Зіркові іменинники: хто народився у квітні. Частина 1

У першій половині квітня привітання з Днем народження приймають українські співаки Дмитро Монатик та Ірина Білик, а також голлівудські актори Едрієн Броуді, Чарлі Ханнем та Рассел Кроу. Окрім того, у цей період народилися американський кінорежисер Френсіс Форд Коппола та засновник японської компанії Sony Масару Ібука. Sara-fun.com зібрав цікаві факти про життя та кар’єру зіркових іменинників.

1 квітня

Monatik, справжнє ім’я — Дмитро Монатик (1986), український співак, танцюрист, хореограф, композитор, автор пісень.

Майбутній співак народився у Луцьку (Волинська область, Україна) у звичайній родині, яка не вирізнялася особливим достатком. Якось у центрі рідного міста Діма-восьмикласник побачив міні-шоу з брейк-дансу та загорівся ідеєю навчитися танцювати. Незабаром Монатик їздив країною з гастролями у складі команди DBS Crew.

Батьки хотіли, щоб Діма здобув серйозну освіту, тому в 2003 році він вступив на юридичний факультет Міжрегіональної академії управління персоналом. Однак під час занять увесь час думав про танці. Якось він взяв участь у кастингу телешоу «Фабрика зірок-2». Один із суддів розкритикував його, проте співачка Наталія Могилевська запросила Монатика у свій шоу-балет. Попрацювавши в команді Могилевської, танцюрист влаштувався до київської танцювальної школи-студії Turbo, де вдосконалював свої навички.

У 2009 році спільно з Миколою Бойченком створив музичний колектив Monatique, з яким виступав у клубах і паралельно розвивав свій музичний талант: писав пісні для зірок і записував власні треки. У той же час він взяв участь у третьому сезоні телешоу «Танцюють всі!» та першому сезоні «X-Фактора». На той час почався прорив у його творчій кар’єрі. Вже у 2016 році Monatik сам сів у суддівське крісло та став наставником в українському проекті «Голос. Діти», а у 2017 році глядачі побачили його у якості судді шоу «Танці з зірками».

Ейса Баттерфілд (1997), англійський актор.

Актор народився у столиці Великобританії та розпочав творчу кар’єру вже у семирічному віці. У 2006 році він вперше з’явився на екрані, знявшись у драматичному фільмі «Після Томаса», а 2007-го зіграв невелику роль у пригодницькій картині «Син Рембо».

Ейса продовжує розвивати свій талант та зніматися. Зараз він найбільш відомий за участю у фільмах «Космос між нами» (2017), «Будинок дивних дітей міс Перегрін» (2016), «Зберігач часу» (2011), «Хлопчик у смугастій піжамі» (2008).

2 квітня

Серж Лифар (1905-1986), французький танцівник, хореограф та балетмейстер українського походження.

Сергій народився у передмісті Києва — Пирогово, а у 1911 році родина Лифарів переїхала до Києва. Паралельно із навчанням у київській гімназії Сергій співав у церковному хорі Софійського собору, тоді ж зацікавився й театром. Він відвідував балетні секції у Київському драматичному театрі та опері, але батьки не схвалювали захоплення сина. Під час революції Лифарю довелося тимчасово припинити заняття. Тоді він разом із батьком та братом наймався рубати дрова, щоб заробити на їжу.

У 17 років Лифар повернувся до танців та брав уроки у «Школі рухів», яку заснувала прима Київського балету Броніслава Ніжинська. У 1921 року Ніжинська емігрувала до Європи і надіслала звідти телеграму, в якій повідомляла про набір до театральної трупи. Лифар був одним із тих, хто відгукнувся на заклик вчительки.

У 1922 році Сергій Лифар спробував нелегально перетнути кордон. Однак його пограбували, заарештували та посадили у камеру на кілька днів. Після цього Лифар вирішив втекти, його переслідували червоноармійці, але йому вдалося сісти на потяг. У результаті він таки потрапив до Варшави і тинявся два тижні, поки йому надіслали гроші на дорогу до Парижа.

Підписуйся на наш Telegram канал

Там його відправили на навчання до відомого італійського педагога та балетмейстера Енріко Чекетті, якого тепер уже Серж (на французький манер) згадував як «лютого, запального та злого маестро». Однак уроки не пройшли даремно і Лифар заблищав на французькій сцені, а в 1929 році отримав пропозицію очолити балетну трупу Grand Opera.

