), американський актор кіно та телебачення.

У актора є австрійське, німецьке, датське та англійське коріння. Коли Елайджі було сім, мати записала його до школи моделей. Він був миловидною дитиною, тож отримав першу роботу ще під час навчання у молодшій школі.

Окрім модельних пропозицій, вже у вісім років він отримав першу епізодичну роль у фільмі «Назад у майбутнє 2» (1989). А всесвітня впізнаваність прийшла до актора після зйомок у трилогії «Володар кілець», де він зіграв роль гобіта Фродо Беггінса.

Леонід Каденюк (1951-2018), український льотчик-випробувач та космонавт, Герой України.

Перший космонавт незалежної України народився у селі Клішківці (Чернівецька область) у родині вчителів. Професію він обрав ще 10-річним хлопчиком, коли в 1961 році стежив за новинами про перший політ людини в космос. Тоді ж він захотів побачити земну кулю у вікно ілюмінатора. Щоб втілити мрію в життя, він займався спортом і закінчив школу зі срібною медаллю.

Потім вступив до Чернігівського військового авіаучилища, в якому пізніше викладав. У 1971 році Каденюк проходив конкурсний відбір до загону космонавтів-випробувачів та потрапив до групи з дев’яти щасливчиків, яких відібрали серед 3000 бажаючих у всьому СРСР. Під час багаторічної підготовки до космічного польоту Леонід Каденюк не лише тренувався фізично, а й вивчав медицину, астрологію, астрофізику, біологію, геологію та екологію.

Політ у космос планували на 1992 рік, але розпад Радянського Союзу дещо змінив плани. Місію згорнули, а сам космонавт не уявляв, що робити далі. У незалежній Україні його зарахували до групи космонавтів Національної космічної агенції. А 1997 року Каденюк таки побував у космосі разом із американськими колегами на кораблі «Колумбія». Він провів у космосі 15 діб та 15 годин. Як зізнавався космонавт після повернення на Землю, найскладніше було спати в стані невагомості, тому він пристібав свій спальний мішок до стін космічного корабля.

29 січня

Опра Вінфрі (1954), американська телеведуча, актриса, продюсерка, громадська діячка.

Опра народилася в невеликому селі штату Міссісіпі (США) у небагатій родині. Виховувала майбутню телезірку бабуся, оскільки батьки жили окремо один від одного та багато працювали. Але дитинство з бабусею не було безхмарним: у три роки вона вчила внучку читати і писати, а за непослух часто карала лозиною. У шестирічному віці мати забрала Опру до гетто Мілуокі. Цей період життя вона згадує як найважчий, оскільки довелося пережити злидні і приниження. А у дев’ятирічному віці її зґвалтував двоюрідний брат.

У результаті Опра потрапила до притулку для важких підлітків — мати відмовилася від неї, тож батько забрав доньку до себе. У 14-ть дівчинка завагітніла, але дитина померла незабаром після народження. Батько змусив дочку відновити навчання. Опра вивчала ораторську майстерність, а у 16 років виграла конкурс та отримала шанс здобути освіту в Університеті Теннессі, де вивчала зв’язки з громадськістю.

Кар’єра на телебаченні для Опри Вінфрі стартувала в 1971 році з конкурсу «Міс Чорна Америка», після якого їй запропонували роботу на телеканалі CBS. Там Опра стала першою темношкірою співробітницею, яка допомагала коментатору новин. Вона виявилася надто сентиментальною для роботи в новинах, оскільки пропускала через себе всі трагедії і навіть про погодні катаклізми говорила з тремтінням у голосі. Через дев’ять місяців її звільнили, але Опра просто змінила місце роботи: вона була дикторкою новин, потім телеведучою ранкової передачі «Говорить Балтімор» і нарешті — ведучою авторської програми «Шоу Опри Вінфрі», яка била рекорди з переглядів.

Програма вийшла на екрани у 1986 році та транслювалася у 138 містах. У перші два роки прибуток від проекту перевищив 125 мільйонів доларів. Опра стала найбільш високооплачуваною телеведучою. Проект проіснував до 2011 року. За цей час зняли майже 5000 епізодів. Гостями Опри за цей час були політики, бізнесмени, актори та музиканти.

30 січня

Франклін Делано Рузвельт (1882-1945), 32-й президент США (1933-1945).

