Зіркові іменинники: хто народився у жовтні. Частина 2
Наприкінці жовтня народились мільярдер Білл Гейтс, співачка Кеті Перрі та репер Емінем. Окрім того, в цей період День народження святкують актори Емілія Кларк, Раян Рейнольдс, Зак Ефрон, Жан-Клод Ван Дамм, Вайнона Райдер та Джулія Робертс. Sara-fun.com зібрав цікаві факти про життя та кар’єру зіркових іменинників.
Читайте початок матеріалу Зіркові іменинники: хто народився у жовтні. Частина 1
16 жовтня
Тiм Роббінс (1958), американський актор, кінорежисер, сценарист, продюсер, лауреат премій «Оскар» та «Золотий глобус».
Роббінс з дитинства мріяв стати актором, проте батько наполіг, щоб той вступив до державного Нью-Йоркського університету. Там Тім практично не вчився, проводячи час на безкінечних студентських вечірках. Через два роки веселощів хлопець вирішив взятися за розум, перевівся до Каліфорнійського університету, де вивчав театральне мистецтво. Закінчивши виш з відзнакою, він приєднався до трупи авангардного театру, а паралельно брав участь у зйомках.
На початку кар’єри йому пропонували лише ролі в масовці. Коли ж на екрани вийшов фільм «Кращий стрілок» (1986), Тіма почали впізнавати на вулицях, а проривом у його акторській кар’єрі став фільм «Побіг з Шоушенка» (1994), який приніс світову популярність. Після цього актора почали частіше запрошувати на зйомки. У його фільмографії — десятки робіт. Серед них — стрічки «Темні води» (2019), «Ідеальний день» (2015), «Викради мою дружину» (2013), «Зелений ліхтар» (2011), «Війна світів» (2005), «Таємнича ріка» (2003), «Сходи Якова» (1990), а також серіали «Бункер» (2023), «Касл-Рок» (2019), «Тут і зараз» (2018).
17 жовтня
Емінем, справжнє ім’я — Маршалл Брюс Меттерс (1972), американський репер, музичний продюсер, композитор та актор.
Майбутній репер народився в родині музикантів. Проте його дитинство було непростим: батько залишив сім’ю, коли Маршаллу було кілька місяців, а мати, яка мала проблеми зі здоров’ям, часто переїжджала разом із двома синами. У школі він стикався з глузуванням та відчуттям ізоляції, тому єдиним порятунком для нього стали музика та культура хіп-хопу.
Свої перші кроки Емінем робив на аматорських реп-батлах у клубах Детройта, де швидко здобув репутацію талановитого й зухвалого виконавця. У 1996 році він випустив дебютний альбом Infinite, який не мав великого успіху, але допоміг відточити стиль. Справжній прорив стався після знайомства з продюсером Доктором Дре, який звернув на нього увагу після виходу міні-альбому The Slim Shady EP (1997). Спільна робота привела до релізу альбому The Slim Shady LP (1999), що приніс Емінему першу премію «Греммі».
Обирайте привітання на всі випадки життя
Згодом він став одним із найуспішніших і найвпливовіших реперів світу. Його альбоми The Marshall Mathers LP (2000) та The Eminem Show (2002) побили рекорди продажів і закріпили за ним статус суперзірки. У 2002 році Емінем зіграв головну роль у фільмі «8 миля», де значною мірою розповів історію власного життя. Саундтрек Lose Yourself приніс йому «Оскар», зробивши його першим репером, удостоєним цієї нагороди.
Попри славу, Емінем не приховував боротьби з особистими проблемами — залежностями, депресією та труднощами в родині. Однак саме відвертість і вміння перетворити власний досвід на музику зробили його голосом цілого покоління. Сьогодні він продовжує записувати альбоми, виступати та залишатися однією з найвпізнаваніших фігур в історії хіп-хопу.
Фелісіті Джонс (1983), англійська акторка.
Зацікавлення акторством у Фелісіті з’явилося ще у шкільні роки: вона грала в театральних постановках і брала участь у радіопередачах. Перші кроки у професії вона зробила ще підлітком. У 12 років отримала роль у телесеріалі «Найгірша відьма» (1998). Пізніше Джонс навчалася в коледжі Ворчестер при Оксфордському університеті, де вивчала англійську літературу і паралельно продовжувала працювати в театрі та кіно.
Справжній успіх прийшов до Фелісіті Джонс після виходу фільму «Всесвіт Стівена Гокінга» (2014), де вона зіграла дружину відомого фізика Джейн Гокінг. Ця робота принесла акторці номінації на «Оскар» і «Золотий глобус». Окрім того, вона знімалася у фільмах «Сни потягів» (2025), «Останній лист від твого коханого» (2021), «Аеронавти» (2019), «За статевою ознакою» (2018), «Бунтар-один. Зоряні війни: Історії» (2016), «Голос монстра» (2016), «Інферно» (2016), «Правдива історія» (2015), «Як вийти заміж за мільярдера» (2011).
18 жовтня
Жан-Клод Ван Дамм, справжнє ім’я — Жан-Клод Каміль Франсуа Ван Варенберг (1960), американський актор бельгійського походження, майстер бойових мистецтв, сценарист, кінорежисер.
У дитинстві Жан-Клод ріс хворобливим і худорлявим хлопчиком, носив окуляри з товстими лінзами й постійно сутулився. Однак у 10 років усе змінилося, коли батько привів його в секцію карате, щоб прищепити любов до спорту й показати дух суперництва. Водночас Ван Дамм п’ять років відвідував студію класичного балету, що теж дало свої плоди, адже балет — один із найскладніших видів фізичної підготовки. У 16 років він почав виступати на змаганнях, де швидко заявив про себе як про талановитого й витривалого бійця, та здобув чорний пояс із карате. Наприкінці 1970-х Ван Дамм кілька разів ставав переможцем і призером європейських турнірів із карате. Він провів 22 професійні поєдинки, з яких 20 виграв, а 2 завершилися технічною поразкою.