Під час Другої світової війни, коли німці окупували Францію, Лифар залишився працювати в Парижі та взяв на себе контакти з німцями. Він навіть проводив екскурсію театром для делегації на чолі з Адольфом Гітлером. За це французький Рух Опору в Лондоні звинуватив його в колабораціонізмі і засудив до страти. Тому після звільнення Парижа Серж Лифар був змушений покинути Францію і повернувся лише у 1947 році, коли його виправдали.

За своє життя Серж Лифар поставив у Grand Opera понад 200 балетних спектаклів та виховав 11 зірок балету. У 1947-му заснував у Парижі Інститут хореографії при Grand Opera, з 1955-го вів курс історії та теорії танцю в паризькій Сорбонні.

Майкл Фассбендер (1977), ірландсько-німецький актор та кінопродюсер.

У жилах Майкла тече ірландська та німецька кров. Перші два роки життя він провів на батьківщині батька в Німеччині, потім сім’я перебралася до рідної країни матері — Ірландії. З дитинства Фассбендер займався музикою: грав на гітарі, фортепіано та акордеоні. Пізніше він навчався у Центрі драми Лондона.

Першу помітну роль актор зіграв в оскароносній стрічці «Брати по зброї» (2001), а також виконав роль Азазеля у серіалі «Відьма» (2004-2005). Актор розраховував, що після успішного дебюту на нього посипляться пропозиції, проте цього не сталося. Зневірившись, Макс вирішив залишити мрії про екран і запланував відкрити власний бар, і саме в цей момент його завалили запрошеннями в нові проекти.

У 2006 році під час театрального фестивалю в Единбурзі Фассбендер грав у п’єсі «Вірність», де його помітив помічник режисера Квентіна Тарантіно. Згодом Макс став продюсером, режисером-постановником та учасником вистави «Скажені пси», сценічної версії знаменитого трилера. Пізніше у його фільмографії з’явилися стрічки «Вбивця» (2023), «Сніговик» (2017), «Люди Ікс: Апокаліпсис» (2016), «Макбет» (2015), «12 років рабства» (2013).

3 квітня

Марлон Брандо (1924-2004), американський актор, володар двох «Оскарів» та двох «Золотих глобусів». Вважається одним із найвпливовіших та найобдарованіших акторів ХХ століття.

Актор виріс в Іллінойсі (США), а у підлітковому віці був бунтарем та хуліганом. За це Брандо-старший відправив 17-річного сина до військового училища, проте Марлона звідти дуже скоро виключили. Після цього йому довелося копати канави, доки батько не запропонував фінансувати його освіту. Тоді Марлон переїхав до Нью-Йорка, де навчався в акторській студії Лі Страсберга. Після цього він дебютував на Бродвеї у сентиментальній п’єсі «Я пам’ятаю маму» (1944). Через два роки театральні критики визнали його найперспективнішим актором Бродвея. У 1947 році він грав у постановці «Трамвай «Бажання».

За багаторічну творчу біографію Марлон Брандо знявся в десятках фільмів, серед яких — «Апокаліпсис сьогодні» (1979), «Супермен» (1978), «Хрещений батько» (1972), «Юлій Цезар» (1953), «У порту» ( 1954).

Цікаво, що, незважаючи на визнання таланту, актор не сильно шанував власну професію. В одному з інтерв’ю він казав, що ніколи по-справжньому не любив зніматися, але «не було нічого іншого, що давало б великі гроші за таке безглуздя». При цьому гроші та слава дали йому свободу, завдяки чому Марлон Брандо став відмовлятися від ролей.

Алек Болдуїн, повне ім’я — Олександр Рей «Алек» Болдуїн III (1958), американський актор, лауреат трьох премій «Золотий глобус» та трьох «Еммі».

Алек народився у багатодітній родині шкільного вчителя та домогосподарки. Він має трьох молодших братів — Деніела, Вільяма та Стівена, які теж стали акторами, а також двох сестер — Елізабет та Джейн.

Після школи Болдуїн вступив до Університету Джорджа Вашингтона на спеціальність «політологія». Якось він потрапив на знімальний майданчик серіалу як статист і змінив вектор розвитку. Болдуїн перевівся до школи мистецтв Нью-Йоркського університету та почав навчатися в Інституті театру та кіно Лі Страсберга.

