Зіркові іменинники: хто народився у лютому. Частина 1

У першій половині лютого День народження святкують співачка Шакіра, актори Дженіфер Еністон, Том Хіддлстон та Ештон Кутчер, а також футболіст Кріштіану Роналду. Окрім того, в цей період народились актор Кларк Гейбл та 40-й президент США Рональд Рейган. Sara-fun.com зібрав цікаві факти про життя та кар’єру зіркових іменинників.

1 лютого

Кларк Гейбл (1901-1960), американський актор театру та кіно, володар премії «Оскар».

Майбутній актор народився у сім’ї нафтовика-буровика. Мати Кларка померла, коли хлопчикові не виповнилося й року, тому його вихованням займалася мачуха, яка прищепила любов до музики.

У дитинстві майбутній актор захоплювався творчістю Шекспіра, що засмучувало батька, який вважав, що його єдиний син не цікавиться «чоловічими» заняттями — мисливством чи спортом. Щоб порадувати батька, Кларк вивчив будову автомобілів і став непоганим автомеханіком.

У 16 років Гейбл залишив школу та влаштувався на роботу. Тоді він працював на шинному заводі, трикотажній фабриці та оливковій плантації. У результаті він влаштувався робітником у пересувний театр, а у 23 роки одружився з його директоркою, яка була на 12 років старша. Перша дружина — колишня бродвейська акторка — навчила Гейбла премудростям сценічної майстерності. Вона ж дала актору прізвисько «Король Голлівуду».

У цей час відбувся його кінодебют. Спочатку Кларк Гейбл знімався в масових сценах у фільмах «Заборонений рай» (1924) та «Весела вдова» (1923). Після цього були ролі гангстерів та лиходіїв, а потім — героїв-коханців. За фільм «Це трапилося одного разу вночі» (1934) він отримав «Оскар». А справжній успіх Кларку Гейблу принесла роль авантюриста Ретта Батлера у фільмі «Віднесені вітром» (1939).

Під час Другої світової війни Гейбл навчався у льотній школі, а потім вирушив на фронт. Після закінчення війни він продовжив зніматись. Серед пізніх фільмів — «Повернення додому» (1948), «Могамбо» (1953), «Це почалося в Неаполі» (1960) і остання робота «Неприкаяні» (1961).

Майкл Сі Холл (1971), американський актор, продюсер, лауреат премії «Золотий глобус».

Як і більшість уславлених акторів, Майкл Сі Холл не мав передумов до зірковості. Його мати працювала консультантом із психічного здоров’я в коледжі, а батько був у штаті корпорації IBM. Акторський талант хлопця почав проявлятися вже у школі, де він брав участь у мюзиклах та театральних постановках. Однак серйозно про цю професію він не думав і волів стати юристом, але доля розпорядилася інакше.

Акторську кар’єру Майкл розпочав у 1999 році у мюзиклі «Кабаре». Потім зіграв Девіда Фішера в серіалі «Клієнт завжди мертвий» (2001-2005). Найвідомішим у його фільмографії став серіал «Декстер» (2006-2013) про серійного вбивцю, який працює судовим експертом. За цю роль Майкл Холл отримав премію «Золотий глобус».

2 лютого

Шакіра, повне ім’я Шакіра Ісабель Мебарак Ріполь (1977), колумбійська співачка, авторка пісень, танцівниця, продюсерка, хореограф та модель.

Батько Шакіри — ліванець — володів у Колумбії великим ювелірним магазином та писав книжки. З дитинства вона росла у творчій атмосфері, серед книг та музики. Вже в чотири роки Шакіра написала перший вірш, а у вісім — пісню «Твої темні окуляри», яку присвятила братові, що пішов з життя. З дитинства вона виступала на сцені, займалася хореографією та танцювала.

