Зіркові іменинники: хто народився у квітні. Частина 2
У другій половині квітня привітання з Днем народження приймають українська співачка Надя Дорофеєва та її колега Вікторія Бекхем, а також голлівудські актори Шон Бін, Джек Ніколсон, Аль Пачіно та Пенелопа Крус. Окрім того, у цей період народилися відомий актор Чарлі Чаплін та королева Великобританії Єлизавета II. Sara-fun.com зібрав цікаві факти про життя та кар’єру зіркових іменинників.
Читайте початок матеріалу «Зіркові іменинники: хто народився у квітні. Частина 1»
16 квітня
Чарлі Чаплін, повне ім’я — Чарльз Спенсер Чаплін (1889-1977), англійський та американський актор, режисер, сценарист, володар трьох «Оскарів».
Батько Чапліна страждав на алкоголізм і пішов з сім’ї одразу після народження Чарлі. Його мати була співачкою вар’єте. На піку кар’єри жінка несподівано втратила голос і разом із двома дітьми (Чарлі та його старшим братом Сідом) потрапила до робітничого будинку. Дітям довелося піти до так званої «сирітської школи».
Акторську кар’єру Чарлі Чаплін розпочав у театрі, куди влаштувався у 14 років. В той час він не вмів читати, тому сильно переживав, що на репетиції його попросять читати уривки з ролі з листочка і викриють у безграмотності. Всі тексти Чарлі Чаплін вивчав удома з братовою допомогою. У 1912 році молодого артиста помітив продюсер Мак Сеннетт, який запропонував контракт із кінокомпанією «Кістоун». За рік Чаплін підписав договір і переїхав до Лос-Анджелеса, де почав зніматися.
Першим фільмом Чапліна стала комічна стрічка «Заробляючи на життя» (1914), а у фільмі «Дитячі автоперегони у Венеції» (1914) він вперше з’явився у вигляді Волоцюги, який зробив його знаменитим. Саме в цьому образі актор став зіркою німого кіно та використовував Волоцюгу цілих 26 років. У 1917 році Чарлі уклав свій перший серйозний контракт із компанією «Ферст Нешнл» на 1 мільйон доларів. Так він став найбагатшим молодим актором XX століття в США. А пізніше перейшов ще й до розряду режисерів, самостійно знімаючи і продюсуючи стрічки. Найвідоміші фільми Чарлі Чапліна: «Вогні рампи» (1957), «Великий диктатор» (1940), «Вогні великого міста» (1931), «Золота лихоманка» (1925), «Малюк» (1921).
Підписуйся на наш Telegram канал
Чаплін був відомим ловеласом і обирав пасій набагато молодших за себе. Комік був офіційно одружений чотири рази та дружини народили йому 11 дітей. Наймолодший син народився, коли акторові було вже 72 роки. Окрім того, кілька жінок намагалися довести в суді, що народили від Чапліна та вимагали фінансового утримання для дітей. Декому навіть це вдалося.
Існує легенда, що, будучи всесвітньо відомим актором, Чарлі Чаплін взяв участь у конкурсі двійників та програв своїм копіям, посівши лише третє місце.
Аня Тейлор-Джой (1996), американо-британо-аргентинська актриса та модель, володарка «Золотого глобуса».
Аня стала шостою дитиною у родині дизайнера та банкіра-спортсмена. Вона народилася в Майамі (США), а під час її навчання у школі вся родина тимчасово жила в Аргентині та Великоританії. Вже у старших класах дівчинка розпочала модельну кар’єру та з’являлася на обкладинках глянцевих журналів та в рекламі світових брендів.
У 14 років Аня Тейлор-Джой накопичила достатню суму грошей та перебралася до Нью-Йорка. Через два роки після переїзду дівчинка повністю закинула навчання та з головою поринула у модельний бізнес. Ще за два роки вона вирішила підкорити великий екран. Її кінодебют відбувся у серіалі «Молодий Морс» (2014), де вона зіграла епізодичну роль. А прорив у акторській кар’єрі стався після виходу серіалу «Хід королеви» (2020). Зараз у її творчій скарбничці три десятки фільмів, серед яких стрічки «Амстердам» (2022), «Минулої ночі в Сохо» (2021), «Скло» (2019).
17 квітня
Шон Бін (1959), британський актор, лауреат премії «Еммі».