У 1986 році Алек Болдуїн дебютував у театрі, виконавши роль у п’єсі «Здобич», а першим повнометражним фільмом за його участю стала картина «Божевілля вулиць» (1987).

Найбільш касовим фільмом у кар’єрі Болдуїна став «Перл-Харбор» (2001), а найбільше нагород та номінацій йому приніс серіал «Студія 30» (2006-2013). За нього Алек Болдуїн отримав три премії «Еммі», дві премії «Золотий глобус» та сім премій Гільдії кіноакторів США.

Восени 2021 року на знімальному майданчику вестерну «Раст» Алек Болдуїн смертельно поранив операторку Галину Хатчінс. Він випадково розрядив реквізитний пістолет, який йому передав помічник режисера. Зброя не мала бути заряджена бойовими патронами, але сталася помилка. Спочатку з актора зняли всі звинувачення, однак у січні 2024 року Алека Болдуїна звинуватили у ненавмисному вбивстві та злочинній недбалості. Розгляд триває.

Едді Мерфі (1961), американський актор, кінорежисер, продюсер, співак, лауреат «Золотого глобуса» та «Греммі».

Едді народився та виріс у Нью-Йорку (США) у забезпеченій афроамериканській родині. З дитинства він захоплювався театром та кіно. Прагнення підлітка, який виявляв акторський талант, всіляко заохочував його вітчим. У 15 років Едді Мерфі почав виступати у молодіжних клубах із розмовними мініатюрами. Пізніше він влаштувався на радіо у передачу «Суботнього вечора у прямому ефірі» і швидко завойовував прихильність публіки.

У 1982 році Едді Мерфі успішно дебютував на екрані у фільмі «48 годин». Його фільмографія налічує десятки стрічок, серед яких — «Поїздка до Америки 2» (2021), «Тисяча слів» (2012), «Як викрасти хмарочос» (2011), «Доктор Дуліттл» (1998). Едді Мерфі було трохи більше тридцяти, коли критики назвали його «Всесвітньою зіркою кінокомедії №1», а його статки перевищили мільярд доларів.

4 квітня

Хʼюго Уівінг (1960), британсько-австралійський актор кіно та телебачення.

Хʼюго народився у Нігерії у родині англійців. Його батько був сейсмологом і поповнення сімейства застало Уівінгів у відрядженні. У ранньому дитинстві Хʼюго об’їздив з батьками півсвіту, побувавши в Австралії, Англії та Південній Африці. У результаті, в 1976 році Уівінги остаточно осіли в Австралії, де Х’юго закінчив інститут драматичного мистецтва.

Професію актор обрав ще у дев’ятирічному віці, коли побував на балеті «Ромео та Джульєтта». Судячи з творчої біографії, Хʼюго Уівінг зробив правильний вибір. Найвідоміші його ролі — агент Сміт у кінотрилогії «Матриця», роль Елронда у кінотрилогіях Пітера Джексона «Володар кілець» та «Хоббіт: Несподівана подорож». Окрім того, він знімався у фільмах «Хмарний атлас» (2012), «V — значить вендетта» (2005).

Незважаючи на успіх у кіно, Хʼюго Уівінг ідентифікує себе насамперед як театрального актора. Він регулярно грає на театральних сценах Австралії, найчастіше виступаючи з трупою Сіднейської театральної компанії.

5 квітня

Лілі Джеймс, справжнє ім’я — Лілі Хлоя Нінетт Томсон (1989), британська актриса.

Лілі виросла у творчій сім’ї: її мати була актрисою, а батько — музикантом. Не дивно, що дівчина також обрала творчу професію. Як і багато колег, актриса розпочинала кар’єру з театральних підмостків, де підкорила лондонську публіку ролями Дездемони в «Отелло» та Ніни в чеховській «Чайці». Здобувши перший успіх на сцені, Лілі вирішила спробувати себе на телебаченні та зіграла невелику роль у ситкомі «Таємний щоденник дівчини за викликом» (2011). А ось справжній успіх прийшов до неї після виходу серіалу «Абатство Даунтон» (2012-2015). Наступна хвиля успіху накрила Лілі Джеймс після зйомок в екранізації казки «Попелюшка» (2015).