Співочу кар’єру Шакіра розпочала у 1990 році, уклавши контракт із колумбійським відділенням компанії Sony Music. Перший хіт, який вийшов за межі рідної Колумбії, співачка записала у 1994 році. Ним стала композиція Donde Esta Corazon? («Де ти, серце?»). А в 1996 році Шакіра записала альбом Pies Descalzos («Босі ноги»), який мав світовий успіх. З того часу вона випускала треки та альбоми, які розходилися мільйонними тиражами.

У 2010 році на зйомках кліпу для гімну чемпіонату світу Шакіра познайомилася із захисником каталонського футбольного клубу «Барселона» Жераром Піке. Досить швидко у пари закрутився роман, не дивлячись на те, що співачка на 10 років старша за футболіста. У 2013 році співачка перебралася до коханого в Іспанію та народила двох синів — Мілана та Сашу. Влітку 2022 року пара розлучилася через невірність футболіста, а Шакіра з дітьми переїхала жити в США.

3 лютого

Айла Фішер (1976), австралійська актриса.

Батько Айли був співробітником банківської структури ООН, тому сім’я часто змінювала місце проживання. Майбутня актриса разом із батьками та чотирма братами жила в Шотландії, Омані, Австралії. Ще у шкільні роки вона зацікавилася театром і брала участь у різних постановках. У дев’ять років під час життя в Австралії Айла Фішер почала зніматися в рекламних роликах. Потім їй вдалося здобути роль у популярному молодіжному серіалі Paradise Beach. Пізніше були зйомки в інших серіалах та навчання у паризькій школі мімів Жака Лекока.

У 2005 році Фішер зіграла у фільмі «Непрохані гості» та отримала престижну премію MTV Movie Awards у категорії «Прорив року». З того часу у її фільмографії з’явилося чимало гідних робіт. Серед них — «Колишня з того світу» (2020), «Пляжний ледар» (2019), «Великий Гетсбі» (2013), «Ілюзія обману» (2013), «Шопоголик» (2009), «Одружуся з першою зустрічною» (2007).

Айла талановита не лише на екрані. Виявляється, вона також пише книги. За допомогою мами-письменниці вона опублікувала два власні романи Bewitched («Зачаровані») та Seduced by Fame («Спокушені славою»), які мали успіх у читачів. Акторка зізнавалася, що письменство могло стати основною роботою, якби не пощастило з акторською кар’єрою.

4 лютого

Еліс Купер, справжнє ім’я Вінсент Деймон Фурньє (1948), американський рок-співак, автор пісень. Один із перших шок-рокерів, який став королем жанру.

Сім’я Фурньє є нащадками французьких гугенотів, а дід та батько Вінсента були священиками. Сам музикант народився в Детройті (штат Мічиган, США), а коли йому було 13 років, сім’я перебралася до Фінікса (штат Арізона), де він заразився черевним тифом, що перетік у перитоніт. Медики не давали дитині шансів на одужання, але батьки попросили християнську громаду підтримати хлопчика молитвами і незабаром він здолав недугу.

У 1960-ті він почав виступати з гуртом The Nazz. Коли музиканти вирішили змінити назву, Вінсент запропонував ім’я Alice Cooper (Еліс Купер) та взяв собі сценічний псевдонім. У 1974 році він змінив документи і офіційно став рокером із жіночим ім’ям. Візитною карткою групи та самого Еліса Купера були «похмурі водевілі». Учасниками щоу ставали зомбі та вампіри, справжні змії. Самого Еліса Купера на сцені нерідко могли «стратити» у різний спосіб — на електричному стільці, за допомогою шибениці та гільйотини.

Музикант каже, що на сцені грає роль, а для перетворення йому доводиться витрачати по дві години перед концертами. Для цього музикант дивиться низькопробні фільми з імітацією кунг-фу та кидає ножі у мішені. Коли ж розуміє, що емоційне напруження дійшло апогею, робить яскравий макіяж. Важко повірити, що поза сценою Еліс Купер — зразковий християнин, який боїться небесної кари за бездумні витівки.

