Зіркові іменинники: хто народився у січні. Частина 1

На початку року День народження святкують актори Орландо Блум, Бредлі Купер та Мел Гібсон. Окрім того, у першій половині січня народилися німецький гонщик Міхаель Шумахер, український режисер та кліпмейкер Алан Бадоєв, а також дружина претендента на британський престол Кетрін Міддлтон. Sara-fun.com зібрав цікаві факти про життя та кар’єру зіркових іменинників.

1 січня

Джером Девід Селінджер (1919-2010), американський письменник. Написав твори «Над прірвою у житі», «Вище крокви, теслярі», «Тедді».

Під час навчання в Колумбійському університеті Селінджер зустрів професора Віта Бернетта, який також був редактором журналу «Сторі». Останній відчув талант у нарисах Джерома і вмовив його розвивати письменницький талант. Під час Другої світової війни, коли Селінджера призвали до армії, з 1942 по 1944 рік він працював над окремими розділами, які пізніше перетворилися на роман «Над прірвою у житі». Він ніколи не розлучався з рукописом навіть під час боїв.

Повернувшись до Нью-Йорка після війни, Селінджер продовжив писати і надсилав короткі оповідання до журналу «Нью-Йоркер» та інших видань. Він категорично відмовлявся від літературних правок і навіть розірвав угоду з видавництвом «Харкорт і Брейс», яке пропонувало опублікувати роман «Над прірвою у житі» з деякими корективами. Завдяки непохитності автора, роман вийшов друком трохи пізніше, але у авторській редакції. Згодом багато режисерів, серед яких були Біллі Вайлдер та Стівен Спілберг, хотіли екранізувати твір. Однак цього досі не сталося: спочатку проти зйомок фільму за романом виступав сам автор, потім процес гальмували його спадкоємці.

Мішель Мерсьє, справжнє ім’я — Жослін Івонн Рене Мерсьє (1939), французька актриса кіно та телебачення.

Батьки Жослін бачили в донці спадкоємицю сімейної фармацевтичної компанії, проте вона ще у 13 років вирішила стати балериною та завзято тренувалася танцювати на паркеті. Згодом із танцювальною кар’єрою не склалося і дівчина подалася в акторство.

У 1960-х актриса пройшла кастинг на головну роль в екранізації циклу романів про Анжеліку за романом Анн і Сержа Голон. Ця роль стала для неї одночасно і благословенням, і прокляттям, оскільки роль «маркізи ангелів» затьмарила інші аспекти її кар’єри. Досі її пам’ятають саме за цим фільмом, хоча в її фільмографії близько 20 стрічок, серед яких «Скандал у Римі» (1971), «Чорне сонце» (1966), «Три лики страху» (1963). Роль позначилася й на особистому житті Мішель. У мемуарах вона описувала, що залицяльники намагалися спокусити Анжеліку, а не її.

2 січня

К’юба Гудінг-молодший (1968), американський актор, лауреат премії «Оскар».

Майбутній актор народився в сім’ї відомого співака ритм-енд-блюзового гурту 1970-х The Main Ingredient К’юби Гудінга-старшого, тому вибір зоряного шляху був практично зумовлений. Однак його шлях до слави був непростим. Після дебюту у фільмі Едді Мерфі «Поїздка в Америку» (1988), він знявся в «Гладіаторі» (1992), але фільм не мав комерційного успіху. Потім були стрічки «Ніч страшного суду» (1993) і «Джек-блискавка» ( 1994), які провалилися у прокаті.

Зліт кар’єри К’юби Гудінга-молодшого стався у 1996 році після зйомок у спортивній драмі «Джеррі Магуайєр». За роль актор отримав «Оскар» у номінації «Найкраща чоловіча роль другого плану». Після цього його кар’єра та гонорари буквально злетіли. За один фільм він міг заробити до 2,5 мільйонів доларів. На той час він зіграв також одну і найкращих ролей у фільмі «Перл-Харбор» (2001).

На початку 2000-х актор вирішив змінити амплуа та спробувати себе у комедійному жанрі. Одними з перших стали сімейна комедія «Снігові пси» та фільм «Щурячі біги». Але й тут були провальні роботи, які не збирали касу у прокаті та не окупали навіть власний бюджет.