Зараз у її фільмографії також є стрічки «Довгоочікуваний світанок» (2023), «До чого тут кохання?» (2023), «Mamma Mia! 2» (2018), а також серіал «Війна та мир» (2016), у якому вона зіграла Наташу Ростову.

6 квітня

Ірина Білик (1970), українська співачка, композиторка та телеведуча. Народна артистка України.

Виступати на сцені артистка розпочала вже у шестирічному віці. Тоді вона стала солісткою дитячого ансамблю «Сонечко». Брала участь у відомих фестивалях «Червона рута» та «Слов’янський базар».

У 1990 році разом із музикантами гурту «Аякс» вона створила колектив «Цей дощ надовго», у складі якого виступала кілька років. У 1995 році Ірина Білик розпочала сольну кар’єру та дала перший великий концерт у Національному палаці «Україна». За період з 1990-го до 2011-го Білик випустила десять альбомів, найбільш популярними з яких стали «Так просто», «Фарби», «Любовь. Яд». За цей час вона неодноразово змінювала імідж і навіть стиль виконання пісень, переходячи з української мови на російську. А увагу публіки та журналістів найчастіше привертали чоловіки співачки. Вона була одружена з танцюристом Дмитром Дікусаром та моделлю Артемом Оверчуком, крім того, предметом загальної уваги були романи з хореографом Дмитром Коляденком, а також продюсерами Юрієм Нікітіним та Асланом Ахмадовим.

7 квітня

Френсіс Форд Коппола (1939), американський кінорежисер, сценарист та продюсер, лауреат шести премій «Оскар» та чотирьох «Золотих глобусів».

У дев’ятирічному віці Френсіс захворів на поліомієліт і більше року був прикутий до ліжка. У цей час він захопився коміксами та телебаченням. Згодом він оговтався від недуги, навчився чудово грати на трубі і виграв музичну стипендію у Військовій академії Нью-Йорка.

У 1955 році Коппола вступив до університету Хоффстра в Нью-Йорку, де вивчав театральне мистецтво. Дуже швидко він став лідером університетського студентського театру та заснував в університеті кіностудію. Активна діяльність Копполи на терені театру та кіно принесла йому кілька премій ще до закінчення вишу. У 1959 році майбутній режисер вступив до Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, отримавши ступінь магістра кіно.

Навчання в університеті Френсіс поєднував з роботою як асистент режисера Роджера Кормана. А в 1962 році Френсіс Форд Коппола зняв свій перший повнометражний художній фільм «Дівчата, що розважаються, і коридорний». Зараз на його рахунку понад два десятки повнометражних художніх кінофільмів, серед яких «Дракула» (1992), «Апокаліпсис сьогодні» (1979), «Великий Гетсбі» (1974), «Хрещений батько» (1972).

Джекі Чан, справжнє ім’я — Чан Кон Сан (1954), гонконгський та американський актор, кінорежисер, продюсер, майстер бойових мистецтв, каскадер та постановник трюків.

Батьки майбутнього актора працювали у резиденції консула Франції у Гонконгу і ледве зводили кінці з кінцями. Ходили розмови, що вони не могли утримувати сина, тож думали віддати його на усиновлення. У 1960 році батьки поїхали працювати до Австралії, а Джекі залишили в Гонконзі, де він навчався в школі-інтернаті Пекінської опери. Там Чан проходив сценічну підготовку, а також осягав бойові мистецтва та основи акробатики. У 17 років він закінчив школу, але ледве міг читати та писати, оскільки у навчальному закладі цим предметам не приділяли уваги. Натомість навички в акробатиці та бойових мистецтвах дозволили йому підробляти каскадером і влаштуватися в кіно.

Чан вирушив до батьків Австралію і почав отримувати перші ролі. Паралельно зі зйомками у кіно він також працював на будівництві та допомагав батькам. До 20 років завдяки кіно актор став мільйонером. Таке несподіване багатство закрутило йому голову. Актор зізнавався, що цілими днями випивав і гуляв, розбиваючи нові авто. Згодом, Джекі Чан зміг впоратися зі славою та великими грішми. У 1995 році йому вдалося прославитися в Голлівуді. Зараз у фільмографії Джекі Чана — понад сотня фільмів, серед яких — «Таємниця печатки дракона» (2019), «Іноземець» (2017), «Шанхайський полудень» (2000), «Обладунки Бога» (1987).