Майбутній актор зростав у багатій сім’ї, якій належав бізнес із виробництва металоконструкцій. З дитинства Шон захоплювався футболом і планував збудувати професійну спортивну кар’єру, проте, якось він пошкодив склом ногу і зі спортом довелося зав’язати. Щоб відволіктися від сумних думок, підліток брав уроки гри на фортепіано та гітарі у сусіда-музиканта.
Великих успіхів у шкільному навчанні Бін не показував, тож у 16 років його відрахували. Батько влаштував його на сімейне виробництво, але дуже швидко розчарувався у працездатності сина. Тоді Шона відправили вчитися до технічного коледжу, але й там він довго не затримався через прогули та погану поведінку. Одного разу Шон Бін вирішив заглянути до будівлі, звідки долинали голосні голоси. Виявилося, що там проходили акторські курси, на які він вирішив записатись.
Пізніше він закінчив найпрестижніший акторський виш країни — Королівську академію у Лондоні. Тут він почував себе, як риба у воді, і був одним із найкращих студентів на курсі. У студентські роки Шон Бін брав участь у театральних виставах, а потім грав у телевиставах. На батьківщині йому діставалися другорядні ролі, тому в 1991 році актор вирішив переїхати до США, де і прославився завдяки ролям Боромира в кінотрилогії «Володар кілець», Еддарда Старка в телесеріалі «Гра престолів» і Річарда Шарпа в телесеріалі «Пригоди королівського стрілка Шарпа».
Вікторія Бекхем (1974), англійська співачка, авторка пісень, танцівниця, модель, актриса, дизайнерка.
Майбутня зірка народилася у сім’ї інженера-електронщика. Її батьки жили дуже не бідно, однак у дитинстві Вікторія соромилася багатства і не вважала себе вродливою. Батьки возили дівчинку до школи на Rolls Royce, через що її не любили однокласники і постійно дражнили Vicky-Sticky (з англ. «Вікі-прилипала»).
У 20 років вона приєдналася до поп-гурту Spice Girls і лише тоді почала приймати власну зовнішність, яку підкреслювала гарним гардеробом та макіяжем. Через шість років колектив розпався на піку популярності, і Вікторія розпочала сольну кар’єру. У 2000 році вона випустила перший сольний сингл Out of Your Mind, а через рік записала дебютний альбом, який зайняв 10 рядок у музичних чартах. Подальша сольна кар’єра йшла менш успішно, тому у 2004 році Вікторія офіційно зав’язала з музикою, зосередившись на сім’ї, модельній кар’єрі та дизайнерстві. У 1999 році Вікторія вийшла заміж за зірку футболу Девіда Бекхема, який на той час грав за «Манчестер Юнайтед» та збірну Англії. Наразі пара виховує чотирьох дітей.
18 квітня
Ерік Робертс (1956), американський актор кіно, телебачення та озвучування.
Ерік — старший брат голлівудської зірки Джулії Робертс. Їхній батько працював постановником і керував театральною студією, а мати була акторкою. Тож не дивно, що діти продовжили сімейну династію. У дитинстві Ерік сильно заїкався, але під час читання поезій цей недолік зникав. Щоб допомогти синові, батько давав йому короткі ролі у своїх постановках, а вже у 11 років Ерік вирішив стати актором.
Коли хлопцеві було 14 років, батьки розійшлися. Ерік сильно переживав розлучення батьків і на той час потрапив у погану компанію, де з іншими підлітками пристрастився до алкоголю та наркотиків. Через два роки, на вимогу батька, хлопець вступив до Королівської академії драматичного мистецтва в Лондоні та поїхав від неблагополучних друзів.
Пізніше артист-початківець вступив до Американської театральної академії і виступав на Бродвеї, де зіграв понад 100 ролей на театральних підмостках. У 1977 році Ерік Робертс дебютував на екрані у другорядному акторському складі серіалу «Світ інший», який на той час транслювали вже 12 років.
У 1981 році актор потрапив в автокатастрофу, отримавши черепно-мозкову травму та серйозні ушкодження обличчя. Лікарі давали невтішні прогнози, припускаючи, що після таких травм тіло актора частково може паралізувати. На щастя, Робертсу вдалося повністю відновитися і навіть позбутися шрамів на обличчі за допомогою хірургії. Після реабілітації актор продовжив займатися улюбленою справою. У його фільмографії — десятки стрічок, серед яких «Вавілон» (2022), «Вроджена вада» (2014), «Напад на Уолл-стріт» (2013), «Нестримні» (2010).
Ванесса Кірбі (1988), американська актриса.