3 січня

Джон Рональд Руел Толкін (1892-1973), англійський письменник, лінгвіст, філолог, автор трилогії «Володар перснів».

Джон Толкін народився в Африці, бо незадовго до його появи на світ сім’я перебралася на територію сучасної Південноафриканської республіки, куди його батька відправили по службі. Батьки не змогли домовитися, як назвати первістка, тому дали йому одразу три імені. Джон і Руел — на честь діда та батька, а Рональд — його особисте.

З дитинства у Рональда виявився талант до вивчення мов і він навіть почав вигадувати власні. У майбутньому це допомогло йому без цензури листуватись з дружиною під час Першої світової війни, оскільки ніхто не брався розшифровувати його листи.

Цікаво, що Джон Рональд не планував бути письменником. Вечорами він розповідав своїм чотирьом дітям казки, які згодом записав та оформив у вигляді книжок із ілюстраціями. Однією з них став «Гоббіт». Книга потрапила до студентки професора Толкіна, яка відправила рукопис у видавництво. У результаті книгу надрукували і читачі буквально розібрали її з полиць, а потім вимагали продовження історії. Так з’явився «Володар перснів», в яку письменник вклав ідею про смерть і жагу до безсмертя, проте публіка бачила в книзі власні смисли.

Мел Гібсон, повне ім’я — Мел Колм-Кілле Джерард Гібсон (1956), американський та австралійський актор, кінорежисер, сценарист, продюсер, лауреат двох «Оскарів» та «Золотого глобуса».

Мел народився в США і був шостим із 11 дітей у родині письменника Хаттона Гібсона, а його дід Джон Хаттон Гібсон — американський бізнесмен-мільйонер. Коли хлопчику було 12-ть, родина переїхала на батьківщину бабусі до Австралії. Там Мел закінчив школу і вступив до Інституту театрального мистецтва в Сіднеї.

Вперше він з’явився на екрані в серіалі «Сім’я Салліван» (1976), але славу йому принесла роль у фільмі «Божевільний Макс» (1979). У 1980-ті актор повернувся до США і почав підкорювати Голлівуд. Він одразу знявся в кількох фільмах, які принесли йому впізнаваність, серед них — «Смертельна зброя» (1987). У 1990-ті Мел Гібсон заснував власну кінокомпанію ICON Production і вирішив сісти ще й у режисерське крісло. Його дебютною роботою став фільм «Людина без обличчя» (1993), який не отримав особливого резонансу. Друга робота — епічна драма «Хоробре серце» (1995) мала більший успіх і здобула одразу п’ять «Оскарів» (як найкращий фільм, за грим, режисуру, операторську роботу та звукові ефекти). У 2004 році Мел Гібсон зняв ще один фільм, що викликав безліч суперечок, «Страсті Христові».

У 2006 році Мел Гібсон потрапив у скандал: його зупинили п’яним за кермом, після чого він вибухнув антисемітською промовою, звинувативши євреїв у всіх великих війнах. Після цього для зірки Голлівуду настав період забуття: його не запрошували на зйомки, актори не горіли бажанням співпрацювати з ним, як режисером. Так тривало чотири роки і у 2010 році він з’явився на екрані у картині «Відплата». А через шість років повернувся і в режисерське крісло, знявши військову драму «З міркувань совісті», де дебютував його 26-річний син Майло Гібсон.

Міхаель Шумахер (1969), німецький автогонщик, семиразовий чемпіон світу у класі «Формула-1». Вважається одним із найкращих гонщиків, володар численних рекордів чемпіонату світу «Формули-1».

Батько Міхаеля утримував картодром, тому юний гонщик почав лихачити на педальному картингу ще у чотирирічному віці, а у шість здобув першу перемогу в гонках. У 18 років він влаштувався помічником автомеханіка, а коли батькам вдалося знайти спонсора для перегонів, сів за кермо. Починав Міхаель Шумахер із гонок «Формула-3», а за кілька років підкорив трасу «Формули-1». Він виграв сім чемпіонатів світу та став володарем практично всіх можливих рекордів у цьому виді спорту.