У рідній Бельгії він відкрив власний спортивний клуб, де викладав карате, бодибілдинг і аеробіку. Проте амбіції не обмежувалися спортом: продавши тренажерний зал, Ван Дамм вирушив до США підкорювати світ кіно. Перші роки в Голлівуді були непростими — він працював водієм, вишибайлом та навіть доставником піци, паралельно відвідуючи кастинги та вдосконалюючи акторські навички. Зусилля зрештою увінчалися успіхом, і у 1986 році на екрани вийшла стрічка «Не відступати й не здаватися», де він виконав роль бійця Івана Крашинського.
Читайте також. Красиві тости до Дня народження
А от світову славу молодому акторові приніс фільм «Кривавий спорт» (1988). Згодом Ван Дамм знявся в десятках бойовиків, серед яких «Кікбоксер» (1989), «Подвійний удар» (1991), «Універсальний солдат» (1992), «Легіонер» (1998), «Пекло» (1999). Його візитівкою на екрані стали фірмові шпагати та сцени рукопашних боїв. Ван Дамм став одним із символів бойовиків 1990-х, а його фільми збирали багатомільйонну аудиторію по всьому світу.
Попри складні періоди в житті, зокрема проблеми із залежностями та шлюби, що завершувалися розлученнями, Ван Дамм завжди повертався до роботи. Згодом він спробував себе й у більш іронічних проектах, зігравши самого себе у фільмі «Ж. К. В. Д.» (2008), який здобув визнання критиків. Сьогодні Жан-Клод Ван Дамм продовжує зніматися й брати участь у нових проектах, залишаючись однією з найвідоміших постатей в історії бойових мистецтв і світового кіно.
Зак Ефрон, повне ім’я — Закарі Девід Олександр Ефрон (1987), американський актор та співак.
Помітивши в сина вокальний талант, батьки дуже рано відвели його на уроки співу та фортепіано. Вперше на сцену Зак потрапив у ранньому дитинстві. У чотири роки він грав невеликі ролі в шкільних постановках, а в 11 пройшов кастинг у спектакль «Циганки», який йшов у театрі Арройо-Гранде. Коли Заку виповнилося 13 років, викладачка драми в театральній школі запропонувала йому поїхати в Лос-Анджелес, щоб познайомитися з її агентом. Це кардинально змінило його життя, яке перетворилось на нескінченні поїздки на кастинги. Зака Ефрона в поїздках до Голлівуду завжди супроводжувала мама, і зусилля обох увінчалися успіхом.
Спочатку хлопцю діставалися епізодичні ролі, а згодом його почали затверджувати грати головних персонажів. Наразі в його фільмографії — понад чотири десятки ролей у фільмах і серіалах. Серед них — стрічки «Сімейна справа» (2024), «Рікі Стенкі» (2024), «Справжнє золото» (2022), «Красивий, поганий, злий» (2019), «Навеличніший шоумен» (2017), «Рятувальники Малібу» (2017), «Весільний погром» (2016), «Сусіди. На стежці війни» (2014), «Цей незручний момент» (2014), «Подвійне життя Чарлі Сан-Клауда» (2010), «Класний мюзикл» (2006).
19 жовтня
Евандер Голіфілд (1962), американський боксер-професіонал, який виступав у важкій ваговій категорії. Має прізвисько Real Deal (часто перекладають як «Реально крутий»). Саме йому Майк Тайсон під час поєдинку відкусив мочку вуха.
Зірка американського боксу був найменшим у багатодітній родині, де батьки виховували дев’ятьох дітей. Евандер ріс спокійним хлопчиком із м’яким характером. У ранньому дитинстві батьки почали водити його на різні спортивні секції, і найбільше йому сподобався бокс. Вже у 13 років Голіфілд пройшов кваліфікацію для участі у перших юнацьких Олімпійських іграх, а через два роки він став чемпіоном Південно-Східного регіону. Весь цей час хлопця тренував Картер Морган. Коли боксерові було 16 років, тренер помер, що стало для нього великим потрясінням, він навіть хотів покинути це заняття. У результаті Голіфілд вирішив, що таким чином лише образить пам’ять вчителя, тож продовжив тренування.
У 1983 році він виступав на Панамериканських іграх у Каракасі, де завоював срібну медаль. За рік Евандер взяв «бронзу» на Олімпіаді у Лос-Анджелесі. Тоді ж стартувала його професійна кар’єра у рингу. До 2021 року Евандер провів 57 боїв, з яких 44 виграв. При цьому 29 перемог спортсмен здобув нокаутом. Він став єдиним чотириразовим чемпіоном світу у суперважкій вазі, а також першим, кому вдавалося взяти титул абсолютного чемпіона у різних вагових категоріях.
20 жовтня
Вігго Мортенсен (1958), датсько-американський актор, письменник, фотограф та художник.
Дитинство актора пройшло у роз’їздах, оскільки родина часто змінювала місце прописки. Народився Вігго у Нью-Йорку (США), потім Мортенсени переїхали до Данії, а звідти — до Аргентини. Часта зміна локацій дозволила хлопцеві стати поліглотом. Він вільно розмовляє англійською, іспанською і датською, а також володіє французькою, шведською та норвезькою. Після закінчення школи Вігго Мортенсен вивчав іспаністику та політику в Університеті Св. Лаврентія. Не знаючи, чим займатися, хлопець жив в Іспанії, де працював водієм вантажівки та продавцем квітів. У 1982 році він остаточно вирішив, що хоче стати актором і повернувся до США.
