Друзі продовжують життя
Настав час помирати старому. Він молився, підняв руки до неба і звернувся до Бога:
— Боже, дай пожити хоч трохи!
— Скільки ти хочеш? — спитав Бог.
— Стільки, скільки листя на цьому дереві.
— Це дуже багато.
— Тоді скільки яблук на цьому дереві.
— Це також багато. Я дам тобі пожити стільки, скільки у тебе друзів.
— Немає друзів, — сумно сказав старий і тремтячою рукою витер сльози.
Тож вип’ємо ж за друзів! І щоб їх було більше, ніж листя на дереві!