За час кар’єри гонщика він практично не отримував травм на трасі, лише одного разу в 1999 році Міхаель зламав ногу під час британського Гран-прі. Проте найсерйознішу травму у своєму житті Шумахер отримав вже після закінчення кар’єри. У грудні 2013 року Шумахер ударився головою об камінь, коли катався на лижах у французьких Альпах. Після цього гонщик кілька місяців пролежав у комі та переніс кілька черепно-мозкових операцій. З того часу з’являються обмежені дані про його здоров’я, але сім’я каже, що жити колишнім життям Міхаель вже не може. Через шість років після травми гонщик не міг навіть стояти без підтримки, тому його доглядала група з 15 медпрацівників, що обходилося сім’ї приблизно в 130 тисяч євро на тиждень.

4 січня

Тілль Ліндеманн (1963), німецький співак, вокаліст та автор більшості текстів гурту «Rammstein».

Дитинство Тілля пройшло в селі, де він освоїв кілька корисних професій: теслі, столяра та плетіння кошиків. Перші пісні він почав складати ще в дитинстві, поки плів кошики. У юнацтві хлопець марив великим спортом, але від мрії довелося відмовитися через травму. Тіллю залишалося лише займатися музикою, що він успішно й зробив. Не дивлячись на популярність у всьому світі, Тілль Ліндеман не дуже любить говорити про себе, тому за всю кар’єру дав всього близько двох десятків інтерв’ю.

Цікаво, що прізвисько брутального рокера — «Пончик» («Krapfen»), яке йому дали через любов до цих ласощів.

5 січня

Бредлі Купер (1975), американський актор, продюсер, кінорежисер, співак, лауреат премій BAFTA та «Греммі».

Бредлі добре навчався в школі, але зразковою поведінкою не відрізнявся, а в підлітковому віці взагалі влаштував батькам «веселе життя». У 15 років його заарештували за розпивання алкоголю у громадському місці, але, на щастя, він вчасно звернув із кривої доріжки.

Переїхавши з Філадельфії до Нью-Йорка, Бредлі Купер ходив на всі кастинги, мріючи потрапити на екран. У той же час він підробляв у газеті Philadelphia Daily та швейцаром у престижному готелі. Його кар’єра розпочалася зі зйомок у серіалі «Секс у великому місті»: в одному з епізодів він зіграв молодого коханця героїні Сари Джесіки Паркер. На екрані він втілив образ хлопця, не обтяженого складними думками та інтелектом, проте сподобався глядачам та критикам. З того часу у нього з’явилися і більш вагомі ролі. У його фільмографії — стрічки «Алея жахів» (2021), «Зірка народилася» (2018), «Афера по-американськи» (2013), «Похмілля у Вегасі» (2009). Зараз він є одним із найбільш високооплачуваних акторів Голлівуду. У 2021 році його статки оцінювали у півмільярда доларів.

Яна Шемякіна (1986), українська фехтувальниця на шпагах, олімпійська чемпіонка (2012).

Яна народилася та виросла у Львові (Україна). Має старшого брата і молодшу сестру. Цікаво, що олімпійська чемпіонка виросла у сім’ї, де не дуже захоплювалися спортом, проте у неї склався особливий шлях. У дев’ять років Яна вперше стала на лижі, а за кілька місяців тренувань під час уроку вирішила підкорити складний спуск, але впала і зламала ногу. Дівчинку випадково знайшли у снігу та відвезли до лікарні.

Оговтавшись після травми, Шемякіна пішла на фехтування за порадою подруги. Цей вид спорту її захопив та приніс плоди, незважаючи на те, що рідні не вірили, що з цього щось вийде. При цьому Яна своєю працею та завзятістю довела протилежне. Вона побувала на трьох Олімпіадах та у 2012 році привезла «золото» з Лондона. Крім того, у її медальній скарбничці — три бронзові та золота медаль Чемпіонату Європи.

6 січня

Богдан Хмельницький (1596-1657), український полководець і державний діяч, відіграв ключову роль у створенні Українського козацького гетьманату, фундатор української державності.