Читайте також. Свята жовтня: що відзначають в середині осені
Першою кінороботою Вігго Мортенсена мав стати фільм Вуді Аллена «Пурпурова троянда Каїра» (1985), проте під час монтажу всі сцени з ним вирізали. Тож вперше глядачі побачили актора у стрічці «Свідок» (1985), де йому дісталася невелика роль. У середині 1990-х він найчастіше виступав у амплуа героя-коханця та знімався переважно у романтичних мелодрамах. Проривом у кар’єрі Мортенсена став фільм «Солдат Джейн» (1997), а світову популярність акторові принесла роль Арагорна у кінотрилогії «Володар кілець». Вігго Мортенсен знімався також у фільмах «Мертцям не боляче» (2023), «Тринадцять життів» (2022), «Зелена книга» (2018), «Капітан Фантастик» (2016), «Небезпечний метод» (2011), «Порок на експорт» (2007).
21 жовтня
Кім Кардаш’ян, повне ім’я — Кімберлі (1980), американська фотомодель, актриса, зірка реаліті-шоу «Сімейство Кардаш’ян».
Майбутня зірка екрану народилася в Лос-Анджелесі (США) у родині успішного адвоката вірменського походження Роберта Кардаш’яна та світської левиці Кріс Дженнер. Пізніше її вітчимом став атлет та олімпійський чемпіон Брюс Дженнер. Кім росла в оточенні брата та чотирьох сестер. Сімейство Кардаш’ян прославилося завдяки реаліті-шоу Keeping Up with the Kardashians, яке вийшло на екрани у 2007 році.
Проте популярність Кімберлі почала формуватися на початку 2000-х. Якось вона познайомилася з дружиною боксера Рея Шугара, який був другом її батька. У дівчини була величезна вбиральня, але вона не вміла гарно одягатися на червону доріжку, куди часто супроводжувала чоловіка. Кім запропонувала їй упорядкувати речі та все зайве виставила на продаж. Кардаш’ян швидко здобула славу стиліста і стала персональною асистенткою спадкоємиці однойменно імперії Періс Хілтон.
Читайте також. ТОП-20 найкращих привітань із минулим Днем народження
У 2006 році сестри Кардаш’ян відкрили перший бутік Dash, покупцями якого стали знамениті друзі батьків. А через рік Кім знялася для журналу «Плейбой» і уклала контракт із популярним виробником одягу, ставши обличчям компанії. З того часу вона бере участь у показах та рекламних кампаніях численних модних брендів, серед яких Quick Trim, Kotex та Sketchers.
Кім Кардаш’ян вже тричі офіційно була одружена, але всі шлюби розпалися. Перші офіційні стосунки у зірки були з музичним продюсером Джеймоном Томасом, їхній шлюб протримався чотири роки. Другий шлюб — із нападником баскетбольної команди «Нью-Джерсі Нетс» Крісом Хамфрісом — протримався лише 72 дні. Найдовше Кім була у відносинах із третім чоловіком — репером Каньє Вестом. Вони прожили разом близько 10 років та виховували чотирьох дітей. Після розлучення діти залишилися з Кім, а Каньє купив будинок навпроти, щоби частіше з ними бачитися.
22 жовтня
Катрін Денев, ім’я при народженні — Катрін Фаб’єн Дорлеак (1943), французька акторка та співачка, володарка премій «Сезар».
Катрін виросла в Парижі в родині акторів Моріса Дорлеака та Рене Сімоно. Атмосфера театру й кіно оточувала її з дитинства: батьки грали на сцені, а старша сестра Франсуаза Дорлеак стала відомою французькою акторкою. Перші власні кроки в кіно Катрін зробила в підлітковому віці, з’явившись у епізодичних ролях. А справжнє визнання прийшло до неї після виходу на екрани фільму «Шербурзькі парасольки» (1964). Стрічка отримала «Золоту пальмову гілку» в Каннах і зробила Денев символом французького кінематографа.
У другій половині 1960-х Катрін співпрацювала з режисером Романом Поланскі, виконавши головну роль у психологічному трилері «Відраза» (1965). Ця робота закріпила за нею амплуа акторки, здатної передавати складні внутрішні переживання. Згодом були ролі у фільмах «Денна красуня» (1967) та «Трістан» (1970), які утвердили її в статусі зірки світового рівня. За довгу кар’єру Катрін Денев знялася більш ніж у сотні фільмів. Вона двічі здобувала премію «Сезар» — за роботи у стрічках «Останнє метро» (1980) та «Індокитай» (1992), остання також принесла їй номінацію на «Оскар».
Окрім акторської діяльності, Денев відома і як співачка: у 1960-1970-ті вона записувала пісні та працювала із Сержем Генсбуром.
Джефф Голдблум (1952), американський кіноактор.
У зірки Голлівуду — єврейське коріння. Його дід по батьківській лінії мігрував у США з Білорусі ще перед Першою Світовою війною, змінивши при цьому прізвище Поварчик на Голдблум, а дід по материнській лінії був родом із Золочева (Львівська область), який на той час входив до складу Австро-Угорщини.
Ставши актором, Джеффрі фактично втілив юнацькі мрії своїх батьків, які обрали прикладні професії — терапевта та дикторки на радіо. Сам Голдблум почав проявляти інтерес до акторства ще у дев’ятирічному віці, коли ж побував на уроках акторської майстерності у літньому таборі, то твердо вирішив зробити це своєю професією. Пізніше він зізнавався, що, зростаючи в сім’ї ортодоксальних євреїв, щодня звертався до Всевишнього із проханням втілити його мрію у життя. При цьому, ставши відомим актором, Джефф оголосив себе атеїстом.
Акторський дебют Джеффа Голдблума відбувся на театральній сцені, а у кіно він почав зніматися у 1970-ті. Тоді йому діставалися епізодичні ролі.
А ось популярність Голдблуму приніс фільм «Муха» (1986). Пізніше він знімався у стрічках «Світ юрського періоду: Панування» (2022), «Тор: Раґнарок» (2017), «Мордекай» (2015), «Готель «Гранд Будапешт» (2014), «День незалежності» (1996).
23 жовтня
Раян Рейнольдс (1976), канадський актор кіно і телебачення, кінопродюсер.