5 лютого

Кріштіану Роналду, повне ім’я Кріштіану Роналду душ Сантуш Авейру (1985), португальський футболіст, чемпіон Європи (2016), переможець Ліги націй УЄФА (2019).

Майбутня зірка футболу народився у Фуншалі на острові Мадейра (Португалія). Ім’я Роналду хлопчику дали на честь президента США Рональда Рейгана, шанувальником якого був його батько. Родина Роналду була небагатою: мама працювала кухарем, батько — садівником.

У вісім років Роналду потрапив до академії «Андоріньї», де його батько підробляв адміністратором. За два роки португалець опинився в «Насьоналі», звідки його в 1997 році переманив лісабонський «Спортінг». Через чотири роки він зіграв перший матч за головну команду, а в 18 років уже вважався одним із найяскравіших гравців свого покоління, чим привернув увагу провідних футбольних клубів. Найнаполегливішим виявився «Манчестер Юнайтед», який заплатив за молодого гравця 12,2 млн фунтів стерлінгів.

У 2004 році гол Кріштіану Роналду допоміг «Манчестеру» здобути Кубок Англії, наступного сезону — Кубок англійської ліги. Через три роки виступів за англійців португалець вперше став чемпіоном Англії, забивши понад 20 голів за сезон. У 2008 році Роналду забив 42 м’ячі за сезон і вперше отримав «Золотого м’яча», як найкращий гравець планети. У своїй кар’єрі Роналду виступав також за мадридський «Реал» та туринський «Ювентус». Зараз він грає за клуб із Саудівської Аравії «Ан-Наср», отримуючи 200 млн євро на рік.

6 лютого

Рональд Рейган (1911-2004), американський кіноактор, радіоведучий та політик, 40-й президент США (1981-1989).

Майбутній очільник штатів народився у сім’ї продавця з Ірландії. Шлях до Білого дому був для нього звивистим. У шкільні роки він захоплювався акторським мистецтвом та спортом. Після закінчення коледжу Рейган влаштувався спортивним коментатором спочатку на маленькій радіостанції в Дейвенпорті, а потім на більшій — «Ен-бі-сі» у Де-Мойні. Згодом цей досвід допоміг йому здобути звання «великого комунікатора».

У 26 років здійснилася мрія Рональда Рейгана, і він став актором у Голлівуді. Першою для нього стала роль спортивного коментатора. Загалом, з 1937 по 1976 рік він знявся більш ніж у п’ятдесяти фільмах, переважно граючи ролі позитивних ковбоїв.

Під час Другої світової війни він служив у спецпідрозділі ВПС, що базувався в Голлівуді, де готували навчальні та документальні фільми, оскільки Рейгана визнали непридатним до стройової служби через слабкий зір. Після війни він обійняв посаду президента Гільдії кіноакторів і перейшов до адміністративних справ, залишивши роботу у кадрі. У 1954 році Рональд Рейган обійняв посаду прес-секретаря компанії «Дженерал Електрик». Він часто їздив у відрядження на підприємства компанії по всій країні, де виступав на зборах акціонерів компанії та місцевих бізнесменів, відточуючи ораторське мистецтво.

Після цього Рейган почав будувати політичну кар’єру. У 1964 році він став губернатором Каліфорнії, після чого його переобрали на другий термін. Двічі він виставляв кандидатуру на президентських виборах, але зазнав невдачі, спочатку його обійшов Річард Ніксон, потім — Джеральд Форд. Лише втретє йому посміхнулась удача, і в 1981 році Рональд Рейган став 40-м президентом США і пробув на посаді два терміни.

7 лютого

Ештон Кутчер (1978), американський актор та продюсер.

Актор народився родині вірян-католиків. У нього є брат-близнюк Майкл, хоча вони зовсім несхожі. Справа в тому, що Майкл хворий на церебральний параліч і це вплинуло на Ештона. Підлітком він часто занурювався у власні думки і одного разу навіть намагався покінчити життя самогубством. У 16 років Ештон Кутчер намагався обікрасти свою школу, за що отримав 180 годин виправних робіт і три роки позбавлення волі умовно. У той час він втратив дівчину та стипендію, що змусило його переглянути плани на життя.