Майбутня актриса народилася в передмісті Лондона у сім’ї хірурга-уролога та редакторки глянцю Country Living. У дитинстві Ванесса часто ходила з батьками до театру, а стати актрисою вона захотіла після вистави «Вишневий сад» за п’єсою Антона Чехова, де грали друзі родини — Ванесса і Корін Редгрейв. Їхня гра настільки захопила дівчинку, що вона вирішила також підкорити публіку.
Проте професія далася їй не з першого разу. Одна з театральних студій у Брістолі відхилила кандидатуру Кірбі під час вступу. Але Ванесса не здалася і через деякий час таки вступила до Лондонської академії музики та драматичного мистецтва. Акторка-початківець не закінчила спеціалізований виш, оскільки в 2009 році отримала запрошення до театру «Октагон», де протягом року дебютантка Кібрі зіграла три головні ролі.
Підкоривши театральну сцену, Ванесса вирішила спробувати свої здібності у кінематографі. Нині у її творчій скарбничці — серія фільмів «Місія нездійсненна», серіал «Корона» (2016-2017) та фільм «Фрагменти жінки» (2020).
19 квітня
Джеймс Франко (1978), американський актор, кінорежисер, сценарист, продюсер, лауреат премії «Золотий глобус».
Зі шкільної лави Джеймс був непосидою. Якось його заарештували разом із друзями за крадіжку парфумів у магазині, які вони перепродавали однокласницям. Закінчивши школу, Франко вступив до Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі на факультет «англійської мови». Проте вчитися йому було нудно, і хлопець записався на уроки акторської майстерності до Роберта Карнегі із Західного театру.
Провчившись трохи більше року, він вирішив, що вже досить освічений, щоб пробувати свої сили на кастингах. У 1999 році Джеймс Франко отримав першу роль у фільмі «Чудики і чокнуті». Світовий успіх прийшов до актора після екранізації серії коміксів «Людина-павук», де він зіграв сина гобліна Гаррі Осборна. Окрім того, Джеймс Франко знімався у фільмах «Балада Бастера Скраггса» (2018), «Планета мавп: Революція» (2014), «Останній рубіж» (2013), «Зелений Шершень» (2011), «127 годин» (2011), «Трістан та Ізольда» (2007).
20 квітня
Кармен Електра, справжнє ім’я — Тара Лі Патрік (1972), американська актриса, модель, співачка та танцівниця.
Тара народилася у багатодітній сім’ї, ставши п’ятою дитиною своїх батьків. Дівчинка з дитинства займалася танцями та у п’ять років перемогла у першому танцювальному конкурсі. Пізніше вона навчалася у хореографічній школі, а у 18 років поїхала з рідного міста до Мейсона, де працювала в парку розваг Kings Island. Якось Тара взяла участь у шоу «Це магія», яке принесло їй успіх та подарувало путівку до Голлівуду.
Після знайомства з відомим співаком Прінсом, вона взяла сценічний псевдонім Кармен Електра та записала під його керівництвом перший альбом. На жаль, слухачі не оцінили творчість зірки-початківиці, але її це не злякало, Кармен вирішила змінити амплуа і піти у стрип-шоу. Збільшивши груди до четвертого розміру, вона отримала запрошення зніматися у знаменитому серіалі «Рятувальники Малібу», де замінила Памелу Андерсон. Пізніше вона знімалася у фільмах «Казки на ніч» (2008), «Блондинка у шоколаді» (2006), «Дуже страшне кіно» (2000).
21 квітня
Єлизавета II, повне ім’я — Елізабет Олександра Мері Віндзор (1926-2022), королева Великобританії з 1952 по 2022 рік.
Єлизавету змалку готували до ролі королеви. Вона здобувала домашню освіту, вивчаючи історію британської держави та право. У вільний час дівчинка займалася верховою їздою та танцями. Під час Другої світової війни принцеса пройшла підготовку як водій та механік санітарного автомобіля у загонах жіночої самооборони та отримала звання молодшого командира.
У 1947 році Єлизавета вийшла заміж за далекого родича — герцога Единбурзького Філіпа, якого полюбила після першої зустрічі. Після смерті батька — Георга VI — монархом Британської співдружності стала Єлизавета II. Вона стала першим монархом, чию коронацію транслювали по телебаченню. Тоді ефір переглянули близько 27 мільйонів людей, ще 3 мільйони людей вийшли на вулиці Лондона, щоб особисто вітати нову королеву.