Рассел Кроу (1964), австралійський актор та режисер, лауреат премій «Оскар» та «Золотий глобус».

Батьки Рассела Кроу працювали у шоу-бізнесі, а дідусь був пов’язаний із кінематографом. Тому нікого не здивувала потяг хлопця до акторської майстерності. З чотирьох років він відвідував із батьками телемайданчик і бачив, як працювати на камеру, а у свої п’ять — знявся в серіалі «Шпигунська сила» (1971-1972). У 18 років Рассел хотів вступити до Націнституту драматичного мистецтва в Австралії, проте друзі його відмовили і хлопець зосередився на музичній кар’єрі. У 1980-х і 1990-х він виступав у складі музичних гуртів — Russ Le Roc, Roman Antix та 30 Odd Foot Of Grunts, але великих успіхів жоден з колективів не досяг. Паралельно з цим Кроу вирішив повернутися до дитячої мрії про екран. У 1986 році він пройшов у Сіднеї (Австралія) проби до місцевого театру, отримавши роль у мюзиклі «Шоу жахів Роккі Хоррора». За два роки в театрі Рассел Кроу зіграв у 415 виставах. У вільний час він активно відвідував кастинги у кіно та серіали. Він знімався в серіалі «Сусіди» (1985-2023) та військовій драмі «Кривавий місяць» (1990).

У 25 років Рассел Кроу отримав першу головну роль, зігравши у фільмі «Перехрестя» (1990). А ось популярність до актора прийшла після виходу фільму «Бритоголові» (1992), де йому дісталася роль скінхеда. Він часто перевтілювався заради роботи. Наприклад, для участі в психологічній драмі «Своя людина» (1999) Рассел Кроу набрав 23 кілограми, а вже через рік мав скинути 25 кілограмів, щоб зіграти римського генерала Максимуса у фільмі «Гладіатор» (2000). Крім того, у його фільмографії значаться стрічки «Ной» (2014), «Знедолені» (2012), «Три дні на втечу» (2010), «Ігри розуму» (2001).

8 квітня

Робін Райт (1966), американська актриса кіно та телебачення, володарка премії «Золотий глобус».

Позувати перед камерою Робін почала ще школяркою. Якось вона взяла участь у пробній фотосесії, після якої її запрошували підробляти фотомоделлю. У модельному бізнесі Робін Райт була шість років та співпрацювала з американськими, французькими та японськими брендами. А після закінчення модельної кар’єри вона вирішила освоїти акторську гру та підкорити великий екран. Дебютом на телебаченні для неї стала мильна опера «Жовта троянда», після якої її покликали на знімальний майданчик культового телесеріалу «Санта-Барбара». У найтривалішій мильній опері актриса чотири роки грала роль Келлі Кепвелл, дочки нафтового магната СіСі Кепвелла.

А ось справжня популярність прийшла до актриси у 1994 році, коли на екрани вийшла трагікомедія «Форрест Гамп». Робін зіграла Дженні Каррен, дівчину головного героя, якого майстерно виконав Том Хенкс. За цю роль Райт отримала номінацію на «Золотий глобус» та премію Гільдії кіноакторів США. Ще однією помітною роботою у творчій скарбничці Робін Райт став політичний серіал «Картковий будиночок» (2013-2018). Окрім того, у її фільмографії значаться стрічки «Діва та дракон» (2024), «Диво-жінка 1984» (2020), «Еверест» (2015), «Дівчина з татуюванням дракона» (2011), «Нью-Йорк, я люблю тебе» (2009).

9 квітня

Жан-Поль Бельмондо (1933-2021), французький актор, лауреат премії «Сезар».

Цей французький актор не одразу став всенародним улюбленцем. На початку кар’єри йому довелося зіграти десятки другорядних ролей, іноді на фінальному монтажі вирізали сцени за його участю. Проте все змінила кримінальна драма «На останньому подиху» (1960), яку представили на Берлінському кінофестивалі. Стрічка, в якій 26-річний француз зіграв злочинця-кіномана без принципів Мішеля Пуаккара, стала головною прем’єрою огляду. На ранок після прем’єри Жан-Поль Бельмондо прокинувся зіркою.