Майбутній очільник козаків ріс у родині козацької старшини. Освіту здобував у Львівській єзуїтській колегії, що дало йому знання мов, риторики та основ європейської політичної культури. До початку великої війни він мав досвід військової служби й дипломатичних контактів та добре орієнтувався в реаліях Речі Посполитої (федеративної держави Корони Польської та Великого князівства Литовського), до складу якої тоді входила більша частина українських земель.

У 1648 році Богдан Хмельницький очолив повстання Війська Запорозького проти польської влади, яке переросло в Національно-визвольну війну українського народу. Її причинами стали соціальний, національний і релігійний тиск на українське населення та обмеження прав козацтва. Під проводом Хмельницького було створено систему козацького управління, військо й адміністрацію, що фактично оформили Український козацький гетьманат.

У зовнішній політиці Хмельницький діяв у складній системі союзів. На початку війни він спирався на військовий союз із Кримським ханством, паралельно вів переговори з Османською імперією, намагаючись зберегти автономію козацької держави. У 1654 році було укладено Переяславську угоду з Московським царством, яку гетьман розглядав як військово-політичний союз у війні з Польщею.

До кінця життя Богдан Хмельницький залишався центральною фігурою української політики XVII століття, заклавши основи державності, що вперше за довгий час вивела українське питання на міжнародний рівень.

Валерій Лобановський (1939-2002), український футболіст та тренер.

Ще на початку футбольної кар’єри Валерій Лобановський прославився вмінням подавати підкручені м’ячі з кутових та штрафних ударів (цей прийом називають «сухий лист»), після чого м’яч влітав у ворота з кутового.

У 1969 році він перейшов на тренерську роботу. На посаді головного тренера очолював ФК «Дніпро» (Дніпропетровськ) та «Динамо» (Київ), а також збірні СРСР, України та Кувейту. Крім того, він був головним коучем збірної Об’єднаних Арабських Еміратів. На цій посаді він став справжньою легендою серед арабів, оскільки під його керівництвом футболісти досягли кращого на той момент результату в історії збірної, посівши четверте місце на Кубку Азії 1992 року. Через конфлікт із головою ФФ ОАЕ, арабським шейхом, який втручався в роботу Метра, контракт розірвали. Однак за кілька років шейх надіслав Лобановському до Києва листа, в якому вибачився і визнав правоту тренера.

В історію Валерій Лобановський увійшов під кількома прізвиськами. У молодості його називали «Рудим Соняшником» та «Гусаком» через високий зріст — 187 см. За звичку хитатися на тренерському місці його охрестили «Маятником», а за витримку та досягнення називали «Айсбергом», «Залізним Полковником» та «Тренером від Бога».

7 січня

Ніколас Кейдж, ім’я при народженні — Ніколас Кім Коппола (1964), американський актор, кінорежисер та продюсер, лауреат премій «Оскар» та «Золотий глобус».

Ніколас — представник відомої голлівудської династії. Перші три ролі Ніколас Кейдж отримав у фільмах свого дядька — оскароносного режисера Френсіса Форда Копполи. Це були «Бійцова рибка» (1983), «Клуб “Коттон”» (1984) та «Пеггі Сью вийшла заміж» (1986). Завдяки цьому молодого актора помітили інші режисери. Цікаво, що на старті кар’єри Ніколас взяв псевдонім, щоби дистанціюватися від зіркового родича.

Пізніше він знімався у фільмах «Флеш» (2023), «В’язні країни привидів» (2021), «Дзеркало» (2018), «Сноуден» (2016), «Скарб нації» (2004), «Місто ангелів» (1998).

Підписуйся на наш Telegram канал

Іменинники січня: 8 січня

Елвіс Преслі (1935-1977), американський співак та актор, лауреат премії «Греммі», володар неофіційного титулу «король рок-н-ролу».