Єлизавета II була єдиною британкою, яка не мала паспорта і посвідчення водія, проте вона до старості водила свій Range Rover. Іноді королева дозволяла собі вільності. Біографи вважають, що це було важливо для формування нового іміджу монархії. Так, у 2002 році під час святкування 50-річчя Єлизавети II на її прохання у Букінгемському палаці влаштували рок-концерт. А під час лондонських Олімпійських ігор-2012 вона здивувала підданих тим, що прийшла на церемонію відкриття у супроводі екранного Бонда — Деніела Крейга.
Єлизавета II займала трон 70 років — рекордний термін в історії Великобританії. 8 вересня 2022 року вона померла у шотландській резиденції сім’ї — замку Балморал.
Надія Дорофеєва (1990), українська співачка, дизайнерка та відеоблогерка.
Надя народилася у Сімферополі (Крим, Україна) в родині військового та стоматологині. Коли майбутній артистці було три роки, батьки розійшлися і мати повторно вийшла заміж. Вже в 10 років Дорофєєва почала займатися естрадним вокалом та брала участь у різноманітних конкурсах, серед яких «Караоке на майдані» та «Шанс».
У 2008 році Надя Дорофєєва розпочала сольну кар’єру та випустила дебютний альбом «Маркіза». Однак популярність до неї прийшла за два роки, коли Надя стала учасницею дуету «Время и Стекло». Група проіснувала 10 років, а у 2020-му Надя та Позитив заявили про закриття проекту. Після цього артистка продовжила будувати сольну кар’єру, що виходить дуже непогано.
Сім років Надя Дорофєєва була одружена з Володимиром Дантесом, але навесні 2022 року пара заявила про розлучення. Через рік Дорофєєва одружилася повторно. Її обранцем став український ресторатор, співак та блогер Михайло Кацурін, для якого це також став другий шлюб.
22 квітня
Джек Ніколсон (1937), американський актор, кінорежисер, сценарист, продюсер, володар трьох премій «Оскар» та семи «Золотих глобусів».
Майбутній актор народився у Нью-Йорку. Його мати була танцівницею, а батьком, найвірогідніше — мабуть, музикант Дон Роуз Фурчілло, проте достеменно це невідомо. Хлопчика виховували бабуся та дідусь, що жили в невеликому містечку (Нептьюне, штат Нью-Джерсі). Саме їх він вважав своїми справжніми батьками. При цьому біологічну матір до 37 років приймав за старшу сестру.
Вперше на сцену Джек вийшов під час шкільної постановки мюзиклу. Тоді він виконав джазову композицію за назвою Managua, Nicaragua. Інша постановка — «Дивна місіс Севідж» — принесла Ніколсону звання «найкращий актор-старшокласник».
У 18 років Джек Ніколсон вирішив пов’язати долю з акторською роботою, переїхав у велике місто і влаштувався різноробом у мультиплікаційний відділ кінокомпанії Metro-Goldwyn-Mayer. Там йому запропонували роль художника-мультиплікатора, проте хлопець мріяв про великий екран. Він з тріском провалив перші проби, шокувавши присутніх жахливою вимовою. Тоді Джек почав відвідувати курси акторської майстерності, після яких отримав першу роль. Дебютом актора став персонаж Джиммі Уоллес у трилері «Плакса-вбивця» (1958). Перші картини, в яких знімався Джек Ніколсон, провалилися у прокаті, але він не зупинився та отримав заслужене визнання. У фільмографії Джека Ніколсона — десятки стрічок, серед яких «Список останніх бажань» (2007), «Відступники» (2006), «Бетмен» (1989), «Листоноша завжди дзвонить двічі» (1981), «Сяйво» (1980) ), «Пролітаючи над гніздом зозулі» (1975).
Василь Вірастюк (1974), заслужений майстер спорту України, володар титулу «Найсильніша людина світу».
Спортсмен виріс у Івано-Франківську у звичайній робітничій родині. У 10 років Василь почав займатися легкою атлетикою за прикладом старшого брата Романа. І це захоплення згодом переросло у спосіб життя. Після школи Вірастюк вступив до технікуму фізкультури, а пізніше влаштувався тренером з легкої атлетики до спортклубу «Україна».
У 1995 році Василь отримав звання майстра спорту, а пізніше — вперше з’явився на українському телебаченні як учасник силового багатоборства World’s Strongest Man. До 2000 року входив до складу збірної команди України з легкої атлетики. У 2004 році Вірастюк отримав титул «Найсильніша людина світу», а через три роки повторив власний успіх, ставши чемпіоном світу.