Після закінчення школи Ештон вступив до Айовського університету та посів перше місце у конкурсі моделей «Свіжі обличчя Айови». Після цього він залишив коледж і поїхав до Нью-Йорка на перегляд в агенцію талантів International Modeling & Talent Association. Згодом Кутчер перебрався до Голлівуду і почав будувати акторську кар’єру. Він знімався у фільмах «Помста» (2022), «Джобс: Імперія спокуси» (2013), «Одного разу у Вегасі» (2008), «Ефект метелика» (2004).

Підписуйся на наш Telegram канал

Зіркові іменинники: 8 лютого

Нік Нолті (1941), американський актор, лауреат премії «Золотий глобус».

Предки Ніка по батьку були родом з Німеччини, а його дід по матері — один із піонерів американської авіації. Батько Ніка у молодості професійно грав у футбол і передав пристрасть до спорту синові. Нік захоплювався соккером, баскетболом та бейсболом та завдяки спортивним успіхам отримав стипендію Університету Арізони. Оцінки в навчальній аудиторії у хлопця були не дуже, тому він вирішив спробувати сили на сцені і кілька років працював у провінційних театрах.

На початку 1970-х він підробляв, знімаючись у рекламі. В 1976 Ніку Нолті вдалося привернути до себе увагу завдяки ролі в міні-серіалі «Багатій, бідняк». Після цього він отримав першу велику роль у кіно, зігравши в трилері «Безодня» (1977). Ривок у його кар’єрі стався після поліцейської драми «48 годин» (1982), яка стала лідером прокату. Також у його фільмографії Ніка Толті стрічки — «Падіння Ангела» (2019), «Воїн» (2011), «Солдати невдачі» (2008), «Мирний воїн» (2006), «Халк» (2003), «Скорбота» (1998) , «Повелитель припливів» (1991).

9 лютого

Джо Пеші, повне ім’я — Джозеф Франческо Де Лорес Еліот Пеші (1943), американський актор, комік, співак, лауреат премії «Оскар».

Джо народився в США у сім’ї нащадків італійських емігрантів. Його мати була перукаркою, а батько вдень водив навантажувач, а вечорами працював за барною стійкою. Хлопчик практично з пелюшок вирізнявся талантом: у чотири роки він чудово співав, а в п’ять — дебютував на сцені одного з театрів Нью-Йорка. Пізніше він брав участь у дитячій розважальній телепрограмі Star Time Kids і мріяв про сцену.

До середини 1970-х Пеші намагався розвивати музичну кар’єру та пробував сили у стендапі, але зльоту не сталося. Тоді Джо вирішив спробувати себе в акторстві та знявся у низькобюджетному фільмі «Колекціонер смертей» (1975), який провалився у прокаті. Джо Пеші вирішив, що він не має таланту і вирішив піти в ресторанний бізнес. Однак його першу роль побачив режисер Мартін Скорсезе, який запросив Джо знятися у фільмі «Скажений бик» (1980) разом із Робертом де Ніро. За роль Джоуї Ламотти у цьому фільмі Джо Пеші отримав премію BAFTA у категорії «Найкращий новачок», а також був номінований на премії: «Золотий глобус» та «Оскар».

Найбільшу популярність Джо Пеші отримав завдяки багаторічній співпраці з Мартіном Скорсезе у фільмах «Славні хлопці» (1990), «Казино» (1995) та «Ірландець» (2019). Серед інших яскравих робіт актора — різдвяні комедії «Один удома» та «Один удома 2: Загублений у Нью-Йорку».

Том Хіддлстон (1981), британський актор кіно, телебачення, театру та озвучування, лауреат премії «Золотий глобус».