Раян виріс у Ванкувері в родині колишнього поліцейського та продавчині. Крім нього, батьки виховували ще трьох старших синів. У дитинстві він був замкненою й тривожною дитиною, але рано зрозумів, що сміх може зняти будь-яку напругу. Пізніше в інтерв’ю Рейнольдс зізнавався, що гумор став для нього способом виживання — у домі панувала сувора дисципліна, і, як він казав, «якщо вдавалося розсмішити батька, день можна було вважати врятованим».
На акторську стежину Раян ступив ще дитиною. У третьому класі він уперше вийшов на сцену у шкільній виставі, а підлітком грав у популярному молодіжному серіалі «П’ятнадцятирічні» (1991–1993). Саме тоді Рейнольдс остаточно визначився з професією, хоча шлях до слави був не легкий.
Читайте также. Про що «розкаже» букет: значення квітів та таємні послання
Після короткого періоду навчання в університеті Рейнольдс переїхав до Лос-Анджелеса (США), де мало не покинув акторство через постійні невдачі. Він згадував, як жив у тісній квартирі та одного дня залишився без єдиного засобу пересування — мотоцикла, який викрали. Переломним моментом став вихід телесеріала «Двоє хлопців, дівчина і піцерія» (1998–2001), що зробив актора впізнаваним, а дотепність і харизма перетворили його на улюбленця публіки.
Пізніше Раян Рейнольдс знімався у фільмах «Дедпул і Росомаха» (2024), «У дусі Різдва» (2022), «Проект „Адам“» (2022), «Персонаж» (2021), «Охоронець кілера» (2017), «Дедпул» (2017), «Мільйон способів втратити голову» (2014), «Похований живцем» (2010), «Просто друзі» (2005), «Король вечірок» (2002).
Окрім акторської кар’єри, Рейнольдс активно займається бізнесом — він володіє часткою компанії з виробництва джину Aviation American Gin і футбольного клубу «Рексем».
Емілія Кларк (1986), британська акторка театру, кіно та телебачення.
Емілія виросла в Лондоні в родині, далекій від гламуру — її батько працював звукорежисером у театрі, а мати займалася бізнесом. Саме завдяки батькові Емілія вперше потрапила за лаштунки сцени й зрозуміла, що хоче стати акторкою. Уже в дитинстві вона знала, що сценічне світло й запах куліс — її стихія. Після закінчення Лондонської академії музики та драматичного мистецтва Кларк почала зніматися у невеликих проектах, не підозрюючи, що незабаром стане однією з найвідоміших акторок світу.
Світова слава прийшла до неї з роллю Дейнеріс Таргарієн у серіалі «Гра престолів» (2011–2019). Та за грандіозним успіхом стояла колосальна особиста боротьба: під час зйомок перших сезонів акторка перенесла два аневризматичні крововиливи в мозок. Вона дивом вижила і згодом заснувала благодійний фонд SameYou, який допомагає людям із травмами головного мозку відновитися й повернутися до життя.
Окрім того, вона знімалася у фільмах «Капсульне покоління» (2023), «Різдво на двох» (2019), «Ган Соло. Зоряні війни: Історії» (2018), «До зустрічі з тобою» (2016), «Дім Гемінґвей» (2013).
Андрій Ярмоленко (1989), український футболіст.
Андрій народився в Ленінграді, де на той час працювали його батьки — уродженці Чернігівської області. Коли хлопчику виповнилося три роки, родина повернулася додому, і саме Чернігів став для майбутнього спортсмена справжньою батьківщиною. Уже в чотири роки Андрій уперше взяв до рук м’яч і невдовзі потрапив до футбольної школи, де швидко проявив свої здібності. Тренування займали весь вільний час, і хоча навчання поступово відійшло на другий план, наполегливість і працелюбність допомогли йому виділитися серед однолітків.
Читайте також. Подарунок за датою народження: поради нумеролога
У 13 років Ярмоленко поїхав до Києва, щоб вступити до академії «Динамо», але перша спроба виявилася невдалою — далеко від дому юний футболіст не витримав навантаження і повернувся до Чернігова. Здавалося, шлях у великий спорт закритий, але Андрій не здався. Він продовжив грати за місцеву команду «Юність», а потім — за «Десну», де й розпочалася його професійна кар’єра. За рік його помітили селекціонери київського «Динамо». Саме там Ярмоленко виріс в одного з найкращих гравців країни, ставши символом клубу і збірної України.
У складі національної команди Андрій Ярмоленко дебютував у 2009 році й одразу забив гол у ворота суперників. З часом він став не лише лідером, а й найкращим асистентом в історії збірної. Його кар’єра продовжилася в Європі: після «Динамо» він виступав за дортмундську «Боруссію», англійський «Вест Гем» та еміратський «Аль-Айн». В інтерв’ю Ярмоленко неодноразово наголошував, що пишається своїм українським корінням і мріє завершити кар’єру на батьківщині.
24 жовтня
Вейн Руні (1985), англійський футболіст, найкращий бомбардир в історії збірної Англії.
Руні зростав у Ліверпулі, у простій робітничій сім’ї. З дитинства він відзначався неймовірною енергією та пристрастю до футболу — грав усюди, де тільки можна було вдарити м’яча. Уже в десять років юного Руні помітили скаути клубу «Евертон», і він почав тренуватися в академії, швидко ставши зіркою юнацьких команд.
У 16 років Вейн дебютував у Прем’єр-лізі й одразу гучно заявив про себе: гол у ворота «Арсенала» зробив його наймолодшим автором гола в історії чемпіонату Англії. Втім за два роки Руні перейшов до «Манчестер Юнайтед» — і саме там став легендою. За 13 років у складі клубу він виграв усі можливі трофеї, включно з Лігою чемпіонів і п’ятьма титулами чемпіона Англії.
