Нехай ваше життя буде безхмарним, як небо над пустелею Сахара, повним, як глечик щедрого грузина Гіві, довгим, як найдовший мексиканський серіал, і нехай Ваші очі світяться щастям, як світиться небо під час північного сяйва. За ювіляра!

Грузини кажуть: Старих друзів на нових змінювати — все одно, що квіти за плоди купувати. Так вип’ємо ж за друзів ювіляра та міцну багаторічну дружбу!

Один чоловік приїхав із села до міста за довідкою. Чиновник довго крутив його документи в руках і нарешті сказав:
— Я видав би вам довідку, але тут не вистачає кількох підписів та печаток. Вам потрібно зробити таке. Спочатку зайти до Винашвілі, взяти Бутилідзе, поговорити з Відкупор’яном, потім сходити до Наливайка, Зранкуп’яна, поставити печатку у Похмелідзе. А потім заходьте до мене. І не забудьте про Шашликідзе! Поспішайте, у нас завтра іноземні гості, панове де П’є та де Лье. Якщо будуть ще питання, телефонуйте за телефонами: два по сто, три по двісті, додатковий — сто п’ятдесят.

То ж піднімемо келихи за те, щоб нашому імениннику не зустрічалися бюрократи!

Є така суфійська казка. Один мудрець почув, що в сусідньому селищі живе людина мудріша за нього. Стало йому заздрісно — і він вирішив випробувати мудрість іншого. Зібрав своїх учнів та пішов у сусіднє село. Там спитав, де знаходиться будинок потрібної людини, і попрямував туди. Дорогою він упіймав метелика і вирішив: спитаю, чи живий він. Якщо мудрець відповість «ні» — випущу на волю, якщо відповість «так» — стисну кулак, і метелик помре.

Увійшовши, він представився і запропонував перевірити, чи справді мудрість господаря дому така, як про неї говорять, і попросив відповісти на задумане запитання. Мудрець глянув йому у вічі й відповів: «Усе в руках твоїх».

Тож вип’ємо ж за те, щоб наш іменинник також був господарем своєї долі!

В Грузії кажуть, що дружба може бути міцною лише при зрілості розуму та віку. Тож давайте вип’ємо за те, що для нашого дорогого ювіляра нарешті настав час справжньої, міцної дружби!

У одному гірському аулі існує легенда. Коли народжується дитина, її цілує Бог. Поцілує Бог дитя в уста — і воно виросте чудовим оратором, поцілує в руки — виросте майстром на всі руки.

Тож давайте вип’ємо за іменинника, бо навіть сам Бог не знає, куди він поцілував цю талановиту й дорогоцінну у всіх сенсах людину.

Грузинська мудрість свідчить, що людині потрібно два роки, щоб навчитися говорити, і п’ятдесят років, щоб навчитися мовчати.

Наш дорогий ювіляр довів, що цей життєвий урок він вивчив на відмінно. Тож вип’ємо за його здоров’я та довголіття!

Якось до одного грузинського царя, який прославився своїми добрими справами, прийшов добрий чарівник і приніс йому три безцінні дари. Він сказав цареві такі слова:
— Перший мій дар — це здоров’я. Будь же ти міцним, могутнім і непідвладним хворобам. Другий мій дар — забуття, яке позбавить твою пам’ять страхів, прикростей та бід минулих. Нехай вони більше не обтяжують твою душу. Третій мій дар — інтуїція, яка завжди підкаже правильний вихід із ситуації.

Сьогодні я, як цей чарівник, бажаю нашому дорогому ювіляру найміцнішого здоров’я, забуття та інтуїції, яка вестиме його правильним шляхом!

У Грузії кажуть, що друзів віддаляє від нас або їхнє щастя, коли ми їм уже не потрібні, або наша біда, коли ми сильно їх потребуємо. Тож давайте вип’ємо за нашу багаторічну дружбу з ювіляром — і за те, що ніщо не може віддалити нас один від одного!

У Грузії кажуть: щоб дізнатися ціну людини, потрібно запитати про неї у біди, у радості, у жінки та у пляшки. Нещодавно я спитав у біди: — Як ставиться до тебе наш іменинник? Вона відповіла: — Він завжди долає мене. Потім я запитав те саме в радості. Вона відповіла: — Він не скупий, завжди ділиться з іншими. Потім я спитав його дружину, і вона відповіла: — Він чуйний і уважний, дарує мені своє кохання, не витрачаючи його на інших жінок. А пляшка сказала: — Він добрий, але непостійний друг. Якщо треба, то завжди підтримає мою компанію. То ж вип’ємо за нашого дорогого ювіляра!