Божественний поцілунок

У одному гірському аулі існує легенда. Коли народжується дитина, її цілує Бог. Поцілує Бог дитя в уста — і воно виросте чудовим оратором, поцілує в руки — виросте майстром на всі руки.

Тож давайте вип’ємо за іменинника, бо навіть сам Бог не знає, куди він поцілував цю талановиту й дорогоцінну у всіх сенсах людину.

Молла, віслюк та людські розмови

Одного разу Моллі разом із сином довелося вирушити до сусіднього села. Він посадив сина на віслюка, а сам пішов пішки. Через якийсь час їм зустрілися люди і хтось із них сказав:
— Дивіться, літня людина йде пішки, а молода їде.
Молла зсадив сина з сідла, а сам поїхав верхи. Незабаром їм зустрівся цілий натовп людей, один із них, подивившись на Моллу та його сина, сказав:
— Подивіться на них! Здоровенний чоловік сидить на віслюку, а маленький плететься пішки.
І знову Молла зліз з віслюка, пустив його попереду, а сам із сином пішов пішки. Пройшли вони трішки і знову зустріли людей. Один із них сказав:
— Подивіться на них, подивіться на них! Віслюк іде порожняком, а вони б’ють собі ноги.
Тут Молла сів на віслюка і посадив поряд сина. Проїхали вони ще трохи, і ще раз зустріли кількох людей, і ті почали сміятися.
— Подивіться на них! Удвох залізли на віслюка, бідолаха і дихнути не може.
Молла потихеньку зліз з віслюка, зняв із нього сина, взяв тварину на плечі і сказав:
— Здається, тільки так я зможу позбутися пересудів цих людей.

Тож вип’ємо ж за те, щоб ми ніколи не звертали уваги на розмови сторонніх, а впевнено йшли своєю дорогою!

Падаюча зірка

У Грузії кажуть, що людина, яка побачила зірку, що падає з неба, буде щасливою як ніхто інший. Так вип’ємо за іменинницю і побажаємо їй побачити не одну, а дві падаючі зірки.

Про вміння зберігати мовчання

Грузинська мудрість свідчить, що людині потрібно два роки, щоб навчитися говорити, і п’ятдесят років, щоб навчитися мовчати.

Наш дорогий ювіляр довів, що цей життєвий урок він вивчив на відмінно. Тож вип’ємо за його здоров’я та довголіття!

Різниця між самцем та чоловіком

Існує грузинський анекдот: Дівчина запитує у служителя зоопарку:
— Скажіть, будь ласка, ця мавпа — чоловік чи жінка?
Грузин, що стоїть поруч, відповідає:
— Дівчино, це самець! Чоловік — це той, у кого є гроші!

Вип’ємо ж за нашого іменинника — справжнього чоловіка в будь-якому розумінні!

Три дари від чарівника

Якось до одного грузинського царя, який прославився своїми добрими справами, прийшов добрий чарівник і приніс йому три безцінні дари. Він сказав цареві такі слова:
— Перший мій дар — це здоров’я. Будь же ти міцним, могутнім і непідвладним хворобам. Другий мій дар — забуття, яке позбавить твою пам’ять страхів, прикростей та бід минулих. Нехай вони більше не обтяжують твою душу. Третій мій дар — інтуїція, яка завжди підкаже правильний вихід із ситуації.

Сьогодні я, як цей чарівник, бажаю нашому дорогому ювіляру найміцнішого здоров’я, забуття та інтуїції, яка вестиме його правильним шляхом!

Про вибір власного шляху

Один хлопець жив у селі біля підніжжя скелястих гір та крутого повороту річки. Все в нього було добре, він був здоровий і сильний, та й розум мав неабиякий. Єдине не знав, чим йому займатися.

Побачить, як з полювання сусід приходить зі здобиччю, дістане батьківську рушницю, збере спорядження і піде полювати. А дорогою побачить, як рибалить інший сусід, сяде на березі, змайструє вудку, закине в річку і чекає, як тут з базару повертається третій сусід із багатою виручкою.

Так вип’ємо ж за те, щоб кожен знаходив свій шлях сам, а не сліпо наслідував чужому прикладу!

Нахабний Осел та каменоломня

В одному гірському аулі жив Осел. З господарем йому пощастило: той його годував, напував і сильно роботою не завантажував. І все було б чудово, проте осляча порода частенько брала своє. Іде Осел, і легко йому й добре, та от стане посеред дороги та й упреться просто так. Господар все менше і менше йому доручає, а вперта тварина нахабнішає з кожним днем. Не витримав такого джигіт і продав худобу на каменоломні. Уже там і працювати довелося тяжко, і не впертись — батіг напоготові.

Так вип’ємо ж за те, щоб нам вдавалося вчасно приборкувати власний норов і не відлякувати щастя.

Витоки та гірська річка

Кажуть, що навіть найбурхливіша гірська річка бере свій початок з невеликого мирного джерела. І що через те, що на шляху цього струмка зустрічаються ущелини, скелі та урвища, він перетворюється на стрімкий потік, який іноді несе загибель.

Тож давайте вип’ємо за те, які б перешкоди не траплялися на нашому шляху, ми завжди пам’ятали, якими були на самому початку і про мету, до якої прагнули!

Кохання — полум’я

У мудреця запитали:
— Чому буває, що у людей кохання минає?
— Тому що кохання — це полум’я, в яке постійно треба підкидати вугілля!