Всупереч прогнозам педагогів, які пророкували актору лише ролі бандитів, на екрані він вміло втілював різні образи. Він знімався у фільмах «Людина та її собака» (2009), «Професіонал» (1981), «Потвора» (1977), «Казино «Рояль» (1967), «Людина з Ріо» (1964). Дуже швидко швидко Бельмондо став улюбленцем глядачів не лише на батьківщині, а й за її межами, а у Франції шанувальники дали йому ласкаве прізвисько — «Бебель».

Крістен Стюарт (1990), американська актриса, володарка премій BAFTA та Сезар.

Вперше актриса вийшла на сцену ще під час навчання у початковій школі. У різдвяній постановці на неї звернув увагу агент, який зв’язався з батьками та запропонував підтримати захоплення дівчинки акторською грою. Спочатку батьки хотіли відмовитися, але Крістен вдалося їх умовити. У результаті 8-річна актриса почала ходити на професійні кастинги, щоб грати у фільмах та серіалах.

Дебютом на екрані для Стюарта стала постановка «Син русалки». Потім були ролі у фільмах «Диявольський маєток» (2003), «Підводна течія» (2004), «Жорстокі люди» (2005), «Одного разу в Голлівуді» (2008). А ось світову популярність їй принесла роль Белли Свон у сазі «Сутінки».

10 квітня

Чарлі Ханнем (1980), англійський актор.

Чарлі народився у Великобританії. Коли хлопчику було лише два роки, батько пішов із сім’ї, залишивши жінку з двома дітьми. В інтерв’ю актор розповідав, що танцівниця та бізнес-леді чудово справлялася з роллю матері-одиначки, а через 10 років вийшла заміж повторно. У школі Чарлі Ханнем був бунтарем і часто бився з однолітками. Через це йому довелося здобувати освіту вдома.

У коледжі мистецтв та дизайну він вивчав кінематограф і навіть отримав пропозицію стати професійною моделлю. Однак випадок привів його на знімальний майданчик. Якось 17-річний Чарлі Ханнем пішов у спортмагазин, щоб купити братові кросівки у подарунок. Під дією внутрішнього пориву і алкоголю він раптово почав танцювати і послав повітряний поцілунок дамі, що спостерігала за ним. За збігом обставин, це виявилася продакшен-менеджерка серіалу «Байкер-Гроув», яка запросила хлопця до проекту. Так і розпочалася кінокар’єра британця.

Пізніше Чарлі Ханнем знімався в серіалі «Сини анархії» (2008-2014), а також фільмах «Джентльмени» (2020), «Метелик» (2017), «Меч короля Артура» (2017).

11 квітня

Масару Ібука (1908-1997), японський інженер та підприємець, один із засновників компанії Sony.

Винахідник закінчив Школу науки та техніки Університету Васеда та влаштувався у фотохімічну лабораторію, де записували та обробляли кіноплівку. У травні 1946 року Масару Ібука заснував компанію Tokyo Tsushin Kogyo K.K. (Токійська телекомунікаційна інженерна корпорація) разом з іншим японським інженером Акіо Моріта. Хіміки компанії досліджували магнітні порошки і за три роки Totsuko розробила та продала перший магнітофон.

Масару Ібука дотримувався думки, що ключ до успіху у всьому: бізнесі, науці та техніці — ніколи не йти за іншими. Завдяки такому підходу інженер створив відому зараз компанію Sony. Масару хотів створити «вільну, динамічну та приємну компанію… де щиро вмотивований персонал може застосовувати свої технологічні навички». І йому це вдалося.

Окрім того, Масару Ібука відомий як автор книги про дитяче виховання «Після трьох уже пізно», в якій він виклав ідею, що діти найкраще засвоюють інформацію та нові навички ще до того, як почнуть добре розмовляти. Він вважав, що з пелюшок варто вивчати мови та займатися музикою. Багато поколінь батьків у всьому світі користуються його установками при вихованні спадкоємців.

12 квітня

Монсеррат Кабальє (1933-2018), іспанська каталонська оперна співачка (сопрано).

Дитинство майбутньої оперної діви було непростим. Сім’я жила дуже бідно, тому одного разу залишилася без даху над головою через несплату оренди. Через це дівчинка рано влаштувалася працювати і навіть не думала про розвиток вокального таланту. Якось дядько по материнській лінії запропонував Монсеррат написати листа барселонській багатій сім’ї Бертран-і-Мата, яка опікувалась мистецтвом. У результаті 11-річна Кабальє вступила до Консерваторії при оперному театрі Лісео та 10 років покровителі оплачували її навчання.