Незважаючи на успіхи у спорті, це заняття не могло прогодувати сім’ю, тому в 2000 році Василь Вірастюк влаштувався у концерн «Галнафтогаз» у Львові, де виконував обов’язки водія та охоронця. Пізніше із впізнаваністю прийшли пропозиції зніматися в рекламі та кіно. Дебютом на великому екрані для Вірастюка став фільм «Як козаки…» (2009), де він виконав роль коваля. А пізніше він зіграв головну роль Велета у картині «Іван Сила» (2013). У 2019 році спортсмен та актор подався у політику та став депутатом Верховної Ради України IX скликання.
23 квітня
Дев Патель (1990), британський актор індійського походження.
Дев народився в Англії, куди його батьки мігрували зі своїми сім’ями ще підлітками. Самому хлопцеві судилося прославитися в досить молодому віці. Зірковий шлях Дейва Пателя розпочався зі шкільної сцени, де він виступав у шекспірівській постановці «Дванадцята ніч, чи як вам це сподобається?». Журі вручило школяреві премію «Кращий актор» та порадило подумати про професійну кар’єру.
Першу роль у кіно Дев Патель отримав завдяки матері, яка побачила оголошення про прослуховування для серіалу «Молокососи» (2007-2008). А популярність прийшла до нього після фільму «Мільйонер із нетрів» (2008), де він зіграв бідного хлопця з Бомбея, який виграв мільйон доларів. Пізніше були ролі у фільмах «Манкімен» (2024), «Історія Девіда Копперфілда» (2019), «Готель Мумбаї: Протистояння» (2018), «Лев» (2016).
24 квітня
Барбра Стрейзанд (1942), американська співачка та акторка, володарка двох «Оскарів» та чотирьох «Золотих глобусів».
Предки голлівудської зірки були родом з України. Бабуся та дідусь Барбри Стрейзанд по лінії батька мігрували до США з Тернопільської області ще наприкінці XIX століття та одружилися у Нью-Йорку. Тут же набагато пізніше народилася і виросла сама майбутня актриса. Коли дівчинці був лише рік, її батько помер, а стосунки з вітчимом не склалися, оскільки він часто піднімав руку на падчерку.
Погано складалися й відносини з однолітками, які дражнили Барбру через зовнішність, яка їм не подобалася. Навіть мати вважала дівчинку гидким каченям і дорікала за бажання стати актрисою. Відсутність підтримки не зупинила Стрейзанд, яка твердо вирішила стати знаменитою і одного разу виконати пісню для президента США. Вона брала участь у вокальних конкурсах та проходила різні кастинги. Якось після перемоги у міні-шоу Барбру Стрейзанд взяли на роботу співачкою у нічний клуб. Пізніше їй пощастило отримати роль у бродвейському мюзиклі «Я дістану тобі це оптом». Тут актрису з незвичайною зовнішністю помітив сценарист Джуль Стайн і написав під неї сюжет музичної кінокомедії «Смішне дівчисько». Цей фільм приніс Барбрі світову популярність та першу премію «Оскар». Пізніше вона знімалася у фільмах «Знайомство з Факерами» (2004), «Зірка народилася» (1976), «Хелло, Доллі!» (1969).
Окрім того, Барбра Стрейзанд здійснила дитячу мрію про пісню для президента. У 1995 році, коли тодішньому президентові Штатів Біллу Клінтону виповнилося 49 років, Барбра зателефонувала до Білого дому і вимагала запросити главу держави до телефону. Коли Клінтон взяв слухавку, вона заспівала: «Happy birthday to you!»
25 квітня
Аль Пачіно, повне ім’я — Альфредо Джеймс Пачіно (1940), американський актор, кінорежисер і сценарист, лауреат премій «Оскар» та «Золотий глобус».
Майбутній актор народився в сім’ї з італійським корінням. Його предки по материнській лінії мігрували до США із сицилійського містечка Корлеоне. Коли хлопчику було лише два роки, батьки розійшлися і разом з матір’ю він переїхав до одного з найбідніших районів Нью-Йорка — Південного Бронкса. Згодом єдиною розвагою став кінотеатр, куди його вечорами часто водила мама. Вдень хлопчик переказував захоплюючі сюжети бабусі і вже тоді загорівся любов’ю до кінематографу.