Мати Тома присвятила життя мистецтву, а батько мав фармацевтичну компанію. Томас же вирішив іти стопами матері. Достаток сім’ї допоміг йому здобути кращу освіту в приватних школах Англії. Під час навчання в Ітонському коледжі, де також здобував освіту спадкоємець британського престолу принц Вільям, Томас захопився спортом та театром. Пізніше навчався у Королівській академії драматичного мистецтва, де й визначився із творчою професією. Після закінчення академії він грав у театрі.

Успіх у кіно прийшов до нього після фільму «Чужа» (2007), де Том Хіддлстон виконав роль негідника Оаклі. Негативна роль справила враження як на режисерів і продюсерів, так і на глядачів. У результаті Том отримав роль Локі — бога хитрості, обману і підступності в кіновсесвіті Marvel. Окрім того, Том Хіддлстон відомий за фільмами «Багровий пік» (2015), «Виживуть лише коханці» (2013), «Північ у Парижі» (2011).

10 лютого

Борис Пастернак (1890-1960), письменник, поет, перекладач, лауреат Нобелівської премії з літератури (1958) за роман «Доктор Живаго».

Майбутній письменник народився у Російській імперії. Його батьки були з інтелігенції: мати — піаністка, батько — художник, тож у сім’ї часто гостювали відомі люди з мистецьких кіл. У 13-річному віці Борис упав з коня і зламав ногу, тому йому пощастило не знати жахів війни, оскільки через дитячу травму він не брав участі в жодній з двох світових воєн. А у 1921 році після розпаду імперії його родина мігрувала до Берліна.

Своє життя Пастернак присвятив творчості. Спочатку він писав вірші, під час життя у Німеччині перекладав твори Шекспіра, Ґете та Шіллера. У той же період почав писати антирадянський роман «Доктор Живаго», за який у 1958 році отримав Нобелівську премію з літератури. Головний твір життя Пастернак створював упродовж 10 років, після чого зіткнувся з цькуванням на батьківщині. У СРСР роман наважилися надрукувати лише за три роки до офіційного розпаду Союзу — у 1988-му.

Елізабет Бенкс (1974), американська актриса, кінорежисерка, сценаристка, продюсерка.

Акторка виросла в багатодітній сім’ї фабричного робітника та банківської службовці та прославила прізвище. Ще у шкільні роки Елізабет брала участь у популярній передачі Finders Keepers на дитячому каналі Nickelodeon. Після цього вона вступила до Університету Пенсільванії і стала першою в сім’ї володаркою диплома про вищу освіту. Після цього вона закінчила також Американську театральну консерваторію і вирушила до Нью-Йорка, будувати акторську кар’єру. У місті «велике яблуко» вона пробувала свої сили на театральних підмостках, але незабаром вирішила підкорювати Голлівуд і перебралася до Лос-Анджелеса. Першу кінороль Елізабет отримала у фільмі «Капітуляція Дороті» (1998), після чого її помітили режисери.

З того часу вона встигла знятися в десятках фільмів, серед яких «Телефонуйте Джейн» (2022), «Блондинка в ефірі» (2014), «Movie 43» (2013), «Голодні ігри» (2012), «Так, ні, напевно» (2008), «Людина-павук» (2002).

11 лютого

Дженніфер Еністон (1969), американська актриса, режисерка та продюсерка, володарка премій «Еммі», «Золотий глобус».

Батьки Дженніфер були акторами: батько, Джон Еністон, знімався в мильних операх, а мати, Ненсі Доу, грала в серіалі «Беверлі-Хіллібіліс» (1966) та «Дикий, дикий Захід» (1967). Вони не заохочували бажання доньки побудувати акторську кар’єру, умовляючи обрати «потрібнішу» професію юриста. Пізніше вона зізналася, що рада була не послухатися батька.

Будувати кар’єру майбутня зірка Голлівуду розпочала вже у 11 років, коли виступала у драмгуртку школи Рудольфа Штайнера. Професійну акторську освіту Дженніфер здобула у Нью-Йоркській школі акторської майстерності, закінчивши яку дебютувала у бродвейських постановках «Не на життя, а на смерть» і «Танці на могилі контролера». Акторських заробітків на життя не вистачало, тому Дженніфер підробляла кур’єркою та телефонним маркетологом.