Елвіс захопився музикою ще в дитинстві, він без кінця слухав різні платівки з естрадними та кантрі-піснями. Однак це захоплення не допомагало у шкільному навчанні та педагоги вважали його «бездарним», оцінюючи стандартні знання на три бали. Проте шкільні оцінки не вплинули на його самооцінку та зіркову кар’єру, завдяки чому Елвіс здобув статус короля рок-н-ролу. Елвіс Преслі не лише співав, а й знімався у кіно, де йому діставалися лише головні ролі. У його фільмографії — 29 стрічок, серед яких «Неприємності з дівчатами» (1969), «Тримайся подалі, Джо» (1968), «Пікнік біля моря» (1967), «Люби мене ніжно» (1956).

У 1977 році шанувальників приголомшила новина про смерть кумира від серцевої недостатності. Люди відмовлялися вірити, що їхнього героя вже немає в живих, тому виникла версія про те, що Елвіс інсценував власну смерть, щоб зникнути з публічного поля. З тих пір, хто тільки не намагався довести, що Елвіс живий, але підтвердити цей факт так і не змогли.

Стівен Вільям Гокінг (1942-2018), британський фізик-теоретик, космолог, популяризатор науки.

Майбутній астрофізик народився у сім’ї співробітника наукового медичного центру Френка та секретарки медичного центру Ізабел Гокінг. Він з дитинства був допитливим і прагнув дізнатися про механізм роботи кожної зі своїх іграшок. Щоб задовольнити зростаючу цікавість дитини, батько іноді брав хлопця з собою в лабораторію.

Стівену легко було вчитися у школі, він захоплювався хімією, а шкільну програму з фізики вважав надто простою. Вступивши до Оксфордського університету, вже на третьому курсі він не лише самостійно отримував знання, а й викладав математику студентам.

У 1962 році Стівен Вільям отримав ступінь бакалавра, а за рік у нього діагностували бічний аміотрофічний склероз, який повільно руйнував його опорно-руховий апарат. Медики дали 21-річному хлопцеві лише три роки життя. Саме цей вирок підштовхнув Стівена до боротьби. Через два роки він зробив пропозицію Джейн Уальд і вирішив одружитися. На той момент він уже пересувався в інвалідному візку, проте на церемонію прийшов лише з ціпком. Пара прожила разом 30 років та виховала трьох дітей. Другою дружиною вченого стала його багаторічна доглядальниця Елайн Месон, проте тоді думали, що жінка пішла під вінець через гроші.

У 43-річному віці під час запалення легенів Гокінг переніс трахеостомію та назавжди втратив можливість розмовляти. На щастя, друзі презентували йому синтезатор мови, який був вбудований у його крісло-коляску. Це допомагало йому озвучувати думки.

Стрімко прогресуюча хвороба не забрала в нього спраги наукових відкриттів, він працював у сферах космології та квантової гравітації, вивчаючи природу чорних дірок у Всесвіті.

Девід Боуї, справжнє ім’я — Девід Роберт Джонс (1947-1916), британський рок-співак, автор пісень, продюсер, художник, актор.

Девід народився і виріс у Лондоні, а у музичному світі прославився завдяки експериментам, зокрема, пісні Space Oddity. За всю кар’єру музикант випустив 25 повноцінних альбомів, які сумарно розійшлися тиражем понад 130 млн екземплярів.

Окрім того, Девід Боуї знімався у кіно. Найвідоміші фільми за його участю — «Престиж» (2006), «Остання спокуса Христа» (1988), «Людина, яка впала на землю» (1976).

Увагу привертають різнокольорові очі музиканта. Справа в тому, що у 15 років він побився з однокласником. В результаті бійки його ліве око через деформацію сітківки позеленіло, а праве залишилося блакитним.

9 січня

Кетрін, у дівоцтві — Міддлтон (1982), герцогиня Кембриджська, дружина принца Вільяма — спадкоємця британського перстолу.

Мати Кейт була стюардесою, а батько — пілотом British Airways. Після завершення кар’єри в авіації подружжя відкрило компанію Party Pieces і продавало товари для організації свят. Бізнес виявився успішним і зробив Міддлтонів мільйонерами. Це дозволило їм дати дочці гарну освіту та відправити до приватного коледжу Мальборо. Після цього Кейт вступила до Сент-Ендрюського університету, де познайомилася з майбутнім чоловіком — принцом Вільямом. 29 квітня 2011 року Кейт та Вільям одружилися у Вестмінстерському абатстві (Лондон). Так казка про Попелюшку втілилася у життя, і дівчина, що походила з незнатної родини, здобула титул герцогині Кембриджської.