Збірна Англії теж не залишилася без рекордів — Вейн став її найкращим бомбардиром усіх часів, забивши 53 голи. Він був відомий не лише потужним ударом і пристрастю до гри, а й вибуховим характером. На полі він завжди грав із максимальною віддачею, а поза полем часто потрапляв у заголовки таблоїдів — через прямолінійність і невгамовну вдачу.
Після завершення кар’єри гравця Руні спробував себе на тренерському шляху — спочатку в клубі «Дербі Каунті», а потім у США та Англії. Попри мінливі результати, він продовжує залишатися символом англійського футболу.
Дрейк, справжнє ім’я — Обрі Дрейк Грем (1986), канадський репер і музичний продюсер.
Обрі виріс у Торонто. Його батько був ударником, який грав із легендарним Джеррі Лі Льюїсом, а мати — учителькою. Дитинство Дрейка минуло між двома культурами: афроамериканською музичною атмосферою батька та єврейськими традиціями матері. Цей контраст пізніше позначився і на його творчості — щирій, мелодійній і різноманітній.
Свою кар’єру він почав зовсім не в музиці — у юності Дрейк грав у популярному канадському серіалі «Деграссі: Наступне покоління», де виконав роль баскетболіста, який опинився в інвалідному візку. Уже тоді він мріяв про сцену і записував перші треки в домашній студії. Його мікстейп So Far Gone (2009) став сенсацією й привів до контракту з лейблом Lil Wayne — Young Money Entertainment.
Сьогодні Дрейк — один із найуспішніших артистів XXI століття. Його альбоми очолюють світові чарти, а хіти на кшталт Hotline Bling, God’s Plan та One Dance стали культурними феноменами. Він неодноразово бив рекорди Spotify, отримав чотири премії «Греммі» й перетворив рідний Торонто на центр музичної карти світу. При цьому Дрейк не обмежується музикою — він володіє власним брендом одягу OVO й активно підтримує канадську молодь, залишаючись для багатьох символом наполегливості та самореалізації.
25 жовтня
Катерина Серебрянська (1977), українська спортсменка, олімпійська чемпіонка (1996), багаторазова чемпіонка світу та Європи з художньої гімнастики.
Майбутня чемпіонка народилася в Сімферополі в сім’ї професійних спортсменів. Її батько, футболіст Олег Серебрянський, грав за «Чорноморець», «Таврію» і «Дніпро», з яким у 1983 році став чемпіоном СРСР. Мати, Любов Дубенко, була майстром спорту з художньої гімнастики та працювала тренеркою. Саме вона вперше привела чотирирічну Катю до спортзалу — і невдовзі дівчинка вже не уявляла свого життя без гімнастики. З восьми років Катерина займалася професійно, а до шкільних років стала майстром спорту та чемпіонкою Європи серед юніорів.
Шлях Серебрянської до олімпійського золота був стрімким. Уже в 1993 році вона стала чемпіонкою світу у вправі зі скакалкою, а до середини 1990-х упевнено закріпилася серед найсильніших гімнасток планети. Пік кар’єри припав на Олімпійські ігри 1996 року в Атланті, де Катерина здобула золото в індивідуальному багатоборстві. До завершення кар’єри у 1998 році Серебрянська незмінно підіймалася на п’єдестал чемпіонатів світу та Європи, підтверджуючи репутацію однієї з найелегантніших гімнасток свого часу.
Після завершення спортивної кар’єри вона почала розвивати дитячу фізичну культуру й разом із матір’ю відкрила в Києві «Студію Серебрянських». Катерина стала кандидатом наук, випустила серію навчальних DVD і книгу «Жіночі секрети, або Будь у формі!».
Кеті Перрі, справжнє ім’я — Кетрін Елізабет Гадсон (1984), американська попспівачка, авторка пісень, акторка.
Кетрін народилася в місті Санта-Барбара (США) в сім’ї протестантського пастора. З дитинства вона співала в церковному хорі, а музику сприймала як частину духовного життя. Батьки не схвалювали світську культуру, тому майбутня зірка вперше почула поппісні лише в підлітковому віці, потай слухаючи радіо у друзів. Тоді ж вона вирішила, що хоче стати співачкою.
У юності Кеті почала виступати в церквах і на християнських фестивалях, а 2001 року випустила свій перший альбом під ім’ям Кеті Гадсон. Проте платівка залишилася непоміченою, і співачка переїхала до Лос-Анджелеса, щоб розпочати професійну кар’єру. Вона змінила сценічне ім’я, узявши дівоче прізвище матері — Перрі, і поступово пробилася у світ попмузики. Справжній успіх прийшов у 2008 році з піснею I Kissed a Girl, яка очолила чарти більш ніж у 20 країнах і зробила її світовою зіркою.
Відтоді Кеті Перрі стала однією з найвідоміших виконавиць свого покоління. Її яскравий імідж, фантазійні кліпи та вміння поєднувати провокаційність із щирістю принесли їй мільйони шанувальників у всьому світі.
Читайте також. Тварина в подарунок: як обрати друга для дитини
Попри гучний успіх, особисте життя артистки не раз ставало предметом обговорення. Після розлучення з британським коміком Расселом Брендом Кеті довго уникала серйозних стосунків, аж поки 2016 року не зустріла актора Орландо Блума. Їхній союз став одним із найобговорюваніших у Голлівуді: закохані пережили розставання, примирення і 2020 року стали батьками доньки Дейзі Дав. Преса не раз писала про можливі розлади, а пара роками спростовувала усі чутки, проте влітку 2025 року вони оголосили про розставання.
Паралельно з музичною кар’єрою Кеті активно займається благодійністю. Вона підтримує проекти, спрямовані на захист прав жінок, розвиток освіти та охорону довкілля. Перрі переконана, що артист повинен використовувати свою славу не лише заради визнання, а й на користь суспільству.
26 жовтня
Гілларі Клінтон (1947), американський політик, сенатор, дружина 42-го президента США Білла Клінтона.