На великому екрані Дженніфер Еністон з’явилася наприкінці 1980-х. Вона знялася в комедійному серіалі «Моллой», а пізніше зіграла головну роль у фільмі жахів «Лепрекон» (1990), який здобув успіх у глядачів. Після цього була головна роль у кар’єрі акторки: вона зіграла Рейчел Грін у серіалі «Друзі», який виходив на екранах 10 років (1994-2004). Ця роль принесла акторці п’ять номінацій на премію «Еммі» у категорії «Найкраща жіноча роль у комедійному серіалі» та одну перемогу. Окрім того, у фільмографії актриси — десятки яскравих ролей у фільмах, серед яких «Вбивство в Парижі» (2023), «Загадкове вбивство» (2019), «Новорічний корпоратив» (2016), «Ми — Міллери» (2013), «Нестерпні боси» (2011), «Брюс Всемогутній» (2003).

Тейлор Лотнер (1992), американський актор кіно, телебачення та озвучування, співак.

Тейлор прославився завдяки ролі перевертня Джейкоба у вампірській сазі «Сутінки», а міг піти іншим шляхом. З дитинства хлопчик захоплювався спортом: він грав за шкільну команду в американський футбол, захоплювався баскетболом та завоював чорний пояс з карате. На одному з турнірів з єдиноборства юний спортсмен познайомився з тайсько-американським актором та каскадером Майклом Чатурантабутом. Саме останній відіграв ключову роль у виборі професії. Перший кастинг на роль у рекламі Джейкоб не пройшов, проте його підкорила атмосфера, тому вибір шляху було визначено. Ще в шкільні роки хлопець почав зніматися в рекламі та отримувати невеликі кіноролі. Проривом у кар’єрі стала роль у «Сутінках», після якої він став одним із кумирів підлітків.

Пізніше у його фільмографії з’явилися стрічки «Домашня гра» (2022), «Безглузда шістка» (2015) та «Однокласники 2» (2013).

12 лютого

Даррен Аронофскі (1969), американський кінорежисер, сценарист та продюсер.

Даррен народився у Нью-Йорку (США) у сім’ї вчительки та декана середньої школи. Його батьки — євреї, тому Аронофскі виховували у традиціях консервативного юдаїзму. Під час навчання у престрижній школі, хлопець брав участь у програмах міжнародного обміну, тому побував у Кенії та на Алясці. А закінчивши школу, Даррен вирушив у подорож і за півроку побував на Близькому Сході, у Європі та Гватемалі.

У 1987 році Даррен Аронофскі вступив до Гарвардського університету, де вивчав антропологію, ігрове кіно та анімацію. Через три роки він зняв короткометражку «Чистка супермаркету», яку номінували на студентську премію Американської академії кіномистецтва.

Пізніше він закінчив Лос-Анджелесську консерваторію Американського інституту кіномистецтва, де вивчав режисуру. А у 1995 році почав створювати перші фільми. У його фільмографії — «Ной» (2014), «Чорний лебідь» (2010), «Рестлер» (2008), «Фонтан» (2006), «Реквієм за мрією» (2000).

Аронофскі має цікаву традицію: починаючи роботу над новим фільмом, він не голить бороду, поки не закінчить проект.

Крістіна Річчі (1980), американська актриса та продюсерка.

Актриса народилася і виросла в сім’ї адвоката та рієлторки. Її творча біографія розпочалася зі шкільних театральних підмостків. Під час виступу на Різдвяному концерті 8-річну дівчинку помітив іменитий критик, котрий порадив батькам розвивати артистичний талант. Мати Крістіни дослухалася рекомендації і почала водити дочку на кастинги. За два роки Крістіна Річчі дебютувала у кіно, отримавши роль у фільмі «Русалки». У 11 років вона стала однією з найвідоміших акторок-підлітків, зігравши роль Уенсдей у стрічці «Сімейка Аддамс» (1991).