Неблагополучний район вплинув на звички школяра. У 9 років Альфредо спробував першу цигарку, а в 13 років почав випивати та курити траву. Від важких наркотиків його вберегла смерть двох близьких друзів, які померли від передозування. На щастя, хлопець звернув зі слизької доріжки і вступив до відомої школи виконавчих мистецтв імені Фьорелло Ла Гуардія в Нью-Йорку. При цьому він закинув навчання у звичайній школі та завалив усі іспити у випускному класі за винятком англійської. Це стало приводом для сварки з матір’ю, після якої він пішов із дому. Щоб оплатити заняття в акторській школі, хлопець брався за будь-який підробіток. На той час Альфредо Пачіно працював посильним, прибиральником, офіціантом, листоношею і навіть влаштовував з другом театральні сценки на вулиці, пускаючи по колу капелюх для пожертвувань.
За деякий час актор-початківець приєднався до студії Херберта Бергхофа, де навчався акторській майстерності. У 1966 році, після безлічі невдалих спроб Альфредо Пачіно пройшов прослуховування в Акторську студію на Манхеттені. Вже за рік юнак отримав перші театральні ролі. Спочатку він виступав у бостонському театрі Charles Playhouse, отримуючи лише $125 на тиждень, а пізніше потрапив на Бродвей та кіноекран.
Аль Пачіно прославився ролями гангстерів — Майкла Корлеоне у трилогії «Хрещений батько» та Тоні Монтана у фільмі Браяна Де Пальма «Обличчя зі шрамом» (1983). Окрім того, він знімався у фільмах «Дім Gucci» (2021), «Одного разу в Голлівуді» (2019), «Право на вбивство» (2008), «Тринадцять друзів Оушена» (2007).
Рене Зеллвегер (1969), американська актриса та продюсерка, володарка двох «Оскарів».
Майбутня зірка Голівуду виросла у сім’ї мігрантів. Її батько був родом зі Швейцарії і заробляв у США ремонтом електротехніки, а мати — норвежка — працювала медсестрою-доглядальницею. Під час навчання у школі Рене відвідувала драматичну студію та мріяла взяти участь в Олімпійських іграх. Щоб здійснити бажане, вона займалася легкою атлетикою та гімнастикою. Однак, отримавши травму, Рене довелося відмовитись від спортивної кар’єри. Тоді вона зосередилася на іншому захопленні. Дівчина закінчила Техаський університет, отримавши ступінь бакалавра мистецтв у галузі кіно, радіо та телебачення. Щоб добрати години з літератури, необхідні для отримання диплома, Рене Зеллвегер записалася в театральну студію. Саме це згодом стало її професією.
На початку кар’єри їй доводилося грати малопомітні ролі у непопулярних фільмах. Так, акторський дебют Рене Зеллвегер відбувся у фільмі «Під кайфом і в сум’ятті» (1993) з молодими Меттью МакКонахі та Беном Аффлеком. У цьому фільмі актриса навіть не мала слів, вона лише з’явилася в одній зі сцен у блакитному пікапі.
Публіка ж помітила її після виходу спортивної мелодрами «Джеррі Макгуайєр» (1996), а світову популярність їй принесла головна роль у серії фільмів «Щоденники Бріджіт Джонс». Окрім того, Рене Зеллвегер знімалася у фільмах «Джуді» (2019), «Холодна гора» (2003), «Чикаго» (2002).
26 квітня
Ченнінг Татум (1980), американський актор, продюсер та модель.
У підлітковому віці хлопець мріяв бути спортсменом, тому займався бейсболом, легкою атлетикою, футболом, регбі та навіть захоплювався кунг-фу. Намагаючись знайти власний шлях, Ченнінг Татум встиг попрацювати будівельником, іпотечним брокером, продавцем одягу, помічником ветеринара та танцівником у стрип-клубі.
Пізніше Татум потрапив до модельного бізнесу. Статний і привабливий юнак привернув увагу багатьох модельних агенцій, тому дуже скоро його зображення з’явились на обкладинках журналів Men`s Health, Vogue, Contents, Elegance Magazine. Він брав участь у зйомках рекламних роликів для брендів Pepsi, Dolce&Gabbana, American Eagle Outfitters, Emporio Armani.
А ось акторська кар’єра Ченнінга стартувала лише у 2004 році з епізодичної ролі у популярному серіалі «C.S.I.: Місце злочину Майамі». Нині у його фільмографії кілька десятків стрічок, серед яких — «Загублене місто» (2022), «Мерзенна вісімка» (2008), «Супер Майк» (2012).
27 квітня
Саллі Хокінс (1976), британська актриса, лауреатка «Золотого глобуса» та «Срібного ведмедя».