Під час навчання у коледжі Уеллслі Гілларі зацікавилася громадською діяльністю і тоді ж очолила молодіжну організацію «Молоді республіканці Уеллслі». Пізніше — під час навчання на юрфаку Єльського університету — вона познайомилася з майбутнім чоловіком Біллом Клінтоном, що привело її до лав американської політичної еліти.
Одружившись з однокурсником, Гілларі почала активно займатися політикою, допомагаючи чоловікові пробитися у вищі ешелони влади. Вона фактично будувала його політичну кар’єру, завдяки чому Білл Клінтон спочатку став генпрокурором, пізніше — губернатором штату Арканзас, а в 1992 році обійняв посаду президента США і протримався у Білому домі два терміни. У цей час Гілларі стала не лише першою леді США, а й почала активніше брати участь у політичному житті країни. Спочатку вона очолила комітет з реформи охорони здоров’я, через рік переключилася на захист інтересів жінок та дітей США, а також обійняла посаду головного керуючого найбільшої американської компанії-ретейлера Wal-Mart. Бізнес дозволив їй здобути фінансову незалежність від чоловіка і в 1993 році прибуток Хілларі Клінтон склав 250 тисяч доларів.
Після перемоги Барака Обами на президентських виборах, Клінтон зайняла посаду держсекретаря, де проявила себе як жорсткий політик. Після складання повноважень, у світ вийшла книга авторства Клінтон — «Тяжкі часи», в якій вона описала роки перебування в політиці. У 2016 році Хілларі Клінтон програла президентські перегони Дональду Трампу. Через чотири роки жінка-політик стала ректором Університету Квінс у Белфасті.
27 жовтня
Роберто Беніньї (1952), італійський актор, режисер, сценарист, продюсер, лауреат премії «Оскар».
Майбутній актор зростав у маленькому тосканському селі Манчано-ла-Мізерікордія в родині кравчині та різноробочого. Його дитинство було далеким від безтурботного: сім’я жила в бараці без зручностей, а батько, який пережив концтабір Берген-Бельзен, часто розповідав дітям про страшні роки з такою часткою гумору, що вони сміялися, не усвідомлюючи трагізму почутого. Згодом Беніньї з іронією згадував: «Мої батьки подарували мені найкраще в житті — злидні».
У 13 років він вирушив до семінарії у Флоренції, але, не витримавши суворої дисципліни, утік, скориставшись повінню, яка тоді обрушилася на місто. Деякий час працював помічником ілюзіоніста в цирку, а згодом вступив до комерційного інституту, де вперше захопився театром. Саме сцена стала його справжнім покликанням.
Читайте також. Конструктор у подарунок: ТОП-10 найбільших наборів Lego
Першу впізнаваність йому приніс спектакль «Голий король», після якого Беніньї переїхав до Рима і почав активно виступати в театрі. Гумор, енергія та незвичайна манера подачі зробили його помітною постаттю в італійському мистецтві. Уже в 1970-ті він став відомий як політичний комік, здатний перетворювати сатиру на мистецтво.
У 1977 році Роберто дебютував у кіно з фільмом «Берлінгуер, я тебе люблю», а світовий успіх прийшов до нього після виходу стрічки «Життя прекрасне» (1997), де він виступив режисером, сценаристом і актором. Цей фільм, натхненний історіями його батька про концтабір, став одним із найзворушливіших творів про силу любові та людського духу. Картина отримала три премії «Оскар». Згодом Роберто Беніньї зняв фільми «Тигр і сніг» (2005) та «Піноккіо» (2002).
Френсіс Фукуяма (1952), американський філософ, політичний економіст та письменник.
Майбутній політолог виріс у сім’ї японця, який мігрував до США через російсько-японську війну (1904-1905). Дитинство Френсіса пройшло на Манхеттені (Нью-Йорк), коли хлопець був підлітком, сім’я переїхала до Пенсильванії. Свого часу Фукуяма навчався у Корнеллському університеті, де здобув ступінь бакалавра мистецтв зі спеціалізацією на античності, пізніше вивчав літературознавство в аспірантурі Єльського університету та політологію у Гарварді.
На початку 1980-х Фукуяма влаштувався до Держдепартаменту США, де займався близькосхідною політикою, європейськими військово-політичними питаннями та порадологією. Світова слава прийшла до нього після публікації статті «Кінець історії?». На тлі перебудови в СРСР автор есе заявив, що західна модель демократії перемогла у холодній війні, і це набуло широкого резонансу. Отримавши вигідну пропозицію від видавництва, Фукуяма звільнився з держслужби та сів писати книжки. У 1992 році він опублікував першу працю «Кінець історії та остання людина», в якій позначив завершення протистоянь, революцій та воєн. Книга стала світовим бестселером, який переклали 20 мовами. У той же час критики вказували на те, що Фукуяма недооцінює ісламізм, що набирає сили.
Зараз Френсіс Фукуяма видає праці з філософії та політології, викладає у Стенфордському університеті та періодично коментує події, що відбуваються у світовій політиці.
28 жовтня
Білл Гейтс (1955), американський підприємець та громадський діяч, засновник корпорації Microsoft.
Майбутній мільярдер зростав у заможній та освіченій родині. Його батько був корпоративним юристом, а мати обіймала керівні посади в кількох великих компаніях. Уже в школі Білл проявляв неабиякі здібності до логіки й математики, але найбільше його захоплювало програмування. Навчався він у престижній школі Лейксайд, де вперше написав власну комп’ютерну гру — прості «хрестики-нулики» мовою BASIC, що стали початком його захоплення цифровими технологіями.
У шкільні роки Гейтс познайомився з Полом Алленом — майбутнім співзасновником Microsoft. Разом вони створювали програми, експериментували з комп’ютерами й навіть зламували системи заради розваги. Їхній перший серйозний проєкт, Traf-O-Data, дозволяв аналізувати дорожній рух і приніс юним програмістам 20 тисяч доларів — вражаючу суму на ті часи.