Франклін народився в багатій та респектабельній родині. Його предки емігрували з Голландії до Нового Амстердама у 1740-ті. Згодом нащадки стали родоначальниками двох гілок роду, які дали двох президентів США — Теодора (26-й президент) і Франкліна Рузвельтів.

До 14 років Франклін Рузвельт отримував домашню освіту, потім навчався у привілейованій школі в Гротоні, Гарвардському університеті та юридичній школі Колумбійського університету. Рузвельт розпочинав кар’єру стажером в адвокатській конторі, але незабаром обрав політику та розробив кар’єрний план. Він успішно йшов на підвищення і в 1933 році переміг на президентських виборах та в’їхав до Білого дому. У результаті його чотири рази обирали президентом США.

На третій термін Рузвельта при владі припала Друга світова війна. Франклін Рузвельт намагався обмежитись військовою допомогою союзникам, але не поспішав вступати в конфлікт. Це вдавалося робити до нападу японців на військову базу США у гавані Перл-Харбор. 8 грудня 1941 року США та Великобританія оголосили війну Японії, а 11 грудня Німеччина та Італія оголосили війну Сполученим Штатам. Рузвельт прийняв обов’язки головнокомандувача у військовий час. Втім, перемогу над фашистською Німеччиною та її союзниками, а також капітуляцію Японії Франклін Рузвельт не побачив. 12 квітня 1945 року він помер від крововиливу в мозок.

Всеволод Нестайко (1930-2014), письменник, класик сучасної української дитячої літератури.

Майбутній письменник народився у Бердичеві (Житомирська область). Його батько був воїном Української Галицької армії і наприкінці 1920-х переїхав з території Західної України, яка на той час перебувала під владою Польщі, в УРСР. У 1933 році його заарештували та звинуватили у шпигунстві на користь імперіалістичних держав. З того часу Всеволод більше не бачив батька.

Разом із мамою хлопчик переїхав до Києва, де згодом вони два роки провели у німецькій окупації. Складне дитинство не вплинуло на світогляд Всеволода, який намагався оптимістично дивитися на світ і у дорослому віці «переграти» власне дитинство. Всеволод мріяв бути капітаном далекого плавання, але не розрізняв зеленого і червоного кольорів, тому мрії не справдилися. Натомість він вигадував захоплюючі історії, які вперше опублікували у дитячому журналі «Барвінок». У 1956 році вийшла перша збірка оповідань «Шурка і Шурко», а за два роки — роман «У Країні Сонячних Зайчиків». Окрім того, Всеволод Нестайко написав книги «Тореадори з Васюківки», «Дивовижні пригоди у лісовій школі», «П’ятірка з хвостиком» та багато інших. Його твори переклали 20 мовами світу.

Крістіан Бейл (1974), британо-американський актор, лауреат «Оскара» та двох «Золотих глобусів».

Зірка Голлівуду народився в англійському Уельсі. Бейл почав зніматись у кіно ще дитиною. Вперше він з’явився на екрані у ролі цесаревича Російської імперії Олексія Миколайовича у фільмі «Анастасія: Загадка Анни» (1986).

У дорослому віці Крістіан Бейл перевтілюється задля ролі до невпізнанності. Для фільму «Влада вогню» (2002) актор накачував м’язи у спортзалі, а для «Машиніста» (2004) скинув 30 кг, перетворившись на обтягнутий шкірою кістяк. Окрім того, він знімався у фільмах «Всевидюче око» (2022), «Ford проти Ferrari» (2019), «Гра на пониження» (2015), «Темний лицар» (2008).

31 січня

Джастін Тімберлейк (1981), американський співак, автор пісень, продюсер, танцюрист та актор, лауреат чотирьох премій «Еммі» та дев’яти «Греммі».

Джастін народився в Мемфісі (штат Теннессі, США) у музичній сім’ї, тому з дитинства йому прищеплювали любов до музики. Змалку Тімберлейк стежив за творчістю Майкла Джексона і сам мріяв про сцену. У 12 років він потрапив у телешоу StarSearch та «Клуб Міккі Мауса» на каналі Disney.

Підкорювати велику сцену Тімберлейк почав у 16 років у складі бойз-бенду ‘N Sync, а у 2002 році після розпаду групи, почав успішну сольну кар’єру. Окрім того, він відомий як актор. Джастін Тімберлейк знімався у фільмах «Палмер» (2021), «Колесо чудес» (2017), «Час» (2011), «Дуже погана училка» (2011), «Альфа Дог» (2006).