Після закінчення навчання співачка виступала в оперних театрах Швейцарії та Німеччини. А ось дебют у рідній Барселоні відбувся лише у 1962 році.

13 квітня

Жанна Балібар (1968), французька актриса театру та кіно, співачка, володарка премії «Сезар».

Жанна народилася та виросла у Парижі. Її мати — фізик, а батько — філософ-марксист. Після закінчення Вищої національної консерваторії драматичного мистецтва вона пройшла співбесіду у трупу Комеді Франсез. Водночас Жанна Балібар знімалася у фільмах «Знедолені» (2019), «Принцеса Монако» (2014), «Маркіз де Сад» (2000).

14 квітня

Едрієн Броуді (1973), американський актор і продюсер, лауреат премій «Оскар» та «Сезар».

Актор народився в сім’ї єврея з польським корінням та дочки угорського аристократа та єврейки чеського походження. Батько Едрієна викладав історію у школі, а мати була фотокореспонденткою і вела щотижневу серію з авторських знімків у Village Voice. Завдяки професії матері, Едрієн часто опинявся в кадрі, тому з дитинства вчився поводитися перед камерою.

У 12 років Броуді-молодший почав заробляти перші гроші. Тоді він влаштовував вистави з фокусами перед дітьми. У той же час він навчався грати на піаніно, ходив до школи для обдарованих дітей La Guardia, відвідував Академію драматичного мистецтва. Вже у 1986 році Едріан почав з’являтися на екрані. Спочатку це були рекламні ролики, потім серіали та фільми.

Всесвітню популярність актор здобув, виконавши роль польсько-єврейського піаніста Владислава Шпільмана у фільмі Романа Поланскі «Піаніст» (2002). Окрім того, у його фільмографії — стрічки «Піджак» (2005), «Таємничий ліс» (2004), «Тонка червона лінія» (1998).

15 квітня

Емма Томпсон (1959), англійська актриса, сценаристка, володарка двох «Оскарів» та двох «Золотих глобусів».

Мати актриси була шотландською зіркою, а батько — сценаристом та кіноактором. Тому не дивно, що Емма вирішила продовжити сімейну династію. У підлітковому віці вона мріяла стати письменницею. Щоб втілити мрію у життя, Емма Томпсон вступила до коледжу «Ньюнем» при Кембриджському університеті, де вивчала філологію. Але пізніше в інтерв’ю вона зізнавалася, що в акторській сім’ї просто не мала шансів обрати іншу професію.

На початку кар’єри Емма розвивала комедійний талант, потім підкоряла лондонську сцену, виступаючи у шекспірівських постановках. А на екрані вона вперше з’явилася у 1982 році у фільмі «Хвилюватися нема про що!». Окрім того, Емма Томпсон знімалася у фільмах про Гаррі Поттра, а також стрічках «Матільда» (2022), «Реальне кохання» (2003), «Розум і почуття» (1995), «Говардс-Енд» (1992).

Емма Вотсон (1990), британська актриса та фотомодель.

Майбутня зірка народилася у Парижі, де провела перші п’ять років життя. У шість вона мріяла стати актрисою і брала участь у шкільних театральних постановках. У дев’ять років Емма Вотсон успішно пройшла прослуховування на роль Герміони Грейнджер у фільмі про світ магії та хлопчика-чарівника Гаррі Поттера. Ця роль принесла їй всесвітню популярність та 80 мільйонів доларів. Зйомки серії фільмів тривали 12 років і, за контрактом, Вотсон не могла кардинально змінювати зовнішність. Однак, як тільки зняли останній епізод, вона одразу зробила коротку стрижку, заявивши, що хоче змінити образ.

Пізніше вона знімалася у фільмах «Красуня та чудовисько» (2017), «7 днів і ночей з Мерилін» (2011). Окрім того, Емма Вотсон знімалася як фотомодель для відомого бренду одягу Burberry і стала наймолодшою дівчиною, яка коли-небудь з’являлася на обкладинці журналу Teen Vogue.

Читайте продовження матеріалу «Зіркові іменинники: хто народився у квітні. Частина 2».