Читайте також. Календар свят на 365 днів: іменинники, важливі дати та події
У 1973 році Гейтс вступив до Гарварду, де познайомився з іншим майбутнім мільярдером — Стівом Балмером. Проте університетська теорія швидко набридла практичному програмісту, і вже через два роки він покинув навчання, щоб зайнятися власною справою. У 1975 році разом з Алленом Гейтс створив компанію Microsoft. Їхня перша серйозна угода — контракт з IBM на розробку операційної системи MS-DOS — стала поворотним моментом в історії комп’ютерної індустрії.
З випуском Windows у 1985 році Microsoft перетворилася на глобального лідера ринку програмного забезпечення. У 31 рік Гейтс став мільярдером, а за кілька років — найбагатшою людиною планети. Його геніальність поєднувалася з жорстким діловим підходом: Гейтс умів не лише створювати продукти, а й бачити в них майбутнє. У 2024 році статки комп’ютерного генія оцінювали у 128 мільярдів доларів. З таким капіталом він займав сьоме місце в рейтингу найбагатших людей світу.
Сьогодні Гейтс відомий не лише як людина, що змінила світ технологій, а й як один із головних борців за майбутнє планети. Він інвестує мільярди у «зелену» енергетику, ядерні реактори нового покоління та боротьбу зі зміною клімату.
Джулія Робертс (1967), американська акторка і продюсерка, володарка премій «Оскар», «Золотий глобус».
Джулія зростала в родині викладачів акторської майстерності, які володіли дитячою театральною студією. Саме там майбутня зірка вперше вийшла на сцену. Після розлучення батьків дівчинка залишилася з матір’ю та старшою сестрою Лізою, а її брат Ерік уже тоді намагався пробитися в кіно. Саме він згодом допоміг сестрі зробити перші кроки в Голлівуді.
У юності Джулія мріяла стати ветеринаром, але швидко зрозуміла, що її тягне до акторства. Після школи вона переїхала до Нью-Йорка, де почала відвідувати акторські курси та підробляти моделлю. Перші ролі були незначними, але вже у 1988 році Робертс привернула увагу критиків, зігравши у фільмі «Містична піца». А світова слава прийшла після виходу романтичної комедії «Красуня» (1990), де її партнером став Річард Гір. Фільм зробив Джулію Робертс символом епохи, а її усмішка стала найвпізнаванішою у світі.
Згодом вона знімалася у фільмах «Після полювання» (2025), «Залиш світ позаду» (2023), «Квиток у рай» (2022), «Диво» (2017), «Несносні леді» (2016), «Білосніжка: Помста гномів» (2012), «Їж, молися, кохай» (2010), «Дванадцять друзів Оушена» (2004), «Втеча нареченої» (1999), «У ліжку з ворогом» (1991).
29 жовтня
Олексій Горбунов (1961), актор театру і кіно. Народний артист України.
Майбутній актор народився і виріс у Києві в родині інженера. З юних років Олексій вирізнявся непосидючим характером: любив спорт, грав у дворі у футбол, ходив на стадіон «Динамо», щоб спостерігати за тренуваннями улюблених гравців. У школі був хуліганом і двієчником, торгував жуйками й джинсами, але на слизьку дорогу його не занесло — від цього врятувало кіно.
Фільми зачаровували хлопця настільки, що він міг переглядати один сеанс кілька разів. Саме тоді в ньому прокинувся потяг до акторства, хоча батько був категорично проти артистичної кар’єри. Горбунов намагався вступити до Київського театрального інституту імені Карпенка-Карого, але його не прийняли, оскільки він не був комуністом-комсомольцем. Проте Горбунов не здався і влаштувався працювати монтажником і підсобним робітником у Театрі імені Лесі Українки. Там його помітила актриса Ада Роговцева і познайомила з Костянтином Степанковим — педагогом, який побачив у юнакові талант і взяв його до себе на курс без іспитів.
Читайте також. Значення популярних жіночих та чоловічих імен
Після закінчення театрального вишу Горбунов потрапив до Театру-студії кіноактора при кіностудії імені Довженка, але його більше приваблював знімальний майданчик. Першу головну роль він отримав у фільмі «Вантаж без маркування» (1984) — той випадок, коли доля буквально усміхнулася новачкові. Потім були нові проекти, але кар’єру перервала служба в армії. Повернувшись, Олексій Горбунов знову знявся в кількох картинах, а справжню популярність отримав після ролі блазня Шико в телесеріалі «Графиня де Монсоро» (1997). З цього моменту ім’я Горбунова стало міцно асоціюватися з сильними й харизматичними персонажами.
У 2000-ні актор активно знімався в популярних серіалах і фільмах, серед яких «Стиляги» (2008), «12» (2007), «Статський радник» (2005), «Каменська» (1999-2000), «День народження Буржуя» (1999), «Країна глухих» (1998).
У 2014 році, після вторгнення російської армії в Україну, Горбунов перестав зніматися в російських фільмах, відкрито підтримав українську армію і повернувся до рідного Києва. На батьківщині він активно бере участь у вітчизняних проектах. Серед пізніх робіт — «Гвардія» (2015), «Дике поле» (2018) і байопік «Малевич» (2005).
Вайнона Райдер, справжнє ім’я — Вайнона Лора Горовіц (1971), американська акторка, лауреатка премії «Золотий глобус».
Батько акторки був нащадком єврейських емігрантів із Харкова та Румунії й займався літературною діяльністю, а мати мала ірландське коріння і також була письменницею. Їхній дім був місцем зустрічей багатьох відомих письменників і художників, таких як Аллен Гінзберг і Тімоті Лірі, тому юна Вайнона з дитинства перебувала в богемному середовищі.