Пара виховує трьох дітей — принца Джорджа, принцесу Шарлотту та принца Луї. А Кейт має всі шанси стати дружиною монарха, оскільки принц Вільям — перший у черзі на британський престол.

Олена Білосюк, у дівоцтві — Підгрушна (1987), українська біатлоністка, чемпіонка Олімпіади (2014), світу (2013) та пʼятиразова чемпіонка Європи.

Майбутня біатлоністка народилася у Легниці (Польща). Закінчила Тернопільський національний педуніверситет та здобула спеціальність викладача фізкультури та спорту.

У спорті вона досягла чималих висот. Вона була переможницею етапу Кубка світу в Оберхофі (естафета), переможницею спринту в Кенморі (Канада) 2016 року. На ЧС-2013 Олена Підгрушна здобула три медалі: золоту у спринті, срібну в естафеті та бронзову у гонці переслідування. На Олімпіаді 2014 року здобула «золото» в естафетній гонці 4 по 6 км. Після цього взяла паузу у спорті і рік обіймала посаду заступника міністра молоді та спорту України. А у березні 2015 року вирішила знову повернутися у спорт.

10 січня

Алан Бадоєв (1981), український кінорежисер, кліпмейкер, телеведучий, продюсер.

Майбутній режисер народився у Беслані (Північна Осетія), проте дитинство та юність провів у Горлівці (Донецька область, Україна). Він з дитинства захоплювався кінематографом, тому після закінчення школи вступив до Київського інституту кіно та телебачення та одразу почав знімати.

На початку кар’єри він знімав документальне кіно, а на останньому курсі вишу захопився створенням музичного відео. Його кліпи побачив український продюсер Юрій Нікітін і запропонував молодому режисерові співробітництво. Дебютним кліпом Алана Бадоєва стало відео на пісню Ірини Білик «Сніг». Після цього до Бадоєва почали шикуватися черги із зірок шоу-бізнесу. З того часу кліпмейкер зняв понад 300 кліпів.

У 2006 році Алан Бадоєв зняв повнометражний фільм Orange love, який приніс йому міжнародну популярність. Крім того, він був ведучим телешоу про подорожі «Орел і решка», продюсував музикантів Макса Барських та Михайла Романова.

11 січня

Аманда Піт (1972), американська актриса кіно та телебачення.

Аманда народилася і виросла в Нью-Йорку в далекій від мистецтва сім’ї. Її батько був юристом, а мати працювала у соцслужбі. Коли майбутня актриса вивчала історію в Колумбійському університеті, один із викладачів переконав її відвідувати уроки акторської майстерності у театрального педагога Ути Хаген. Аманда прислухалася до поради і за чотири роки акторство із захоплення перетворилося для неї на професію.

Вперше Аманда Піт з’явилася на екрані в рекламі жувальних цукерок Skittles, але мріяла про більше і в 1995 році отримала дебютну роль у фільмі «Звірина кімната». Здобувши досвід роботи в малобюджетних стрічках, актриса змогла зіграти на одному майданчику із зіркою Голлівуду Брюсом Віллісом у фільмі «9 ярдів» (2009) і кар’єра пішла вгору. З того часу в її фільмографії з’явилися десятки касових фільмів, серед яких — «Брудний Джон» (2018), «Романови» (2018), «Піймай товстуху, якщо зможеш» (2013).

12 січня

Джек Лондон, ім’я при народженні — Джон Гріффіт Чейні (1876-1916), американський письменник.

Перш, ніж серйозно зайнятися літературою, Джек Лондон перепробував безліч різних професій. Він продавав газети, прибирав пивні бари та павільйони у парку, працював на консервній фабриці і навіть ловив морських котиків у Беринговому морі. Згодом він використав спогади про зустрічі та пригоди у письменницькій кар’єрі.

Після повернення з Аляски в 23 роки Джек Лондон взявся за вигадування і один за одним випускав збірки оповідань. Він працював по 15-17 години на день і встиг написати 40 книг. Всесвітню популярність Джеку Лондону принесли романи «Морський вовк», «Мартін Іден», «Біле Ікло», «Поклик предків» та «Серця трьох».