Саллі виросла у творчій сім’ї, оскільки її батьки писали книги для дітей та професійно малювали. Як і багато акторів, вона дебютувала у театрі. Після закінчення Королівської Академії Драматичного Мистецтва в 1998 році Хокінс отримувала пропозиції від провідних британських театрів. На екрані актриса вперше з’явилася у комедійній драмі «Все або нічого» (2002). Світову популярність вона здобула завдяки історичному проекту «Джейн Остін» та комедійній мелодрамі «Безтурботна» (2008). Пізніше вона знімалася у фільмах «Хлопчик на ім’я Різдво» (2021), «Форма води» (2017), «Пригоди Паддінгтона» (2014), «Мрія Кассандри» (2007).
28 квітня
Ферруччо Ламборгіні (1916-1993), італійський автопромисловець, творець елітних автомобілів спортивного класу.
Під час Другої світової війни Ферруччо служив механіком у ВПС, де спеціалізувався на повітряно-реактивних двигунах. Пізніше він почав переробляти військову техніку для потреб сільського господарства та успішно випускав трактори для італійських фермерів. У той же час він був палким шанувальником спорткарів. Якось Ламборгіні помітив технічний недолік у своїй Ferrari і звернувся до засновника компанії Енцо Феррарі. Між ними стався конфлікт, після чого Ламборгіні вирішив створити власну машину.
Витративши цілий статок, він побудував автозавод на околицях Болоньї і найняв найкращих конструкторів Феррарі. У 1963 році італієць представив свою першу машину Lamborghini 350 GT, яка мала фурор серед автомобілістів. Через дев’ять років Ферруччо Ламборгіні продав частку в компанії з автовиробництва і решту життя провів у подорожах та вирощуючи виноград.
Пенелопа Крус (1974), іспанська актриса та модель, володарка премій «Оскар» та BAFTA.
Батьки назвали майбутню актрису на честь вірної дружини героя давньогрецького епосу царя Ітаки Одіссея. З чотирьох років Пенелопа займалася балетом, що згодом допомогло їй у акторській кар’єрі.
Вже в 18 років актриса дебютувала на великому екрані у фільмі «Шинка, шинка» (1992). Партнером на знімальному майданчику для Пенелопи Крус став актор Хав’єр Бардем, який через 18 років став її чоловіком. У фільмографії Пенелопи Крус — кілька десятків стрічок, серед яких «Код 355» (2022), «Паралельні матері» (2021), «Вбивство у «Східному експресі» (2017), «Ескобар» (2017), «Вікі Христина Барселона »(2008). Актриса стала музою відомого режисера Педро Альмодовара і знімалася у кількох його фільмах.
29 квітня
Деніел Дей-Льюїс (1957), британо-ірландський актор, лауреат премій «Оскар» та «Золотий глобус».
Деніел походить з артистичної родини. Його дід по материнській лінії був відомим продюсером, він працював на найстарішій у світі кінокомпанії Gaumont і став одним із засновників Британської кіноакадемії (BAFTA). Мати була актрисою, а батько — поетом. Сам Дені у підлітковому віці вирізнявся буйною вдачею, через що хлопцю довелося змінити не одну школу. В одному з навчальних закладів він відкрив для себе одразу три захоплення: деревообробку, акторське мистецтво та рибалку.
Деніел Дей-Льюїс прославився не лише своїми кіногероями, а й завдяки оригінальному підходу до підготовки. Наприклад, щоб зіграти паралізованого художника Крісті Брауна у фільмі «Моя ліва нога» (1989), він кілька місяців спілкувався з людьми з інвалідністю і сам пересувався в інвалідному візку. Навіть під час зйомок актор відмовлявся виконувати дії, які були не під силу Крісті Брауну, тому помічники буквально носили його на руках і годували з ложечки. Щоб зіграти у фільмі «Нестерпна легкість буття» (1988) він вивчив чеську мову, оскільки події твору відбуваються у Празі.
Перед зйомками у фільмі «Останній з могікан» (1992) Деніел кілька місяців прожив у лісовій глушині та копіював спосіб життя американських індіанців XVIII століття. Він не ходив за продуктами до супермаркету, натомість рибалив, полював та самостійно свіжував туші тварин. За цей час він видовбав каное, а також навчився метати томагавк і влучно стріляти з рушниці на бігу. Для драми «В ім’я батька» (1993), в якій герой Дей-Льюїса потрапив у в’язницю за неправдивим обвинуваченням, він скинув понад 20 кілограмів і дві доби просидів у одиночній камері без їжі та води. Під час підготовки до фільму «Боксер» (1997) актор три роки займався боксом, і, на думку режисера, міг би виходити в ринг проти професіоналів. А на зйомках «Лінкольна» (2012) вимагав звертатися до нього, називаючи «пане президенте».
