Сніговик та щастя

Зліпив якось дід Мороз собі помічника-сніговика і залишився у нього невеликий сніжок. «Що тобі ще зліпити, друже мій?», — запитав дід Мороз. Сніговик подумав: руки є, ноги є, голова є, навіть ніс з моркви і той є. Тоді він сказав: «А зліпи мені щастя!» Але дід Мороз, який багато чого бачив у своєму житті, знав, що у кожного — своє щастя і сказав: «На тобі сніг, зліпи сам своє щастя».

Тож нехай наступного року у нас з’являться можливості зліпити своє щастя таким, яким кожен із нас його уявляє.

Невірний чоловік та жіноча вигода

Коли Гогі почав пізно приходити додому, напідпитку, не віддавати зарплату, його дружина поскаржилася подрузі:
— Я схудла через це на десять кілограмів.
Подруга поспівчувала і вигукнула:
— Що ж ти так мучишся, не кинеш його?
— Розумієш, — відповіла дружина Гогі, — я хочу схуднути ще на два кілограми.
Тож давайте вип’ємо за жінок, які здатні у будь-якій ситуації бачити користь та вигоду!

Вибір нареченої

Дуже давно у кавказьких селах існував звичай — коли у сім’ї сільського князя виростав син і треба було обирати дружину, селяни приводили на княжий двір своїх дочок. Батьки нареченого ставили дівчатам різні питання — перевіряли, наскільки вони хазяйновиті, працьовиті та економні. В результаті вони обирали одну-єдину. І як ви думаєте: якою мала бути дружина майбутнього князя? (Можна дати можливість гостям висловити свою думку до того, як скажете правильну відповідь з тосту).

А ось відповідь — обирали найкрасивішу.
Так вип’ємо ж за жіночу красу, яка перемагає у будь-яких змаганнях!

Тур на горі

Забрався тур на високу гору. А чим вище тури забираються, тим краще почуваються. Побачив тура гірський орел, зробив одне коло, друге, каменем упав на нього і почав клювати. Тур упав і розбився.
Вип’ємо за те, щоб, як би високо ми не піднімалися в гору, ніхто нас не клював і не змушував падати.

Султан-довгожитель

Жив-був на світі султан, і був у нього гарем, який знаходився за 100 кілометрів від палацу. І був у нього слуга, якого султан щодня посилав по дівчину. Слуга помер у 30 років, а султан у 90.

Тож вип’ємо за те, щоб не ми бігали за жінками, а вони за нами. Бо не жінки вбивають чоловіків, а біганина за ними.

Приручення барана

Дуже давно на Кавказі існував такий звичай. Дівчина, перш ніж вийти заміж, мала приручити гірського барана. Вона брала з собою оберемок свіжої трави і піднімалася рано-вранці високо в гори. Якщо їй вдавалося побачити гірського барана, вона виявляла свою присутність і кидала йому траву, сама ж ішла геть. Так тривало якийсь час. Зрештою баран звикав до дівчини і, з’ївши принесену траву, лягав до її ніг і блаженно дрімав.

Тільки після того, коли дівчина зуміла приручити горду волелюбну тварину, вона могла вийти заміж. Адже в кожному кавказькому чоловікові живе неприборканий гірський баран.
Тож вип’ємо ж за жінок, щоб їм вдавалося нас приручати!

Про багаторічну дружбу

У Грузії кажуть, що друзів віддаляє від нас або їхнє щастя, коли ми їм уже не потрібні, або наша біда, коли ми сильно їх потребуємо. Тож давайте вип’ємо за нашу багаторічну дружбу з ювіляром — і за те, що ніщо не може віддалити нас один від одного!

Шота та вірні друзі

Жили Суліко та Шота, вони покохали одне одного і побралися. Тільки-но відгуляли весілля, як Шота довелось їхати у відрядження. — Не хвилюйся, — каже він молодій дружині, — за три дні повернуся. Минуло три дні, тричі три дні, а Шота не повертається. Минуло десять разів по три дні, а Шота все нема. Захвилювалася молода дружина, відправила десятьом вірним друзям у десять різних міст телеграми. І всі десятеро відправили зворотні листи з текстом «Не хвилюйся, Шота у нас».

Так вип’ємо за вірних друзів, які завжди прийдуть на допомогу і прикриють тил.

Подібне породжує подібне

Стародавня мудрість говорить: в ідеальному світі подібне створює подібне. Так, добро породжує добро, а зло чинить зло. Тож давайте піднімемо келихи за цю прекрасну жінку, яка, творячи добро, примножує його кількість у світі!

Ціна людини

У Грузії кажуть: щоб дізнатися ціну людини, потрібно запитати про неї у біди, у радості, у жінки та у пляшки. Нещодавно я спитав у біди: — Як ставиться до тебе наш іменинник? Вона відповіла: — Він завжди долає мене. Потім я запитав те саме в радості. Вона відповіла: — Він не скупий, завжди ділиться з іншими. Потім я спитав його дружину, і вона відповіла: — Він чуйний і уважний, дарує мені своє кохання, не витрачаючи його на інших жінок. А пляшка сказала: — Він добрий, але непостійний друг. Якщо треба, то завжди підтримає мою компанію. То ж вип’ємо за нашого дорогого ювіляра!