Молла, віслюк та людські розмови

Одного разу Моллі разом із сином довелося вирушити до сусіднього села. Він посадив сина на віслюка, а сам пішов пішки. Через якийсь час їм зустрілися люди і хтось із них сказав:
— Дивіться, літня людина йде пішки, а молода їде.
Молла зсадив сина з сідла, а сам поїхав верхи. Незабаром їм зустрівся цілий натовп людей, один із них, подивившись на Моллу та його сина, сказав:
— Подивіться на них! Здоровенний чоловік сидить на віслюку, а маленький плететься пішки.
І знову Молла зліз з віслюка, пустив його попереду, а сам із сином пішов пішки. Пройшли вони трішки і знову зустріли людей. Один із них сказав:
— Подивіться на них, подивіться на них! Віслюк іде порожняком, а вони б’ють собі ноги.
Тут Молла сів на віслюка і посадив поряд сина. Проїхали вони ще трохи, і ще раз зустріли кількох людей, і ті почали сміятися.
— Подивіться на них! Удвох залізли на віслюка, бідолаха і дихнути не може.
Молла потихеньку зліз з віслюка, зняв із нього сина, взяв тварину на плечі і сказав:
— Здається, тільки так я зможу позбутися пересудів цих людей.

Тож вип’ємо ж за те, щоб ми ніколи не звертали уваги на розмови сторонніх, а впевнено йшли своєю дорогою!