Крістіна не має акторської освіти, але вона встигла прославитися нестандартними персонажами з похмурим характером. За словами актриси, на майданчику вона грає інтуїтивно. Проте відсутність диплома не завадила їй знятися вже у 60 фільмах, серед яких «Матриця: Воскресіння» (2021), «Стогін чорної змії» (2006), «Сонна лощина» (1999), «Каспер» (1995).

13 лютого

Віктор Іванов (1909-1981), український кінорежисер та сценарист.

Майбутній режисер народився на теренах нинішньої Вінницької області у родині фельдшера. На відміну від сучасних акторів та режисерів, які починають створювати шедеври в юному віці, Іванов зняв перший фільм лише у 47 років. Це був гумористичний фільм-концерт із Юрієм Тимошенком та Юхимом Березіним «Пригоди з піджаком Тарапуньки» (1955). Пізніше він почав екранізувати українську класику та зняв фільми «Шельменко-денщик» (1957), «Сто тисяч» (1958), «Олекса Довбуш» (1959). У 1961 році Віктор Іванов зняв головний шедевр — комедію «За двома зайцями» за п’єсою Михайла Старицького. На всі задуми режисера забракло бюджету, проте стрічку полюбили кілька поколінь глядачів.

Ніл МакДонаф (1966), американський актор.

Ніл МакДонаф народився і виріс у США в сім’ї ірландсько-німецьких емігрантів. Виступати на сцені він почав ще у шкільні роки. Глядачі аплодували йому після першого ж виступу, тому хлопчик швидко визначився із вибором професії. Після закінчення Університету Сіракуз (США) він навчався акторській майстерності у Лондонській академії музичних та драматичних мистецтв (Великобританія). Першими найбільш значущими кінороботами для Ніла МакДонафа стали фільми «Ангели біля краю поля» (1994) та «Зоряний шлях: Перший контакт» (1996). Окрім того, він знімався у стрічках «Оселя зла: Раккун-Сіті» (2021), «Перехресний вогонь» (2014), «Я знаю, хто мене вбив» (2007).

Роббі Вільямс, повне ім’я — Роберт Пітер Вільямс (1974), британський співак, автор пісень та актор, колишній учасник гурту Take That.

Батько Пітера в молодості був комедійним актором, а згодом став власником пабу. Мати була флористкою. Хлопець брав участь у різних шкільних постановках, а одного разу мати принесла додому оголошення, в якому йшлося про набір артистів для музичного гурту. Роберт успішно пройшов прослуховування і став п’ятим учасником групи Take That, у якій виступав п’ять років. Спочатку бойз-бенд давав концерти у навчальних закладах та клубах, виконуючи кавер версії популярних пісень. Потім гурт набрав популярність і в 1991 році випустив перший альбом «Take That And Party». За два роки вони уклали контракт із компанією BMG. Альбом очолив британський хіт-парад і став другим найбільш продаваним у Великій Британії.

Роббі успішно виступав у колективі, але хотів бути не одним із п’яти, а виділятися на сцені. Тому у 1995 році Вільямс залишив групу, але розпочати сольну кар’єру не міг через пункт у контракті. Коли йому вдалося відстояти право на самостійні виступи, Роббі випустив перший альбом Life Thru a Lens, який залишився непоміченим. Проте все змінив сингл Angels (1997), який миттєво став хітом та привернув увагу до альбому. У результаті платівка швидко посіла перше місце у хіт-параді Великобританії. Після цього сольна кар’єра лише набирала обертів, а музикант один за одним записував успішні альбоми.

14 лютого

Алан Паркер (1944-2020), британський кінорежисер, сценарист та продюсер.