Джо Фрейзер (1944-2011), американський боксер-професіонал, олімпійський чемпіон (1964), абсолютний чемпіон світу у важкій ваговій категорії.

Майбутній геній боксу народився у бідній родині. Його батько збирав бавовну на плантаціях і втратив руку в результаті нещасного випадку, а мати готувала обіди для робітників. Однак у сім’ї був маленький телевізор, на якому Джо дивився боксерські поєдинки, мріючи вийти на ринг. У його селі не було професійного спортзалу, тому він відпрацьовував удари на мішку, набитому ганчір’ям. Якось Джо зламав руку і тренування довелося відкласти. Через те, що не було грошей на гіпс, кістки зрослися неправильно, і рука ніколи більше не випрямлялася повністю.

У 15-річному віці Фрейзер перебрався до Філадельфії, де влаштувався м’ясником і знайшов свою першу боксерську залу. Окрім занять у залі, він бив по заморожених м’ясних тушах, а також розвивав спритність і реакцію тим, що ловив курей. Дуже швидко бокс став для нього додатковим джерелом заробітку. Юний талант не залишився непоміченим і незабаром Джо поповнив збірну США з боксу. У 1964 році Фрейзер поїхав на Олімпіаду в Токіо (Японія), де здобув «золото» у важкій вазі. Після цього він перейшов у професійний бокс і одного за іншим укладав суперників на лопатки у рингу. Джо нерідко потрапляв у нокдауни, тому невдовзі практично перестав бачити лівим оком. Враховуючи проблеми із зором і рукою, Джо Фрейзер був фактично інвалідом, однак у 1971 році зміг побити іменитого боксера Мохаммеда Алі, який зазнав першої поразки в кар’єрі. Вони ще двічі зустрічалися в рингу і Джо завжди виглядав впевненішим за суперника.

Харукі Муракамі (1949), японський письменник та перекладач.

Відомий у наш час японський письменник якось зізнався, що усвідомлення його письменницького таланту прийшло несподівано під час бейсбольного матчу 1978 року. Він ніби відчув, що здатен написати книгу. Тоді Харукі Муракамі керував власним баром і залишався у ньому після закриття, щоб тренуватися у письменстві.

Першою публікацією, що побачила світ, стала повість «Слухай пісню вітру». За неї автор отримав японську літературну премію журналу «Гундзо». Загалом за рік книга розійшлася тиражем понад 150 тисяч екземплярів. Через три роки він залишив роботу в барі, зосередився на письменстві та вирушив із родиною подорожувати. Він жив в Італії, Греції та Великобританії, а потім переїхав до США, де влаштувався працювати до Прінстонського університету. За час літературної кар’єри він написав романи «Полювання на овець», «Норвезький ліс», «Хроніки заводного птаха», «Кафка на пляжі», «1Q84», «На південь від кордону, на захід від сонця».

13 січня

Орландо Блум (1977), англійський актор.

Майбутній актор народився і виріс у Кентербері (Великобританія). Він із раннього дитинства цікавився мистецтвом і у шкільні роки брав участь у театральних постановках. У 16 років Орландо Блум перебрався до Лондона і два сезони виступав на сцені Національного молодіжного театру.

Світова слава прийшла до нього завдяки ролям у кінотрилогії «Володар кілець» (2001, 2002, 2003) та її приквелі «Гоббіт», а також пригодницькому фільмі «Пірати Карибського моря: Прокляття Чорної перлини» (2003) та його продовженнях.

Ліам Хемсворт (1990), австралійський актор.

Майбутній актор народився у Мельбурні (Австралія) у сім’ї вчительки та працівника соцслужби. У нього два старші брати-актори: Кріс та Люк. Перші кроки в акторстві Ліам почав робити ще у 17 років. Тоді він знімався в епізодах австралійських серіалів «Сусіди», «Додому і в дорогу» та «Дочки Маклеода». Він претендував на роль Тора — супергероя з кіновсесвіту Marvel, проте вона дісталася його старшому братові Крісу.