Ума Турман (1970), американська актриса та модель.
Акторку назвали на честь індуїстської богині, оскільки її батько захоплювався східними релігіями. Розуму в перекладі означає «не страждати». Мабуть, таким чином батьки намагалися запрограмувати її на щасливе життя, проте сама Ума такої креативності не оцінила і довго соромилася свого імені, воліючи представлятися прозаїчніше — Дайана. А ось подорослішавши, Турман, навпаки, пишалася своїм іменем.
Вже у 15 років вона визначилася з професією та йшла назустріч до мрії. Ума приїхала підкорювати Нью-Йорк із 300 доларами в кишені. У вільний від походів на кастинги час вона працювала посудомийкою та іноді перебивалася ролями другого плану. Після виходу на екрани фільму «Пригоди барона Мюнхгаузена» (1988), її помітили режисери та запросили зіграти головну роль у стрічці «Джонні, будь добрим» (1988). А ось приголомшлива популярність прийшла до актриси після зйомок у фільмах Квентіна Тарантіно «Кримінальне чтиво» (1994) та «Вбити Білла» (2003, 2004). Окрім того, у її фільмографії — десятки стрічок, серед яких «Кімната вбивств» (2023), «Будинок, який збудував Джек» (2018), «Шеф Адам Джонс» (2015), «Милий друг» (2012).
30 квітня
Ларс фон Трієр (1956), датський кінорежисер, сценарист, актор та продюсер, лауреат премії «Сезар».
Майбутній режисер виріс у Копенгагені (Данія) у сім’ї з вельми вільними звичаями. Він зізнавався, що батьків не турбувало, чим він зайнятий: пішов до школи чи напився. Окрім того, вони часто брали школяра до нудитського табору. Ларс не міг дотримуватися суворих шкільних правил, тому навчальний заклад так і не закінчив. Тяга до кінематографу з’явилася в нього ще у 11 років. Тоді він створив мультик тривалістю лише кілька хвилин. Пізніше фон Трієр намагався вступити до Копенгагенської кіношколи, що йому вдалося лише з другої спроби та після протекції дядька, який влаштував племінника редактором у кінофонд Данії.
Офіційний дебют Ларса фон Трієра в кіно відбувся наприкінці 1970-х років, коли він зняв короткометражку «Картини звільнення». А першим фільмом, який відкрив двері у велике кіно, став «Елемент злочину» (1984), де Ларс виступив у кількох іпостасях: актора, сценариста та режисера. У кіносвіті за Ларсом закріпилося реноме скандаліста та майства епатажу. Він зняв фільми «Будинок, який збудував Джек» (2018), «Меланхолія» (2011), «Догвілль» (2003), «Танцююча у темряві» (2000).
У 2011 році під час Каннського фестивалю Ларс фон Трієр заявив про прихильність до естетики нацизму, за що його оголосили персоною нон грата.
Галь Гадот (1985), ізраїльська актриса та модель.
Зірка екрану виросла в Ізраїлі. Завдяки природній красі, у 18 років вона здобула титул «Міс Ізраїль» та отримала право представляти країну на конкурсі краси «Міс Всесвіт» в Еквадорі. Там вона стала однією з 15-ти фіналісток і після повернення з конкурсу зайнялася модельною кар’єрою — знімалася в рекламі брендів і брала участь у фотосесіях для журналів. За законами Ізраїлю, Галь призвали до армії. В армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) вона два роки служила фітнес-інструктором, а після демобілізації вирішила будувати акторську кар’єру.
Так, вона стала учасницею реаліті-шоу «Гарне життя», в якому шість юних моделей виборювали головний приз — контракт із нью-йоркською модельною агенцією. Окрім подіумів, красуня ходила на акторські кастинги та дебютувала на екрані в екшені «Форсаж 4». Пізніше вона знімалася у фільмах «Білосніжка» (2024), «Кам’яне серце» (2023), «Смерть на Нілі» (2022), «Диво-жінка 1984» (2020), «Ліга справедливості» (2017), «Бетмен проти Супермена: На зорі справедливості» (2016), «Шпигуни по сусідству» (2016).