Згодом родина переїхала до комуни Райдуга в Каліфорнії — місця без електрики й телебачення, де панував культ природи. Там Вайнона захопилася читанням: особливо полюбила роман Селінджера «Над прірвою у житі». Після переїзду до Петалуми дівчинка вперше пішла до школи й одразу зіткнулася з булінгом — через коротку зачіску однокласники прийняли її за хлопця й побили. Цей випадок надовго відбив у неї бажання спілкуватися з однолітками, і Вайнона рік навчалася вдома. Згодом вона почала відвідувати театральну студію при сан-франциській консерваторії, де й проявилася її пристрасть до акторства.
Першу роль Райдер отримала у 1986 році — у фільмі «Лукас». Тоді вона взяла сценічний псевдонім на честь співака Мітча Райдера, улюбленого виконавця свого батька. А от проривом стала робота у фільмі Тіма Бертона «Бітлджус» (1988), де Вайнона зіграла похмуру, але чарівну Лідію. Після успіху фільму режисер запросив акторку знятися у фільмі «Едвард Руки-ножиці» (1990), де її партнером став Джонні Депп. Цей фільм зробив Райдер однією з найвідоміших молодих зірок Голлівуду.
У 90-ті акторка продовжувала успішно зніматися — у «Дракулі» (1992), «Епосі невинності» (1993), «Реальність кусається» (1994). Її називали «іконою покоління X» і «хрещеною матір’ю гранжу»: Вайнона ввела моду на прості чорні вбрання, вінтажні сукні та кардигани, залишаючись витонченою й трохи загадковою. Згодом вона знімалася у стрічках «Дубинок із привидами» (2023), «Як одружити холостяка» (2018), «Чорний лебідь» (2010), «Премія Дарвіна» (2006), «Осінь у Нью-Йорку» (2000), а також у серіалі «Дуже дивні справи» (2016).
30 жовтня
Дієго Марадона (1960-2020), аргентинський футболіст та тренер, чемпіон світу (1986). Один із найкращих футболістів світу у XX столітті.
Народився майбутній футболіст у нетрях великого Буенос-Айреса і з дитинства був спортивним вундеркіндом. Коли він почав виступати за юніорську команду Los Cebollitas, то виграв 136 матчів поспіль, а міжнародний дебют Марадони відбувся у 16 років. Незважаючи на низький зріст — лише 165 сантиметрів, що для футболу вважається недостатньо, Марадона вирізнявся на полі швидкістю та вмінням бачити ситуацію у грі.
Свого часу він виступав за клуби «Барселона», «Наполі», «Севілья» та «Ньюеллс Олд Бойз», а також збірну Аргентини. Марадона двічі бив рекорди з трансферів. Наприклад, 1982 року він перейшов із «Бока Хуніорс» до складу «Барселони» за рекордні 3 мільйони фунтів. На той час це була неймовірна сума за гравця. А лише через два роки «Наполі» заплатили за нього вже 5 мільйонів.
Читайте також. Хто святкує іменини у жовтні за Юліанським та Новоюліанським календарями
В Італії Марадона показував найкращий клубний футбол у кар’єрі. З ним команда вперше здобула перше місце у чемпіонаті Італії у 1987 році та повторила успіх у 1990-му, а у 1989 році стала володарем кубка УЄФА.
При цьому життя ікони футболу не можна назвати спокійним. Наприкінці 1980-х його ім’я пов’язували з італійською мафією та неодноразово ловили на вживанні наркотиків, за що усували від ігор. У 37 років Дієго Марадона вийшов на спортивну пенсію та почав набирати у вазі. У якийсь момент він погладшав до 128 кг і навіть переніс інфаркт. Проте проблеми зі здоров’ям не завадили Марадоні у 2008 році очолити тренерський штаб аргентинської збірної та вивести команду до чвертьфіналу чемпіонату світу (2010).
31 жовтня
Роб Шнайдер (1963), американський комедійний кіноактор.
З дитинства Роб вирізнявся артистизмом і потягом до сцени. Він виступав на шкільних концертах та обожнював смішити оточення. Після школи вдень він працював на радіо, а ввечері — читав свої стендапи в клубах, поступово набиваючи руку в комедійному жанрі.
Удача усміхнулася йому, коли представники телеканалу NBC запросили молодого коміка до легендарного шоу Saturday Night Live. Спочатку він був сценаристом, а згодом став і постійним актором програми. Саме там Шнайдер познайомився з майбутніми зірками — Адамом Сендлером, Крісом Роком та Крісом Фарлі. Це знайомство визначило його кар’єру на десятиліття вперед: їхня комедійна «бригада» пізніше створила десятки успішних фільмів.
Після шоу Роб активно знімався в кіно. Його запам’ятали глядачі за фільмами «Чоловік за викликом» (1999), «Мільйонер мимоволі» (2002), «Чак і Ларрі: Пожежне весілля» (2007), «Однокласники» (2010), «Гелловін Г’юбі» (2020). Незважаючи на часті насмішки критиків і номінації на «Золоту малину», Шнайдер залишався улюбленцем публіки завдяки щирості, самоіронії та впізнаваному стилю. Він також пробував себе в режисурі — його дебютом стала тюремна комедія «Великий Стен» (2007), зйомки якої проходили в реальній жіночій колонії.
Дмитро Шуров (1981), український музикант, піаніст, композитор, лідер гурту «Pianoбой», колишній учасник гуртів «Esthetic Education» та «Океан Ельзи».
Дмитро родом з Вінниці. У культовий колектив «Океан Ельзи» він потрапив у 18 років і разом з колегами працював на створення двох альбомів — «Модель» і «Суперсиметрія». Через чотири роки Шуров перейшов до «Esthetic Education», пізніше працював із Земфірою, а в 2009 році заснував сольний проект під назвою «Pianoбой». Декілька років поспіль Дмитро Шуров був музичним продюсером Нацвідбору на Євробачення, а також два сезони був суддею проекту «Х-Фактор».