Творчий шлях майбутній режисер розпочав у рекламному бюро, куди влаштувався працювати після закінчення школи. Спочатку Алан писав слогани та тексти до роликів, а потім почав їх знімати. Згодом цей період життя Паркер назвав «школою кіномистецтва». Великий метр режисеру довірили у 1976 році. Тоді Паркер за власним сценарієм поставив повнометражний музичний гангстерський фільм-пародію Багсі Мелоун, в якому всі ролі виконали діти та підлітки. Фільм отримав премії БАФТА у п’яти номінаціях.

Всесвітня популярність прийшла до Алана Паркера після виходу драми «Опівнічний експрес» (1978). Фільм заснований на реальній історії американця Біллі Хейса, якого за спробу вивезти з Туреччини два кіло гашишу засудили до страти, проте йому вдалося втекти із в’язниці. Стрічка отримала три премії БАФТА, шість кінонагород «Золотий глобус» та два «Оскари» (за найкращі сценарій та саундтрек).

Загалом режисер зняв понад 20 фільмів, для багатьох з яких сам писав сценарії. У його фільмографії — «Життя Девіда Гейла» (2003), трилер «Серце Ангела» (1987), антивоєнна драма «Птаха» (1984) та мюзикл «Стіна» (1982).

Борис Штерн (1947–1998), український письменник-фантаст.

Народився майбутній письменник у повоєнному Києві. Закінчивши філологічний факультет Одеського держуніверситету, у 1971 році він надіслав свою першу повість Борису Стругацькому та отримав схвалення кумира. На початку 1990-х Борис Штерн почав активно публікуватись. Один із найвідоміших творів того періоду — повість «Записки динозавра», а також продовження циклу оповідань про пригоди інспектора Бел Амора. У 1994 році він отримав звання найкращого фантаста Європи. Штерн був перфекціоністом, тому багато повістей та оповідань переписував не один десяток разів, доводячи їх до досконалості.

При цьому письменник залишив не дуже велику літературну спадщину. Усі його твори, включаючи жартівливу автобіографію, помістилися до тритомника. Його перу належать романи «Ефіоп, або Останній із КДБ», «Вперед, стайня! (Записки Нестороннього Спостерігача)», повісті «Риба кохання», «Записки динозавра», а також два цикли — «Пригоди Бел Амора» та «Казки Змія Горинича».

15 лютого

Метт Грейнінг (1954), американський мультиплікатор, продюсер, творець серіалів «Сімпсони» та «Футурама».

Мати Меттью була вчителькою, а батько — мультиплікатором, режисером та сценаристом. Очевидно, професія батька вплинула на вибір майбутнього для самого Метта. Під час навчання у коледжі він очолював редакцію студентської газети, де почав публікувати міні-комікси власного виробництва. Після закінчення коледжу Грейнінг перебрався до Лос-Анджелеса. Щоб заробити на життя, він працював шофером режисера, продавцем платівок, кур’єром, журналістом. А у вільний час малював комікси, в яких описував своє життя в Лос-Анджелесі, назвавши їх «Життя в пеклі».

Метт копіював свої ілюстровані історії та продавав у магазині платівок. У 1978 році один із його міні-коміксів надрукували в журналі «Wet magazine», а 1980 року комікс опублікувала газета «Los Angeles Reader». Пізніше йому довірили вести колонку для останнього видання, там він познайомився з майбутньою дружиною Деборою Каплан. У 1984 році вона допомогла Метту опублікувати книгу коміксів «Кохання — це пекло», яка мала величезний успіх. Невдовзі подружжя заснувало компанію «Life in Hell Co.», яка поширювала твори Грейнінга.

У 1985 році продюсер Джеймс Брукс запропонував Метту створювати короткі анімовані замальовки для розважальної програми. Так народилася родина Сімпсонів. Перший епізод вийшов на екрани 19 квітня 1987 року і серіал набув неймовірної популярності. Пізніше Гейрінг у співавторстві з продюсером «Сімпсонів» Девідом С. Коеном розробив проект «Футурама» — анімаційний серіал про життя в 3000 році.

Читайте продовження матеріалу «Зіркові іменинники: хто народився у лютому. Частина 2».