Ліам розповідав, що між братами завжди було суперництво за ролі. За його словами, це здорове змагання допомагає їм рухатися вперед, особливо якщо хтось починає сповільнювати темп. У фільмографії Ліама Хемсворта — десятки фільмів, серед яких «Емпайр-стейт» (2013), «Голодні ігри» (2012), «Остання пісня» (2010).

14 січня

Ніна Річчі, ім’я при народженні — Марія-Аделаїда Нейї (1883-1970), французька модельєрка, засновниця будинку високої моди Nina Ricci.

Дизайнерка народилася в Турині (Італії), а у 12-річному віці переїхала до Франції, де розпочала кар’єру звичайної швачки. Пізніше вона отримала роботу в будинку Raffin, де працювала 24 роки, керуючи майстернями, контролюючи роботу кравчинь і працюючи з клієнтками. Там вона здобула армію власних шанувальниць — представниць буржуазних сімей з провінції.

Роботодавець Ніни Річчі, власник модного будинку, помер, коли їй було 49 років. Тоді її син, який мав освіту в галузі реклами, вирішив прославити матір та реалізувати її талант. У 1932 році він допоміг їй заснувати в Парижі власний модний будинок Nina Ricci. Їм доводилося змагатися з Коко Шанель та Ельзою Скіапареллі. Син Роберт взяв на себе всю ділову складову, а Ніні залишалося лише творити та створювати модне вбрання, яке прикрашало її вдячних клієнток. На старті в команді було 40 працівників, проте всього за сім років чисельність персоналу зросла до 450. У кінці 1930-х Роберт Річчі вирішив створити іменну парфумерну лінію, найзнаменитішими ароматами якої згодом стали Nina Ricci — Coeur-Joie та L’Air Du Temps . Ніна Річчі померла у 1970 році, проте її бренд досі має успіх і популярність.

Емілі Вотсон (1967), англійська актриса.

Майбутня актриса народилася у Лондоні. Її батько працював архітектором, а мати була професоркою з англійської мови. Емілі з сестрою виховували у суворості, забороняючи навіть дивитися телевізор. Натомість мати прищеплювала дітям любов до читання та розвиваючих ігор. Окрім того, Емілі відвідувала нестандартну школу, де серед предметів було вивчення санскриту та основи медитації.

У шкільні роки дівчина брала участь у театральних постановках та планувала йти у видавничий бізнес, як її сестра. Однак під час навчання у виші Емілі Вотсон серйозно захопилася акторством, але до дебюту на театральній сцені вона пройшла доволі довгий шлях. Кінодебют Емілі відбувся 1994 року в п’єсі «Сон літньої ночі». За рік вона знялася у фільмі Ларса фон Трієра «Розсікаючи хвилі», за який отримала мільйонний гонорар та купила будинок для сім’ї.

Нині у її фільмографії — серіал «Чорнобиль» (2019), а також стрічки «Щасливий принц» (2018), «Лондонські канікули» (2015), «Еверест» (2015), «Бойовий кінь» (2011), «Анна Кареніна» (2012), «Еквілібріум» (2002).

15 січня

Мартін Лютер Кінг (1929–1968), американський священнослужитель, лідер боротьби за громадянські права темношкірих американців.

Батько Мартіна був священиком баптистської церкви. Сім’я жила у «чорному кварталі» Атланти (штат Джорджія, США), мешканці якого були представниками середнього класу.

Будучи підлітком, Мартін Лютер Кінг став членом Національної асоціації прогресу кольорового населення та помічником у свого батька.

Ставши священиком баптистської церкви у місті Монтгомері (штат Алабама) у 1950-ті, він приєднався до акцій боротьби за права чорношкірих. У своїх проповідях Кінг виступав за ненасильницькі заходи боротьби і отримав Нобелівську премію миру. У 1968 році борця за права темношкірих смертельно поранив снайпер під час маршу протесту робітників у Мемфісі (штат Теннессі). Наразі третій понеділок січня у США відзначають як національне свято — день Мартіна Лютера Кінга.

Читайте продовження матеріалу «Зіркові іменинники: хто народився у січні. Частина 2».